• Посилання скопійовано

Щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування відносно договорів добровільного медичного страхування у разі відсутності тристороннього договору про заміну одного страховика на іншого

Лист Державної фіскальної служби України від 28.03.2017 р. №6319/6/99-99-15-02-02-15

Щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування відносно договорів добровільного медичного страхування у разі відсутності тристороннього договору про заміну одного страховика на іншого

Суттєво. Якщо в результаті зміни одного страховика на іншого тристороння угода не укладалася, то це призведе до порушення вимог, установлених ПКУ до договорів добровільного медичного страхування.

! Платникам податку на прибуток

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування відносно договорів добровільного медичного страхування у разі відсутності тристороннього договору про заміну одного страховика на іншого та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (далі — Закон), договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пп. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування — договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного з хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Згідно зі ст. 123 1 Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку, або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку — страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, унесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов'язання страховика у зв'язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, коригуванню не підлягають.

Таким чином, коригування, передбачене ст. 123 1 Кодексу, застосовується до договорів добровільного медичного страхування у тих випадках, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим пп. 14.1.52 1. п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до ст. 123 1 Кодексу договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою.

Отже, якщо в результаті зміни одного страховика на іншого тристороння угода не укладалася, то це призведе до порушення вимог, установлених Кодексом до договорів добровільного медичного страхування.

Таким чином, платник податку — страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, унесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Крім того, базою для нарахування пені є сума попередньо сплачених платежів. Така пеня повинна бути сплачена до бюджету.

Сума сплачених платежів за договорами добровільного медичного страхування відображається у рядку 4.1.8 додатка Р1 до рядка 03 Р1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. №897, зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 р. №585.

До змісту номеру