До листа Державної фіскальної служби України від 03.04.2017 р. №8139/7/99-99-01-02-02-17
Нагадаємо, що відповідно до пп. 72.1.4 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.
У межах виконання цього пункту органи ДФС можуть отримувати інформацію від міжнародних інстанцій за допомогою таких міжнародних правових інструментів, як:
— обмін податковою інформацією за спецзапитами у випадках, наведених у п. 1.5 Порядку №12471;
— Конвенція про уникнення подвійного оподаткування;
— Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.
Саме про останню і йдеться в коментованому листі. Вона охоплює всі види податків, наведені у ст. 2 Конвенції, а також встановлює порядок обміну податковою інформацією між компетентними органами держав — учасниць Конвенції, зокрема одночасні податкові перевірки та участь у податкових перевірках за кордоном, надання допомоги в стягненні податків (податкової заборгованості) та вручення документів.
Для прикладу наведемо одну з останніх справ2, які розглядались адміністративними судами. Так, фіскальними органами була проведена планова документальна перевірка, якою встановлено порушення щодо ненарахування та несплати податку з доходів нерезидента при виплаті процентів за кредитними договорами. Під час перевірки, відповідно до Порядку №1247, на підставі Конвенції (Угоди), укладеної між Урядом Україною та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Iрландії щодо усунення подвійного оподаткування, та статті 5 «Обмін інформацією на прохання» Конвенції про взаємну адміністративну допомогу з податкових питань Ради Європи/ОЕСР до компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії надіслано спеціальний запит щодо визначення бенефіціарного власника. Отримана інформація була використана як належний та допустимий доказ у розумінні КАС України.
1 Порядок обміну податковою інформацією за спеціальними письмовими запитами з компетентними органами іноземних країн, затверджений наказом Мінфіну від 30.11.2012 р. №1247.
2 Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 р. у справі №804/3765/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65407072.
Загалом під інформацією, якою можуть обмінюватись у межах надання адміністративної допомоги, з метою Конвенції розуміють інформацію, яка може бути доречною для виконання чи застосування внутрішнього законодавства, яке стосується податків, передбачених цією Конвенцією (ст. 4). Зокрема, йдеться про обмін інформацією на прохання, автоматичний та спонтанний обмін інформацією.
Конвенція надає право двом чи більше сторонам (державам — учасницям Конвенції) на прохання однієї з них проводити між собою консультації, у т. ч. з метою визначення випадків і процедур проведення одночасних податкових перевірок на своїй території щодо стану сплати податків особою чи особами, які становлять для них спільний чи суміжний інтерес, або дозволити представниками запитуючої сторони (одній з держав — учасниць Конвенції) бути присутніми під час проведення податкової перевірки (статті 8, 9).
Стягнення податкової заборгованості (ст. 11) може здійснюватися на прохання запитуючої держави — у такому випадку йдеться про вжиття необхідних заходів для стягнення податкової заборгованості, належної до сплати першій державі, ніби ця заборгованість виникла в запитуваній державі. Але таке можливе лише щодо податкової заборгованості, яка є предметом документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі, та (якщо відповідні сторони не домовилися про інше) яка не оспорюється.
Щодо строків обміну інформацією (ст. 14), то Конвенція вказує на можливість вирішення питання стосовно будь-якого періоду, після закінчення якого заборгованість не може примусово стягуватися. Відповідні строки регулюються законодавством запитуючої держави. Але у будь-якому разі запитувана держава не зобов'язана виконувати прохання про надання допомоги, яке подається через 15 років з дати ухвалення первинного документа, що дозволяє примусове стягнення.
Отже, перш ніж домовлятися з нерезидентом про співпрацю та ведення госпдіяльності, радимо переконатися, чи є така країна в Переліку країн та юрисдикцій, на які поширюється дія Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, що наведений у коментованому листі. Принаймні з актуальною інформацією щодо цього Переліку можна завжди ознайомитися на офіційному сайті Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) (http://www.oecd.org/ctp/exchange-of-tax-information/). Співробітництво з резидентами держав з Переліку може або спростити, або ускладнити госпдіяльність вітчизняних юросіб.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»