Підприємство поставило товар, але з порушенням строків поставки. Покупець виставив претензію, адже за договором поставки передбачена відповідальність за прострочення поставки. Чи має право підприємство-покупець в односторонньому порядку зменшити суму, необхідну до сплати, на суму виставленої претензії? Чи потрібен для цього дозвіл продавця? Чи треба вносити зміни до договору?
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦКУ, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 632 ЦКУ, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Проте зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Отже, під час виконання господарських зобов'язань за договором сторони можуть домовитися про можливість, випадки та порядок оформлення зміни ціни, у т. ч. і її зменшення у зв'язку з виставленою претензією.
Згідно з ч. 2 ст. 222 ГКУ, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа — учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Тож пред'явлення претензії — це фактично спроба врегулювати спір між сторонами договору до моменту звернення до суду (хоча це є обов'язковим лише тоді, коли таке визнано сторонами та прописано у договорі). При цьому слід враховувати приписи ст. 6 — 8 ГКУ, де досить докладно викладено порядок складання та надсилання претензії, зокрема:
1. Вимоги щодо змісту претензії:
а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії;
б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
На замітку!
Серед посилань на норми законодавства, які було порушено, можна виокремити такі: ст. 526, 530, 612, 622, 691, 692 ЦКУ.
в) вимоги заявника;
г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;
д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.
Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. До претензії про сплату коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.
Платіжна вимога-доручення
Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача (п. 1.26 ст. 1 Закону про платіжні системи). Порядок розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень наведений у главі 4 Iнструкції №22.
Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під підпис.
2. Претензія розглядається в 10-денний строк з дня її одержання.
3. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі, де зазначаються такі відомості:
а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;
б) коли претензію визнано повністю або частково, — визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
в) коли претензію відхилено повністю або частково, — мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;
г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.
Якщо претензію про сплату коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума. Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому НБУ.
Як бачимо, з норм ст. 6 — 8 ГПКУ випливає, що у разі оформлення лише такого документа, як претензія про вимогу сплати коштів за порушення умов договору, та погодження цієї претензії фактично покупець має отримати кошти.
У такому разі, вважаємо, підстав для зменшення ціни товару, а отже, і загальної поставки товару, на суму претензії немає. Такі підстави з'являються, якщо буде або окремо оформлено акт проведення взаємозаліку зустрічних вимог, або умовами договору буде безпосередньо передбачено, що у разі визнання претензії її сума стягується автоматично в рахунок зменшення оплати за поставлені товари (роботи, послуги) без підписання акта проведення взаємозаліку зустрічних вимог (див. зразок 1).
Зразок 1
Зразок частини договору
Утім, деколи сторони договору домовляються про оформлення визнаної суми претензії через оформлення додатків до договорів про зменшення суми оплати за таким договором (див. зразок 2).
Зразок 2
Зразок частини договору
Висновки
Отже, на нашу думку, відповідні умови щодо можливості зменшення суми до оплати за договором поставки не можуть бути перенесені до тексту самої претензії. Адже претензія, хоча вона і складається відповідно до умов договору, все-таки не може підміняти сам договір або виступати певною додатковою угодою, яка встановлює, змінює чи припиняє права й обов'язки сторін. Сторона, яка отримала претензію, має діяти відповідно до умов договору — або визнати всю суму чи її частину, або не визнавати претензію загалом. Наслідком визнання суми, заявленої у претензії, повністю або частково є лише сплата визнаної суми.
При цьому сторони в окремих випадках більше схиляються до оформлення визнаної суми претензії через оформлення додатків до договору, як на це вказує припис ч. 1 ст. 651 ЦКУ, а саме: зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 654 ЦКУ).
Водночас, якщо в договорі чітко вказано на обов'язковість врегулювання спору через пред'явлення претензії, то визнана за претензією сума може бути як сплачена коштами, так і зарахована в рахунок сплати теперішніх або майбутніх платежів (у т. ч. їх збільшення або зменшення). Для зменшення вартості оплати за договором сторони договору можуть скористатися таким юридичним інструментом, як зарахування зустрічних однорідних вимог.
Припинення зобов'язання зарахуванням
1. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, якщо сторони домовляються про зменшення суми до оплати за договором на суму визнаної претензії, то це доцільно та юридично правильно оформляти не додатком до договору (тобто фактично внесенням змін до договору), а саме зарахуванням зустрічних однорідних вимог. При цьому не варто зважати на те, що йдеться про зарахування суми поставки та суми претензій (штрафних санкцій) — важливо, що йдеться про однорідність вимог, тобто дійсних грошових зобов'язань сторін. Тож для цього буде достатньо заяви покупця про зменшення суми оплати на суму визнаної продавцем претензії, складеної в односторонньому порядку.
Нормативна база
- ГПКУ — Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. №1798-XII.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Iнструкція №22 — Iнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»