Ми розпочали процедуру ліквідації підприємства за рішенням власників. Пройшли податкову перевірку, сплатили всі нараховані ПЗ та штрафи (оскільки сама процедура триває досить довго). Вже коли все майно було реалізовано, виплачено всі борги відповідно до вимог кредиторів, зарплату тощо, ми отримали від податкового органу акт невиїзної позапланової перевірки. Тепер очікуємо ППР. Що робити в цій ситуації, адже процедура ліквідації практично закінчилася? Чи мають право податкові органи проводити перевірки під час ліквідаційної процедури?
Такі випадки є доволі поширеними. Адже, справді, у разі коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, — це є підставою для проведення документальної позапланової виїзної/невиїзної перевірки (пп. 78.1.7 ПКУ).
Сама процедура ліквідації підприємства за рішенням власників, справді, як свідчить практика, може тривати доволі довго — до двох років.
При цьому, навіть якщо підприємство фактично за рік-півтора реалізувало майно, сплатило борги кредиторам, виплатило зарплату та всі обов'язкові платежі (податки), це не зупиняє фіскальні органи від проведення позапланової перевірки з інших підстав, передбачених ПКУ.
Процедура проведення таких «додаткових» перевірок нічим не відрізняється від позапланових виїзних/невиїзних перевірок: спочатку надсилається запит арбітражному керуючому (розпоряднику майна, ліквідатору), далі за результатами розгляду отриманих документів та пояснень призначається виїзна або невиїзна документальна позапланова перевірка.
Такі запити можуть бути складені з підстав, наведених у п. 73.3, п. 78.1 ПКУ.
Слід, однак, зазначити, що закон (п. 78.2 ПКУ) забороняє контролюючим органам проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11, у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Тож якщо, наприклад, позаплановою перевіркою за пп. 78.1.7 було перевірено дотримання законодавства щодо сплати податку на прибуток і ПДВ, скажімо, за 2015 р., то проводити за ці періоди перевірки законності сплати цих податків за окремими контрагентами податковий орган уже не має права. За наявності спроб провести такі перевірки платнику податків доцільно не допускати податківців до їх проведення та оскаржувати наказ про призначення перевірки з наведених підстав.
Утім, опиратися через недопуск можна лише у разі здійснення виїзної позапланової перевірки фіскальними органами. Причому таке оскарження наказу у разі недопуску жодним чином не впливатиме на процедуру ліквідації. Якщо ж проведена невиїзна позапланова перевірка, то підприємство отримує акт перевірки та згодом — податкове повідомлення-рішення.
Як вчинити підприємству в такому разі — оскаржувати ППР чи сплатити суму коштів, попередньо обговоривши це питання із засновниками, чи взагалі не вчиняти жодних дій щодо податкового боргу? Які наслідки очікують таке підприємство?
Відповісти на ці запитання доволі складно. Адже засновники прийняли рішення про ліквідацію підприємства, та сплачувати інші «міфічні» борги за актами перевірок, розпочатих уже під час процедури ліквідації, вони однозначно не захочуть. Уже не кажучи про те, що, як правило, на момент прийняття таких ППР немає ні майна, ні коштів на поточному рахунку.
Щодо оскарження ППР, то тут слід розуміти, що їх оскарження здійснюватиметься або до органу вищого рівня, або безпосередньо до суду. Як правило, орган вищого рівня вкрай рідко скасовує такі ППР, а процедура судового оскарження може затягнутися на рік (якщо не довше).
Не вчиняти жодних дій — це фактично відтягнути ліквідацію підприємства (припинення госпдіяльності з унесенням відповідного запису до ЄДР) на невизначений строк.
Тож, однозначно, приймати рішення доведеться арбітражному керуючому (розпоряднику майна, ліквідатору), можливо, спільно із засновниками.
Проте, на нашу думку, пройти процедуру оскарження все-таки варто. На сьогодні, зважаючи на величезну практику розгляду податкових спорів, шанс отримати позитивне для себе рішення дуже великий.
Є й інший вихід — наприклад, скасувати своє рішення про ліквідацію за рішенням власників, натомість надати можливість ліквідувати підприємство фіскальному органу через процедуру банкрутства (якщо сума дозволяє).
Річ у тім, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про скасування рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (п. 27 ч.2 ст. 9 Закону про держреєстрацію1).
Отже, підприємство має право скасувати (відкликати) своє рішення про його ліквідацію та подати відповідні документи державному реєстратору.
Далі, коли відповідні відомості отримує фіскальний орган, який уже встиг надіслати податкове повідомлення-рішення, визначена в якому сума не буде сплачена платником податків, він має надіслати податкову вимогу в порядку, встановленому ст. 59 ПКУ.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство2, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
1 Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
2 Закон України від 14.05.92 р. №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Тож десь за півроку фіскальний орган за наявності достатньої суми податкового боргу для банкрутства розпочне процедуру банкрутства підприємства в господарському суді.
Наскільки такий варіант буде прийнятним для платника податків — вирішувати не нам, ми лише можемо надати потрібну інформацію. Проте, якщо суми буде недостатньо для банкрутства, платнику податків доведеться пройти всю процедуру оскарження у всіх судових інстанціях, отримати рішення суду та продовжити процедуру ліквідації (розпочату за рішенням власників). А якщо судове рішення буде на користь податкового органу — доведеться очікувати списання податкового боргу через недостатність майна.
Таким чином, визначити мету таких перевірок, які розпочинаються вже під час процедури ліквідації підприємства, нам дуже складно. Проте слід чітко розуміти — такі перевірки значно ускладнюють завершення процедури ліквідації та у більшості випадків відтягують її на невизначений строк. Утім, способи виходу з цієї ситуації та прискорення процедури ліквідації, незважаючи на акт перевірки та ППР, все-таки є. Чи скористатися ними — питання відкрите.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»