Розпродаж літнього товару

Літо минуло, проте на кінець сезону залишилися позиції сезонного товару. Одним із варіантів реалізації залишків товару є проведення уцінки та розпродаж. З'ясуймо, як оформити такі заходи.

Уцінка та розпродаж — інструменти реалізації товару, що залежався. Але це зовсім не означає, що уцінку завжди проводять паралельно із розпродажем. Зниження ціни на сезонний товар під час розпродажу не зобов'язує проводити уцінку. Ознаки таких операцій є різними, хоча у них є спільні риси, — зниження продажної ціни.

Розпродаж проводиться з додержанням таких умов:

— здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;

— тривалість розпродажу обмежено у часі;

— ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни (маємо на увазі договірну ціну реалізації).

Уцінка — це відображення певної групи товарів у бухобліку за чистою вартістю реалізації (ідеться про очікувану ціну реалізації). Це означає, що первісну вартість запасів, які обліковуються на балансі, буде зменшено, а у випадку розпродажу первісна вартість товарів може залишатися незмінною, зменшується лише продажна ціна. Нова ціна під час розпродажу залишків літнього товару може бути меншою від попередньої продажної ціни, а може бути і меншою від ціни придбання. Тому уцінка під час розпродажу — це добровільне бажання. Отже, про все за порядком.

Уцінка

Проведення уцінки зовсім не означає, що уцінений товар є неякісним: просто попит на такий товар зменшився, зокрема у зв'язку із закінченням сезону. Відразу зауважимо, що Положення про уцінку, яким звикли користуватися торгові підприємства, з 09.03.2016 р. утратило чинність¹. Тому видавати наказ про уцінку, посилаючись на норми цього Положення, наразі немає правової підстави. Хоча ніщо не забороняє на основі цього документа розробити власне положення про проведення такої операції. Тож наразі основними документами, що регламентують питання уцінки, є норми П(С)БО 9 та Методрекомендацій №2.

¹ Наказ Мінфіну та Мінекономіки від 28.01.2016 р. №117/19.

Зауважимо, що підприємство самостійно приймає рішення про проведення та розмір уцінки. Але будь-яке рішення має підтверджуватися розпорядчим актом по підприємству.

Чим оформляють уцінку

Документами, які надають право на проведення уцінки, можуть бути:

— наказ про затвердження комісії, яка проводить інвентаризацію та уцінку товарів (спеціалісти підприємства, обізнані з кон'юнктурою і попитом на ринку: бухгалтер, економіст, товарознавець та ін.);

— наказ про проведення уцінки з переліком товарів;

— інвентаризаційні документи* (інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості);

— опис-акт уцінки товарів.

* Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухобліку та для виявлення активів, які частково втратили попит та споживчі властивості, можливо, є застарілими, див. Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. №879.

Коли все ж таки слід проводити уцінку? Запаси, згідно з п. 24 П(С)БО 9, відображаються в бухобліку і звітності за найменшою із двох оцінок:

— первісною вартістю;

— чистою вартістю реалізації.

Відповідно до п. 25 П(С)БО 9, якщо на дату балансу ціни на товари було знижено або вони застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, запаси відображаються за чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації, відповідно до п. 4 П(С)БО 9, — це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Якщо підприємство з'ясовує, що на балансі є товари, які залежалися, не користуються попитом і «тримати» їх недоцільно, слід провести уцінку — у цьому випадку ціна може бути на рівні їх собівартості або нижчою за собівартість. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, списується на витрати звітного періоду. Як сказано у п. 3.15 Методрекомендацій №2, уцінка запасів до чистої вартості реалізації оформлюється актом уцінки. Саме на дату затвердження цього документа визнаються витрати.

Раніше такий акт про уцінку містився у нині нечинному Положенні про уцінку. Але скасовану форму акта можна взяти до відома і розробити власний документ. За п. 5.8 Методрекомендацій №2, у місяці складання акта різниця відображається у складі інших операційних витрат на субрахунку 946. До речі, згодом (наприклад, у наступному сезоні), якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації у межах величини попередньої уцінки визнається інший операційний дохід — субрахунок 719 — зі збільшенням балансової вартості товарів.

У п. 29 П(С)БО 9 зазначено, що у примітках до фінансової звітності слід розкрити інформацію про балансову (облікову) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації. В обліку на одному зі субрахунків має бути відображено різницю між ціною продажу товару, наприклад згідно з товарним звітом продавця у магазині, і чистою вартістю його реалізації, на зразок відображення націнки: дані товарних звітів відповідають даним субрахунку 282, а дані субрахунку 285 дозволяють визначити первісну вартість товару (див. приклади).

Зауважимо, що проведення уцінки може вплинути на ПДВ. У п. 198.5 ПКУ перелічено події, які потребують нарахування ПЗ, щоб компенсувати раніше відображений ПК. Уцінки запасів серед таких подій не зазначено. Уцінені запаси підприємство продовжує використовувати в госпдіяльності.

А от під час реалізації уціненого товару базою для ПДВ буде договірна ціна продажу (фактично нова ціна під час розпродажу). Але за нормою абз. 2 п. 188.1 ПКУ база оподаткування не може бути нижчою від ціни придбання таких товарів. Як наслідок, підприємство зобов'язане донарахувати ПЗ з ПДВ. Наприклад, товар придбано за 180 грн (у т. ч. ПДВ — 30 грн), який згодом було уцінено. Реалізовано уцінений товар за 120 грн (у т. ч. ПДВ — 20 грн). Тож підприємство має скласти на таку реалізацію дві ПН: звичайну ПН на покупця на договірну ціну в розмірі 120 грн (ПДВ 20 грн) та ПН з типом причини 15 для донарахування ПДВ у розмірі 10 грн на різницю між ціною придбання товару та його подальшої реалізації. Така ПН покупцеві не надається, а у рядках ПН, відведених для заповнення даних покупця, продавець зазначає власні дані. У графі 2 зазначається «перевищення ціни придбання над фактичною ціною постачання товарів/послуг, указаних у податковій накладній №_______» (зазначається порядковий номер ПН, складеної на суму постачання цих товарів, визначену виходячи з їх фактичної ціни (договірної вартості).

Ті платники податку на прибуток, які визначають об'єкт оподаткування шляхом коригування фінрезультату до оподаткування на різниці згідно з пп. 134.1.1 ПКУ, під час проведення уцінки товарів не здійснюють жодних коригувань. Адже відповідно до ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування коригується під час уцінки, проте тільки основних засобів або нематеріальних активів.

Проведення розпродажу

Насамперед розпродаж товару має бути економічно обґрунтовано. А визначення розміру знижки, за якою відбуватиметься розпродаж товару, — особиста справа підприємства. Для цього враховуються такі чинники, як сезонні та інші коливання споживчого попиту на товари, втрата товарами споживчих властивостей, закінчення (наближення дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації), збут неліквідних або низьколіквідних товарів.

Перед початком розпродажу підприємство оформляє його документально.

Проведення такого заходу оформлюють наказом чи розпорядженням по підприємству, затвердженим керівником. Бажано скласти Положення про порядок проведення розпродажу.

Що писати у наказі про розпродаж

У документах зазначають:

— мету розпродажу (сезонний розпродаж);

— терміни проведення заходу;

— перелік товарів, на які поширюється акція;

— розмір знижки;

— порядок оформлення цінників;

— осіб, відповідальних за проведення розпродажу;

— метод інформування клієнтів (це можуть бути оголошення, реклама у засобах масової інформації, рекламні оголошення безпосередньо у самому магазині).

У ч. 6 ст. 15 Закону про захист прав споживачів сказано: після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до відома споживачів повинна доводитись інформація про ціну продукції, встановлену до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.

До речі, якщо товар був куплений під час розпродажів, це не означає, що обміну та поверненню він не підлягає. Щоправда, потрібно врахувати норми ч. 1 ст. 9 Закону про захист прав споживачів (додатково див. «ДК» №31/2016). Розпродаж — це всього лише маркетинговий хід магазину, щоб продати стару колекцію товарів.

Якщо зниження ціни на сезонний товар під час розпродажу не призвело до того, що ціна його реалізації стала нижчою за ціну придбання такого товару, базою оподаткування ПДВ буде договірна вартість за нормами абз. 1 п. 188.1 ПКУ. Фактично у цьому випадку у податковому обліку ПДВ не буде жодних донарахувань ПЗ з ПДВ. Але якщо під час розпродажу товари продаються за ціною, нижчою від ціни їх придбання, потрібно пам'ятати про донарахування ПДВ за абз 2 п. 188.1 ПКУ.

У бухгалтерському обліку реалізація товару під час розпродажу відображається класично: дохід визнається під час постачання (рахунок 70), одночасно з визнанням доходу визнаються витрати, які є собівартістю реалізованих товарів (рахунок 90).

Під час проведення розпродажу не слід забувати про оформлення цінників з новою ціною, якщо це стосується роздрібної торгівлі. У п. 11 Інструкції №2 зазначено, як правильно оформити нові ціни на товарах. Після переоцінки закреслюються попередні ціни і позначаються нові на ярликах (цінниках), товарних ярликах, упакуванні тощо кожної одиниці товару, що засвідчується підписом працівника, відповідального за формування, встановлення або застосування цін. Якщо старі ціни на товарах закреслити неможливо (наприклад, їх було позначено етикет-пістолетом), нові ціни позначаються шляхом наклеювання їх безпосередньо на попередні.

Нагадаємо, що згідно з п. 11 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти господарювання, які використовують РРО, зобов'язані проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Тому перед розпродажем слід подбати про програмування нових цін у РРО.

Приклад 1 З метою продажу придбано товар кількістю 100 шт. загальною вартістю 12000 грн (у т. ч. ПДВ — 2000 грн). Продажна вартість одиниці товару становить 216 грн (у т. ч. ПДВ — 36 грн). У зв'язку із закінченням сезону підприємство приймає рішення про зменшення ціни однієї одиниці товару на 90 грн (без ПДВ), загальна сума уцінки — 9000 грн.

Відображення в обліку див. у таблиці 1.

Таблиця 1

Уцінка товару (до прикладу 1)

Приклад 2 У зв'язку із сезонним розпродажем підприємство роздрібної торгівлі здійснює розпродаж літніх товарів кількістю 100 шт. Рішення прийнято на підставі опису-акта уцінки. Ціна 1 шт. товару — 150 грн (у т. ч. ПДВ — 50 грн). Облік товарів у магазині ведеться за продажними цінами. Торгова націнка становить 25% — 2500 грн. Сума уцінки — 60% від роздрібної ціни, або 7500 грн. Нова ціна реалізації — 60 грн (у т. ч. ПДВ).

Відображення в обліку операцій показано у таблиці 2.

Таблиця 2

Розпродаж товару (до прикладу 2)

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• Закон про захист прав споживачів — Закон України від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».
• Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
• Інструкція №2 — Інструкція про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затверджена наказом Мінекономіки від 04.01.97 р. №2.
• Методрекомендації №2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2.
• П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246.

Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»