Підприємство придбало легкові авто у 2013 році. У 2014-му одне авто було спалено, а друге — викрадено. Кримінальні справи ще тривають, викрадене авто досі не знайшли. Чи мають право податкові органи донараховувати транспортний податок з таких авто внаслідок перевірки за періоди 2014 — 2015 рр.?
До 31.12.2015 р. ситуація, описана в запитанні, не мала чіткого нормативного врегулювання на рівні ПКУ.
Водночас в одному із судових рішень1 суд зазначив, що до Верховної Ради України лише 27.03.2015 р. внесено проект Закону України №2484 «Про внесення змін до статті 267 Податкового кодексу України» (щодо захисту прав платників транспортного податку), яким орган законодавчої влади прийняв рішення вжити заходів для наповнення ст. 267 ПКУ нормами, які б звільняли платників транспортного податку від обов'язку його сплачувати у разі незаконного заволодіння транспортним засобом третіми особами.
ДФСУ зі свого боку радо підтримала такий підхід судів та в підкатегорії 111.02 ЗІР2 саме з посиланням на цей законопроект надала відповідь на запитання, чи треба сплачувати транспортний податок за автомобіль, який є об'єктом оподаткування, якщо його викрадено.
Так, на думку фіскалів, якщо викрадений легковий автомобіль не знято з реєстрації в органах внутрішніх справ (тобто він обліковується як власність платника податку), то такий платник зобов'язаний сплачувати транспортний податок за ставкою й у строки, встановлені ст. 267 ПКУ.
На щастя, такий підхід підтримують не всі суди. Але спочатку спробуймо самі з'ясувати ситуацію.
Згідно з пп. 267.1.1 розділу ХІІ ПКУ, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 ПКУ є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (пп. 267.2.1 ПКУ в редакції, чинній до 31.12.2015 р.).
З 01.01.2016 р. до пп. 267.2.1 ПКУ внесено зміни3, тож нині він має такий вигляд: «Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».
1 Київський апеляційний адміністративний суд, ухвала від 16.12.2015 р. у справі №823/5036/15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54359255.
2 https://news.dtkt.ua/ua/taxation/other/33794.
3 Зміни, внесені Законом України від 24.12.2015 р. №909-VIII.
Відповідно до пп. 267.3.1 ПКУ, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування згідно з пп. 267.2.1 ПКУ.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він утратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником — починаючи з місяця, в якому він набув права власності на цей об'єкт.
У наведеній вище судовій справі №823/5036/15 апеляційна інстанція ретельно проаналізувала динаміку розвитку податкового законодавства, яке врегульовувало сплату податку з власників деяких наземних транспортних засобів. Так, суд з'ясував, що, наприклад, норми ч. 3 ст. 6 чинного до 31.12.2010 р. Закону №751 прямо передбачали, що у разі викрадення ТЗ податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено кримінальну справу.
Отже, запровадження нового виду податку — «транспортного податку» на підставі Закону №712 та встановлення чітких правил його сплати (в тому числі відсутність пільг для власників викрадених транспортних засобів) слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи, що узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Щокін проти України», заяви №23759/03 та №37943/06).
При цьому відсутність у законі норми про звільнення від сплати транспортного податку власників викрадених автомобілів не є підставою для такого звільнення на підставі рішення суду.
Додамо, що фіскальні органи та суди дуже вміло сформували свою позицію, спираючись на сам факт держреєстрації автомобіля, що, на їх думку, лише підтверджує, що автомобіль як об'єкт оподаткування незалежно від факту крадіжки й надалі належить на праві власності юрособі.
Причому приписи ЦКУ при обґрунтуванні в цьому випадку втрати юрособою статусу платника транспортного податку (втрати предмета власності) підлягають обмеженому застосуванню в силу приписів ч. 2 ст. 1 ЦКУ.
На нашу думку, при визначенні як об'єкта оподаткування, так і статусу власника не можна так обмежено тлумачити приписи податкового законодавства. Адже ПКУ містить і загальне визначення терміна «об'єкт оподаткування» з метою застосування приписів ПКУ. Так, у п. 22.1 ПКУ зазначено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
На нашу думку, факт викрадення автомобіля, який належним чином підтверджено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, свідчить радше про відсутність автомобіля як об'єкта оподаткування, ніж про його наявність.
До речі, скажімо, Харківський окружний адміністративний суд3 дійшов саме такого висновку: відсутність у юрособи об'єкта оподаткування виключає можливість визначення податкового зобов'язання.
Утім, з 01.01.2016 р. ситуація все-таки вирішена законодавцями — у приписах пп. 267.6.8 — 267.6.9 ПКУ чітко сказано про звільнення платника транспортного податку від його сплати, яка припиняється з місяця, наступного за місяцем відкриття кримінального провадження (відомості про яке вносяться до ЄРДР4 — протягом 30 днів з цієї дати платник податку подає уточнюючу декларацію разом із витягом5 з ЄРДР).
1 Закон України від 18.02.97 р. №75/97-ВР «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».
2 Закон України від 28.12.2014 р. №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
3 Постанова від 24.11.2015 р. у справі №820/9941/15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54088890.
4 Пункт 2.2 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВСУ від 14.08.2012 р. №700.
5 Пункт 4.1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 р. №69.
У разі повернення авто власнику з місяця повернення обов'язок зі сплати транспортного податку поновлюється, а платник податку подає до ДПІ копію постанови слідчого, прокурора чи ухвали суду про таке повернення (протягом 10 днів з дня отримання її копії) та уточнюючу декларацію протягом 30 календарних днів з дня її складання.
Щодо спаленого авто без експертної оцінки не обійтись — вона дасть можливість списати авто в бухобліку та сплатити ПДВ за оціненою вартістю. Сплата податку в цьому разі відбувається до моменту списання з бухобліку та зняття з реєстрації в ДАІ.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»