Лист Міністерства фінансів України від 26.05.2015 р. №31-05130-03-3/17068
Про надання роз'яснень щодо реформи міжбюджетних відносин
Суттєво. У кожному податковому періоді розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки, чинної в такому періоді, оскільки у договорі доцільно визначати розмір відсотка, який застосовується до нормативної грошової оцінки.
! Платникам земельного податку
Міністерство фінансів України на виконання доручення віце-прем'єр-міністра України — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.05.2015 р. №16831/2/1-15 розглянуло в межах компетенції лист <...> щодо змін до чинного законодавства та доповідає.
Надані пропозиції стосовно змін до Бюджетного кодексу України (пункт 1 розділу IV резолюції) частково враховані у Законі України від 28.12.2014 р. №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».
Щодо передбачення автоматичного коригування у договорах оренди землі розмірів орендної плати за землю у разі зміни нормативної грошової оцінки земель населеного пункту
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. При цьому, згідно з пунктом 288.4 цієї статті, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.
Розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється у договорі оренди у відсотках від її нормативної грошової оцінки. Таким чином, на нашу думку, у кожному податковому (звітному) періоді розмір орендної плати залежить від тієї нормативної грошової оцінки, яка є чинною у такому періоді, оскільки у договорі доцільно визначати розмір відсотка, який застосовується до нормативної грошової оцінки.
Отже, в разі якщо договір оренди земельної ділянки оформлений належним чином, зазначене питання може бути реалізоване в межах чинного законодавства і не потребує додаткового врегулювання.
Щодо запровадження плати за землю на рівні орендної плати для фактичних землекористувачів, що не мають належно оформленого права на землю
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають лише з моменту реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 4 Закону України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (за переліком), зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі». Отже, виникнення права власності чи користування земельною ділянкою пов'язане з державною реєстрацією відповідного правового акта, на підставі якого таке право надане. За відсутності державної реєстрації земельна ділянка не може вважатися такою, що перебуває у власності або є орендованою для особи, яка фактично використовує таку земельну ділянку.
При цьому з 01.01.2015 р. передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється на рівні не більше 12% від їх нормативної грошової оцінки, тобто на рівні розміру орендної плати.
Щодо внесення змін до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України з метою надання органам місцевого самоврядування повноважень у частині встановлення пільг щодо орендної плати за земельну ділянку, що сплачується на відповідній території
Слід зазначити, що відповідно до Податкового кодексу України плата за землю справляється у вигляді земельного податку — за землі, які перебувають у власності або постійному користуванні, та у вигляді орендної плати за землі державної та комунальної власності.
Відповідно до чинної редакції підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу мінімальний граничний розмір орендної плати за землю державної і комунальної власності встановлено на рівні 3% нормативної грошової оцінки для всіх категорій земель з метою створення рівних умов оподаткування.
Оскільки за своєю економічною сутністю орендна плата (в т. ч. і за землі державної і комунальної власності) є доходом власника земельної ділянки, платіж повинен включати як земельний податок, так і плату за користування земельною ділянкою як об'єктом отримання економічної вигоди. Пільг зі сплати орендної плати за землю державної та комунальної власності чинним законодавством не передбачено.
При цьому зазначаємо, що відповідно до вимог статті 128 Земельного кодексу України юридичні особи можуть придбавати земельні ділянки у власність.
Власники земельних ділянок сплачують земельний податок та користуються пільгами згідно з нормами Податкового кодексу України.
Щодо надання можливості органам місцевого самоврядування створювати власні механізми/органи для розгляду, оцінки та схвалення інвестиційних проектів, в тому числі й тих, на реалізацію яких надається державна підтримка без отримання погоджень центральних органів виконавчої влади
Інвестиційні проекти, реалізація яких здійснюється з наданням державної підтримки, зокрема за рахунок надання преференцій зі сплати податків, які зараховуються до державного бюджету, повинні проходити експертизу з боку відповідних центральних органів виконавчої влади.
Метою експертизи є запобігання негативним наслідкам реалізації інвестиційного проекту, виконання державних програм економічного, науково-технічного та соціального розвитку, забезпечення додаткових надходжень до бюджетів, запобігання необґрунтованим втратам бюджету тощо.
Слід зазначити, що постановами Уряду, якими затверджені порядки розгляду та схвалення інвестиційних проектів у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку, проектів технологічних парків, передбачено, що рішення про затвердження проекту приймається лише за наявності позитивних висновків щодо доцільності його реалізації від усіх центральних органів виконавчої влади, залучених до проведення експертизи.
Щодо внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у частині надання органам місцевого самоврядування повноважень стосовно обмеження торгівлі алкогольними напоями та пивом
Порушене питання не є предметом регулювання зазначеного Закону. Повноваження щодо прийняття рішень органами місцевого самоврядування стосовно розміщення, режиму та контролю діяльності закладів торгівлі надано статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Щодо внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», передбачивши дозволи на експлуатацію об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг як обов'язкові дозвільні документи або вид місцевого податку (збору)
Слід зазначити, що до 2011 року існував збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, який сплачувався за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.
Однак з метою зниження податкового навантаження на платників, створення умов для поліпшення бізнес-середовища, підвищення ефективності адміністрування податків, зміцнення позиції вітчизняного бізнесу в міжнародній сфері за рахунок зменшення частки податків у витратах підприємств і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків з прийняттям Податкового кодексу України цей збір був скасований.
Зазначене відповідає завданням у сфері податкових реформ, які визначені Стратегією сталого розвитку «Україна-2020» (Указ Президента України від 12.01.2015 р. №5/2015) та Програмою діяльності Кабінету Міністрів України (постанова Верховної Ради України від 11.12.2014 р. №26-VIII), зокрема в частині зменшення кількості податків, їх розміру та спрощення порядку розрахунку і сплати податків.
Крім того, підприємці, які здійснюють торгівлю на ринках, сплачують орендну плату за торгові місця власникам ринку. Тому запровадження додаткового збору призведе до підвищення податкового навантаження на таких підприємців.
Інші пропозиції щодо бюджетного законодавства розглядатимуться комплексно під час підготовки змін до нормативно-правових актів у рамках реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.
<...>
Заступник міністра — керівник апарату О. МАРКАРОВА