Коментар

До ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 р. у справі №817/4004/14

Нагадаємо, що з 08.06.2014 р. набрали чинності законодавчі норми, якими встановлені спеціальні правила щодо перебування мобілізованих працівників у трудових відносинах із роботодавцями та оподаткування ПДФО та ЄСВ виплачених у період мобілізації сум, а саме:

1) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток. Це стосується всіх роботодавців незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Держбюджету в порядку, визначеному КМУ (ст. 119 КЗпП). Увага! Такого порядку станом на 01.03.2015 р. ще не було прийнято¹;

2) із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу мобілізованого працівника вилучено, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ);

3) на компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ЄСВ не нараховується (ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ²).

Унаслідок таких змін перед багатьма підприємствами постало запитання: якщо порядку виплати таких компенсацій з бюджету в межах середнього заробітку ще немає, то як варто вчинити: 1) виплачувати заробітну плату без таких нарахувань (ПДФО та ЄСВ), а згодом, відповідно, отримати судовий спір чи 2) нараховувати та виплачувати заробітну плату, як і до прийняття Закону №1275³, а згодом, коли буде порядок, прийняти рішення про повернення цих сум мобілізованому працівнику?

Багато підприємств пристало на перший варіант, проте деякі діяли за другим. Податкові органи, розуміючи, що чергова прогалина в законодавстві дає можливість скористатися нею для поповнення бюджету, в окремих випадках мовчки спостерігали за тим, що відбувається. А в деяких, як зазначено в коментованому судовому рішенні, сам же працівник податкової звернувся до суду з позовом про незаконно відраховані кошти з виплат за час його мобілізації.

Нагадаємо, що практично відразу після набрання чинності Законом №1275 фіскальна служба разом із ПФУ видали доволі адекватного листа, в якому чітко та зрозуміло пояснили, яким чином відображати у звіті за формою додатка 4 до Порядку №454⁴ як суми компенсацій мобілізованим працівникам, так і виплати, з яких ЄСВ не утримується. Окремо вони порушили й питання сторнування вже відображених до 08.06.2014 р. сум єдиного внеску з виплат мобілізованим до цієї дати працівникам (див. спільний лист ДФСУ і ПФУ від 22.07.2014 р. №127/7/99-99-17-03-01-17, №19426/05-10, «ДК» №32/2014).

¹ Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. №105.

² Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

³ Закон України від 20.05.2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації».

⁴ Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. №454.

Проте вже через два місяці цей лист був відкликаний з такою аргументацією: «...Компенсаційних виплат у межах середнього заробітку мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з бюджету не передбачено, та на сьогодні немає порядку відшкодування таких виплат із бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України...» (лист ДФСУ від 29.09.2014 р. №5655/7/99-99-17-03-01-17, див. «ДК» №42/2014; далі — лист №5655). Щоправда, при цьому фіскальний орган дозволив не нараховувати штрафи за попередні періоди.

Наведена аргументація була покладена в основу позиції податкового органу, спір щодо якої розглядається у коментованому судовому рішенні.

Щодо ПДФО, то консультація в ЗІР (підкатегорія 103.25) свідчила про позицію податкового органу на користь нарахування ПДФО, оскільки, на думку податківців, середня заробітна плата, нарахована роботодавцем мобілізованій фізособі, відображається в податковому розрахунку за ф. №1ДФ за ознакою «101».

У суді вся ця історія з компенсаційними виплатами отримала доволі очікуваний розвиток. Суд став на бік працівника та зазначив, що при виплаті компенсації роботодавець зобов'язаний керуватися приписами п. 165.1 ПКУ та ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ (зі змінами, внесеними Законом №1275) незалежно від того, чи є механізм повернення відповідних коштів з бюджету, та від того, чи закладені такі кошти в Державному бюджеті.

Ми підтримуємо таке рішення суду і вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що в ч. 3 ст. 119 КЗпП передбачалася не виплата середнього заробітку, а встановлювалося, що призваним на особливий період «компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності». Підпункт «и» пп. 165.1.1 ПКУ та ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ передбачили невключення відповідних виплат із бюджету до складу доходів і ненарахування на них ЄСВ. Тому, незважаючи на деякі термінологічні неузгодженості в законах, вбачається, що ДФС у листі №5655 помиляється, адже зрозуміло, що йдеться про одні й ті самі виплати.

Зауважимо, що в судовому рішенні йдеться про утримання, проведені із зарплати, однак роботодавців, очевидно, цікавить і нарахування ЄСВ. На нашу думку, те саме стосується і сум єдиного внеску (ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»