Витрати на сертифікацію товару

Оформляємо сертифікат відповідності на товар (продукцію). Як відобразити в обліку понесені витрати?

Сертифікований товар (продукція) — це товар, який відповідає українським стандартам якості. Своєю чергою, документ установленого зразка, який підтверджує відповідність якості продукції чинним в Україні стандартам (ГОСТ, ДСТУ, ТУ тощо), називається сертифікатом. Правові й економічні основи систем стандартизації та сертифікації визначаються Декретом №46-93. Дія Декрету поширюється на всіх СГ незалежно від форм власності та видів діяльності, в т. ч. на підприємців. Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Ця вимога стосується й іноземних товарів¹. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджено наказом Держспоживстандарту від 01.02.2005 р. №28.

¹ Див. статтю «Сертифікація іноземних товарів» у «ДК» №18/2014.

Якщо сертифікація є обов'язковою, згідно з вимогами нормативних документів підтвердження відповідності проводиться виключно в державній системі сертифікації (ст. 15 Декрету №46-93).

Сертифікація товару не є безкоштовною, оплаті підлягають усі види робіт, пов'язані з цим процесом. І як установлено у ч. 2 ст. 19 Декрету №46-93, кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносять на її собівартість. До собівартості реалізованих товарів відносять інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання (п. 9 П(С)БО 9). А до складової собівартості реалізованої продукції належать загальновиробничі витрати, які включають витрати на підтвердження якості продукції (п. 15.7 П(С)БО 16). Витрати, що включаються до собівартості товарів (продукції), враховують для визначення прибутку в бухгалтерському обліку лише в момент реалізації вищезазначених активів.

При цьому, розподіляючи понесені витрати на сертифікацію, суб'єкту господарювання слід зважати на те, на який саме товар (продукцію) або партію товарів (продукції) отримано сертифікат. Відповідно, у собівартості саме цих активів треба враховувати понесені витрати. Іноді сертифікати видаються на певний період часу (поширена ситуація при імпорті товарів). Зрозуміло, що у цьому разі неможливо віднести суму сплачених коштів за сертифікат до собівартості певної партії, адже невідомо, скільки одиниць товару буде ввезено за цей час. Тоді рекомендуємо такі понесені витрати, які фактично здійснені у звітному періоді, відносити на витрати в майбутніх звітних періодах. Такий спосіб обліку дозволяє акумулювати понесені витрати на окремому рахунку. Адже ще достеменно не відомо, до собівартості яких товарів вони відноситимуться. Отже, такі суми відображають на окремому рахунку і відносять до собівартості товарів (продукції) вже в момент визначення. Відповідно, за дебетом рахунку 39 показують суми накопичених витрат майбутніх періодів, за кредитом — їх списання (розподіл) та включення до складу собівартості окремих товарів (продукції) або партій товару (продукції).

Але тут виникає запитання: в який спосіб розрахувати коефіцієнт такого розподілу, якщо неможливо визначити повний обсяг активів, для яких понесені на сертифікацію витрати будуть у майбутньому актуальними? На нашу думку, для визначення такого коефіцієнта розподілу слід використовувати прогнозні дані щодо ввезених товарів, які потребують такої сертифікації.

До речі, метою сертифікації товарів (продукції) є забезпечення доведення до кінцевого споживача товару, безпечного для його життя, здоров'я, майна та навколишнього природного середовища (ст. 13 Декрету №46-93). Таким чином, проводячи сертифікацію, підприємства підтверджують якісні характеристики товарів (продукції). Аналогічного погляду дотримуються податкові органи.¹

¹ Лист Міндоходів від 30.05.2014 р. №10316/5/99-99-19-02-02-16.

Як уже було зазначено, сертифікація продукції проводиться в тому числі на добровільних засадах (що передбачено ст. 17 Закону №2406). Такі витрати здійснюються лише за рішенням суб'єкта господарювання з метою забезпечення конкурентоспроможності товарів (продукції) при її продажу шляхом документального підтвердження її належної якості. У цьому разі добровільність таких витрат не змінює мети їх понесення. Тому, на нашу думку, і в цьому разі це також складова собівартості.

Щодо податкового обліку, то суми витрат, понесені на підтвердження відповідності якості товарів (продукції), за нормами пп. «ж» пп. 138.8.5 ПКУ, що діяли до 01.01.2015 р., враховуються для визначення об'єкта оподаткування у складі загальновиробничих витрат незалежно від обов'язковості сертифікації. З 2015 року треба мати на увазі, що об'єктом оподаткування є фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства. А це означає, що витрати на обов'язкову сертифікацію враховують для визначення об'єкта оподаткування в момент реалізації активів. Безперечно, всі понесені витрати мають підтверджуватися документально.

Згідно з пп. 197.1.18 ПКУ, якщо послуги за проведення сертифікації надають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також інші особи, уповноважені такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, і кошти за надані послуги у повному обсязі надходять до бюджету, операція звільняється від оподаткування ПДВ. Інакше сертифікація товару (продукції) підпадає під операцію, що оподатковується ПДВ. Отже, якщо сертифікації підлягає товар, який планується використовувати в господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, підприємство має право на ПК з ПДВ (за умови реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Приклад Підприємство — виробник продукції понесло витрати на сертифікацію в Україні. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначена договором і становить 12000,00 грн (послуга без ПДВ на підставі пп. 197.1.18 ПКУ, кошти сплачено державній системі сертифікації). Витрати на отримання сертифіката відносять до собівартості продукції в обох видах обліку, якщо вони проведені до 01.01.2015 р. Якщо витрати здійснені після 01.01.2015 р., у податковому обліку вони не враховуються для коригування фінансового результату до оподаткування.

Таблиця

Відображення витрат на сертифікацію продукції

Нормативна база

• ПКУ— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• Закон №2406 — Закон України від 17.05.2001 р. №2406-III «Про підтвердження відповідності».
• Декрет №46-93 — Декрет КМУ від 10.05.93 р. №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію».
• П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246.
• П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.

Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»