Лист ДФСУ від 10.11.2014 р. №9929/7/99-99-10-02-02-17
Щодо повноважень ДФС застосовувати окремі санкції
Суттєво. До повноважень ДФС не віднесено застосування санкцій за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.
! Платникам податків
Державна фіскальна служба України з метою однакового застосування положень пункту 2 статті 16 Декрету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі — Декрет) повідомляє таке.
Підпунктом 39 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) визначено, що грошове зобов'язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД.
Водночас статтею 113 Кодексу передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.
Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку у разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний контролюючий орган.
Пунктом 3 статті 13 Декрету встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері податкової митної справи, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.
Указом Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі — Указ), зокрема пунктами 3, 5, контролюючі органи уповноважено застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету.
Разом з тим відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 07.02.2012 р. у справі №21-904а10, єдиним повноважним органом на застосування міри відповідальності (фінансові санкції) до резидентів та нерезидентів, винних, зокрема, у здійсненні операцій з валютними цінностями без одержання генеральної/індивідуальної ліцензії, є Національний банк України. Положення Указу не підлягають застосуванню, оскільки суперечать обмеженням, установленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створюють протиріччя у правовому регулюванні відносин.
Зазначене також відображено у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 р. №К/9991/53796/12, від 30.05.2013 р. №К-23650/10, від 24.09.2014 р. №К/9991/20411/11 тощо.
Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.
Враховуючи викладене, згідно з правовою позицією Верховного суду України до повноважень ДФС не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету.
Голова І. БІЛОУС