До листа ДФСУ від 10.11.2014 р. №9929/7/99-99-10-02-02-17
Ситуація, описана у коментованому листі, стосується розподілу повноважень органів ДФСУ та НБУ на застосування штрафних санкцій за порушення правил здійснення операцій із валютними цінностями. Наприклад, під час податкових перевірок дотримання строків розрахунків у сфері ЗЕД часто разом із пенею1 органами ДПС застосовувалися санкції за недекларування валютних цінностей (йдеться про неповернену суму виручки, яка належить резиденту та перебуває за межами України, оскільки не надійшла на рахунок резидента у встановлені законом строки, в разі якщо резидент не задекларував таку виручку як майно, що перебуває за кордоном). Тепер ВСУ (і на підставі цього й сама ДФСУ у коментованому листі) стверджує, що прав на застосування штрафу за порушення правил валютного декларування та інших штрафів, передбачених Указом №734/992, податківці не мають. Так це чи ні?
Запитання не таке вже й просте. Наприклад, Указом Президента від 18.06.94 р. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» органи податкової служби одержали право отримувати інформацію про наявність валютних цінностей українських госпсуб'єктів за кордоном (у вигляді відповідних декларацій).
Далі, податкові органи, керуючись приписами п. 3 Указу №734/99, начебто отримали право застосовувати штрафні санкції до резидентів за невиконання резидентом вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна. Адже цей пункт чітко говорить про те, що санкції, передбачені п. 2 цього Указу та п. 2 ст. 16 Декрету №15-933, застосовуються Нацбанком до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби — до інших резидентів і нерезидентів України.
Але річ у тім, що у п. 8 самого Указу №734/99 зазначено, що цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Саме ним було передбачено право Президента України протягом трьох років з дати набрання чинності Конституцією України (тобто з 28.06.96 р. до 27.06.99 р.) видавати укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням до ВРУ відповідного законопроекту.
Зазначені дії Президентом України і ВРУ не були вчинені. Тому, на думку ВСУ, висловлену в коментованому листі, незважаючи на те що з того часу минуло майже 15 років, між податковими органами та НБУ так і не розподілені на законодавчому рівні їхні повноваження щодо застосування санкцій за Указом №734/99.
Натомість маємо рішення ВСУ4, яке визнає НБУ єдиним повноважним органом на застосування міри відповідальності (фінансові санкції) до резидентів та нерезидентів, винних, зокрема, у здійсненні операцій з валютними цінностями без одержання генеральної/індивідуальної ліцензії, за порушення порядку декларування валютних цінностей, які перебувають за межами України, тощо. А положення Указу №734/99 не підлягають застосуванню, оскільки суперечать обмеженням, установленим п. 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створюють суперечність у правовому регулюванні відносин.
1 Санкції, встановлені ст. 4 Закону України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
3 Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
4 Постанова ВСУ від 07.02.2012 р. у справі №21-904а10. Те саме зазначено у наведених у коментованому листі рішеннях ВАСУ: ухвалах від 03.04.2013 р. №К/9991/53796/12, від 30.05.2013 р. №К-23650/10 та постанові від 24.09.2014 р. №К/9991/20411/11.
Але, визнаючи право на застосування санкцій саме за НБУ, суд не бере до уваги те, що форма і порядок подання декларації про валютні цінності наразі встановлені наказом Мінфіну від 25.12.95 р. №207 (прийнятий Мінфіном у межах повноважень, установлених п. 4 Указу №734/99). На нашу думку, якщо сам Указ №734/99 не підлягає застосуванню (як нелегітимний), то форму і порядок декларування таких валютних цінностей теж має затвердити НБУ, а не інший державний орган (що прямо передбачено ст. 9 Декрету №15-93).
Тому, хоча ДФСУ й прийняла позицію ВСУ, що штрафи за порушення валютного законодавства має застосовувати винятково НБУ, все-таки на сьогодні за відсутності механізму виконання норм ст. 9 Декрету №15-93 застосовувати штрафні санкції до СГД не зможе навіть НБУ. Вирішення цього питання потребує змін у чинному законодавстві.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»