Як відомо, з 01.04.2014 р. запроваджено 7-відсоткову ставку з ПДВ за поставками в Україні медичних товарів, а з 19.04.2014 р. ця ставка ПДВ почала діяти і щодо імпорту. Підзаконні акти, затверджені для реалізації цього механізму, не вирізняються прозорістю та однозначністю. Поговоримо про ключові практичні аспекти, з якими доводиться стикатися бухгалтерам.
Законодавчі основи та перехідні нюанси
З 01.04.2014 р. Законом №11661 було вилучено пп. 197.1.27 ПКУ, внаслідок чого скасовано режим звільнення від оподаткування операцій з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Держреєстру лікарських засобів (у т. ч. і тих, які реалізуються аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим КМУ. Ставка ПДВ становила 7% (пп. «в» п. 193.1 ПКУ).
Тимчасово, до затвердження нового переліку виробів медичного призначення, ставка 7% застосовувалася до операцій з постачання виробів медичного призначення, які були включені до переліку, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2011 р. №867 «Питання звільнення виробів медичного призначення від оподаткування податком на додану вартість».
Відтак КМУ постановою від 23.04.2014 р. №118 затвердив такий перелік медичних виробів (далі — Постанова №118). Але він був тимчасовим, адже діяв з 26.04.2014 р. до 01.07.2014 р.
З 02.07.2014 р. набрала чинності Постанова КМУ від 01.07.2014 р. №216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (далі — Перелік №216, див. «ДК» №31/2014, коментар «ДК»). Замість списку лікарських засобів та медвиробів у Переліку №216 містяться лише посилання на технічні регламенти, затверджені постановами КМУ від 02.10.2013 р., №753, №754, №755.
Отже, до 30.06.2014 р. перелік медичних виробів, операції з постачання яких на митній території України та ввезення на митну територію України оподатковувалися ПДВ за ставкою 7%, визначався постановою КМУ від 23.04.2014 р. №118. Перелік №216 офіційно набрав чинності 02.07.2014 р.
В остаточному підсумку це призвело до того, що операції з ввезення та постачання медвиробів, здійснені датою 01.07.2014 р., оподатковувалися за ставкою 20%1.
Документальні підтвердження
Перелік документів, які підтверджують належність товарів до медвиробів, наведено у п. 3 Переліку №216:
— свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу — для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку;
— декларація про відповідність — для медичних виробів, які пройшли процедуру оцінки відповідності згідно з техрегламентами №753, 754, 755;
— заява про медичні вироби особливого призначення — для медичних виробів, виготовлених на замовлення або призначених для оцінки характеристик, відповідно до техрегламентів №753, 754, 755.
До речі, цей перелік документів уточнено в листі МОЗ від 10.07.2014 г. №18.02-04/4041/1563-ф-14 (див. «ДК» №31/2014): «Враховуючи добровільність застосування зазначених технічних регламентів до 1 липня 2015 року обов'язковим документом, який підтверджує належність продукції до медичних виробів, є свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу; необов'язковими документами є декларація про відповідність та заява про медичні вироби особливого призначення»2.
У листі від 19.08.2014 р. №2316/7/99-99-19-03-02-17 (див. «ДК» №36/2014) ДФС, підтверджуючи висновки МОЗ про необов'язковість декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення, наголошує, що відсутність цих документів за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки ПДВ у розмірі 7%.
А в листі від 27.06.2014 р. №15380/7/99-99-24-01-10-17 податкова звертає увагу на той факт, що митне оформлення імпорту товарів, які підлягають оцінці відповідності, здійснюється на підставі документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки відповідності, зокрема декларації про відповідність3. У жодному з техрегламентів форми декларацій про відповідність не наведено. Держлікслужба України надала з цього приводу роз'яснення (розміщене на сайті КМУ), що на сьогодні МОЗ разом із Держлікслужбою України розроблено проект Наказу «Про затвердження Порядку ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг» згідно з техрегламентами №753, 754, 755. Прийняття цього проекту наказу розв'яже проблему інших (крім свідоцтва про державну реєстрацію) зазначених у Переліку №216 документів, що підтверджують належність продукції до медичних виробів, — тобто тих документів, які надають виробники або уповноважені представники та органи з оцінки відповідності.
А нині цей випадок регулюється ст. 32 Закону №31644: у разі якщо інше не зазначено в технічному регламенті, декларація про відповідність має містити таку інформацію:
— визначення продукції (назву, тип або номер моделі, будь-яку додаткову інформацію, наприклад номер партії або серійний номер, назви складових частин);
1 Додатково див. лист Міндоходів від 14.07.2014 г. №16711/7/99-99-19-03-02-17, «ДК» №31/2014.
2 Додатково див. лист ДФСУ від 21.07.2014 р. №29/7/99-99-19-04-01-17.
3 Хоча про неї згадується, зокрема, у ст. 14 Закону від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів», у якій зазначено, що реалізація продукції (у т. ч. імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.
— вимоги технічних регламентів, яким відповідає продукція, включаючи посилання на відповідні національні стандарти;
— додаткову інформацію (сорт або категорію продукції) відповідно до технічного регламенту;
— дату оформлення декларації, назву, адресу, статус та підпис виробника або його уповноваженого представника;
— назву, адресу та ідентифікаційний код у реєстрі призначених органів органу з оцінки відповідності, що провів процедуру оцінки відповідності;
— назву та адресу, за якою зберігається технічна документація з підтвердження відповідності.
Оскільки обов'язкове застосування регламентів набрало чинності з III кварталу 2014 року, то саме з 01.07.2014 р. митне оформлення товарів, які підпадають під дію вищезазначених технічних регламентів, здійснюється на підставі декларації про відповідність, складеної у довільній формі, але яка містить усі наведені вище обов'язкові реквізити.
Суть та практична цінність техрегламентів
Завдяки змінам законодавство тепер не містить жодних конкретних найменувань медичних виробів та кодів УКТ ЗЕД, як це було раніше. Тепер три техрегламенти містять кожен своє визначення терміна «медичний виріб», відповідність якому дає можливість застосувати ставку ПДВ 7%. ЗІясуймо, наскільки ці документи є чіткими та зрозумілими.
Визначення терміна «медичний виріб» у кожному з техрегламентів істотно відрізняється від інших. І це зрозуміло, адже кожен із них присвячено окремим видам медичних виробів: імплантатам (Техрегламент №755), діагностичним медвиробам (Техрегламент №754) та решті медвиробів (Техрегламент №753).
Як бачимо, останнє слово у визначенні, чи є певний товар (продукція) медичним виробом, має сказати виробник. Але чим він повинен керуватися? Якимись ознаками чи лише власним бажанням? Фактично жодної конкретики, жодних пояснень, як віднести той чи інший товар до складу медичних виробів, у техрегламентах немає. Тож очевидно, що на практиці відсутність дієвих рекомендацій щодо класифікації та належності тих чи інших товарів до складу медичних виробів не дасть змоги застосувати ставку 7% або спричинить труднощі у доведенні права на таку ставку ПДВ. Отже, до внесення змін до нормативної бази, в умовах регулярних поставок госпсуб'єкти будуть змушені погоджуватися на пропозиції митників розмитнити вантаж зі сплатою ПДВ за ставкою 20%, з перспективою подальших судових спорів із митниками та заповнення аркушів коригувань до МД.
МОЗ у листах від 10.07.2014 р. №18.02-14/16/1563-Ф/4028/19347, №18.02-05/4040/19458, №18.02-04/4041/1563-Ф-14 спробувало пояснити, що термін «медичний виріб», наведений у пп. 9 п. 2 Техрегламенту №753, включає також медичні вироби, призначені для клінічних досліджень, та медичні вироби одноразового використання (пп. 10 та пп. 11 п. 2 Техрегламенту №753). Але в житті це не знайшло підтримки ні у митників, ні у податківців. Їхній основний аргумент «проти» — мовляв, у тексті Переліку №216 є прив'язка тільки до пп. 9 п. 2 Техрегламенту №753 і жодним чином не згадується пп. 10 та пп. 11. Тож чекаємо на офіційні роз'яснення ДФСУ з цього питання. Сподіваємося, здоровий глузд візьме гору.
Перспективи вирішення проблеми з переліком медвиробів
Міндоходів у листі від 27.06.2014 р. №15380/7/99-99-24-01-10-17 надіслало митницям узагальнений перелік із кодами згідно з УКТЗЕД медичних виробів, які підпадають під дію техрегламентів, погоджений із Держлікслужбою (лист від 24.06.2014 р. №12174-1.3/5.0/17-14), та перелік призначених органів з оцінки відповідності продукції вимогам техрегламентів. Крім того, МОЗ у листі від 01.08.2014 р. №18.02-04/4321/22104 говорить про наявний новий перелік найменувань медичних виробів, який має містити відповідні коди УКТ ЗЕД. Очікуємо на відповідну постанову КМУ.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»