Досить поширена практика, коли підприємство займається торгівлею, виконанням робіт або наданням послуг, і при цьому серед його покупців та клієнтів є фізичні особи, які не є ФОП. Чи можна не вести аналітичного обліку щодо кожного такого покупця, а обліковувати відносини з ними за одним субконто, наприклад «кінцевий споживач»?
Хто такий «кінцевий споживач»?
У більшості випадків, коли підприємство займається торгівлею товарами (виконанням робіт, наданням послуг) та орієнтоване на роздрібний сегмент відповідного ринку, його покупцями є фізособи, які не є СГД. При цьому розрахунки за придбані товари1 здійснюють у готівковій або безготівковій формі (за допомогою банківських карток) одночасно з отриманням цих товарів. Ключовим моментом тут є те, що передання товару покупцеві та прийняття оплати за нього відбуваються одночасно і в одному місці. Тому продавець не мусить визнавати дебіторську заборгованість щодо кожного покупця — він одразу визнає дохід від продажу товару за фактом надходження коштів. У бухобліку це відображають проведенням Д-т 30 «Готівка» (Д-т 31 «Рахунки в банках») К-т 70 «Доходи від реалізації».
1 Тут і далі разом із товарами маються на увазі також роботи і послуги.
Оскільки облік розрахунків із покупцями не провадять, то для фіксації суми таких надходжень передбачено застосування РРО, який виключає «людський фактор» та запобігає зловживанням під час оприбуткування виручки. Саме такі операції ми вважатимемо продажем «кінцевому споживачеві», тому що при цьому нам не потрібна особиста ідентифікація такого споживача: ми надали йому товар, одночасно отримали за нього оплату, і жодних взаємних зобов'язань у сторін після цього не залишається. Це класичний усний правочин, який повністю виконується сторонами у момент його вчинення (ст. 206 ЦКУ).
Якщо ж підприємство займається переважно оптовою, дрібнооптовою торгівлею або виконує роботи, надає послуги СГД, та розрахунки за ці товари, роботи і послуги відбуваються не одночасно з їх наданням покупцеві (клієнту), з'являється розрив у часі між отриманням товару та його оплатою, і внаслідок цього виникає дебіторська заборгованість покупця за отримані, але ще не оплачені товари, роботи та послуги або кредиторська заборгованість перед покупцем за отриману від нього передоплату. Відповідно, у бухобліку виникає дебіторська або кредиторська заборгованість, яка обліковується на субрахунках 361 та 681. Така заборгованість існує протягом певного часу між отриманням товарів, робіт, послуг та їх оплатою і потребує обліку та контролю.
З кожним із покупців можна також укласти письмовий договір купівлі-продажу товару або договір про надання послуг або виконання робіт. Але це зовсім не обов'язково, і найчастіше такі договірні відносини оформлюють за спрощеною формою. Докладніше про спрощену форму договору «ДК» писав у №42/2013. Нерідко серед таких покупців трапляються і фізособи без статусу ФОП, які придбавають товари, роботи та послуги для особистого користування, але на умовах передоплати або післяплати.
Облік розрахунків з покупцями — фізичними особами
Якщо таких покупців-фізосіб досить багато, виникає запитання, чи можна обліковувати всі розрахунки з такими особами на одному аналітичному рахунку рахунків 36 та 681, який може мати назву, наприклад, «Розрахунки з кінцевим споживачем». При цьому у видаткових накладних, актах виконаних робіт (послуг) зазначається «кінцевий споживач» тощо. Це значно скорочує обсяг облікової інформації у базі даних продавця.
На нашу думку, так робити не можна. Цілком можливо, що покупець, який отримав товар за накладною, або клієнт, якому було надано послуги або виконано роботи, несвоєчасно оплатить їх або взагалі не погасить свою заборгованість. І якщо підприємство не матиме документи, що підтверджують надання товарів, робіт та послуг конкретній фізособі, воно не зможе розпочати стандартну процедуру стягнення заборгованості з такої фізособи. У разі отримання передоплати від фізосіб ідентифікований облік таких передоплат також потрібен для того, щоб з'ясувати, кому саме підприємство має відвантажити товари, надати послуги та виконати роботи.
Продавці — платники ПДВ також не зможуть правильно виписати податкову накладну1, бо неможливо буде правильно заповнити реквізит «Особа (платник податку) — покупець» та «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця». На нашу думку, у разі постачання товарів фізособі без статусу ФОП — неплатнику ПДВ ці реквізити теж слід заповнювати, тому що у Порядку №10 немає особливих вказівок на те, як заповнювати податкову накладну в цьому разі. Отже, ці реквізити треба заповнити за загальним правилом. У рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображають умовний ІПН «400000000000» згідно з п. 11 Порядку №10. Така податкова накладна залишається у продавця, у ній проставляється тип причини — 02 (п. 10 Порядку №10).
1 Форма податкової накладної затверджена наказом Міндоходів від 14.01.2014 р. №10.
Податкову накладну за щоденними підсумками операцій у цьому разі складати не можна, тому що пунктом 12 Порядку №10 така можливість передбачена для операцій з постачання товарів (робіт, послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ), розрахунки за які проводять через касу, РРО, банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).
На думку автора, фізособа-покупець, яка оплачує товари (роботи, послуги) не одночасно з їх отриманням, з погляду продавця не є кінцевим споживачем, а є таким самим контрагентом, як і інші СГД. Тому автор не рекомендує виписувати податкову накладну за щоденними підсумками таких операцій. Але чинне законодавство не передбачає негативних наслідків для продавця, який випише податкову накладну таким чином: адже на його податкові зобов'язання це не вплине. Оскільки покупець — неплатник ПДВ, для нього це теж не матиме практичного значення.
Про заповнення графи «Вид цивільно-правового договору», коли договірні відносини з такими покупцями оформлено лише накладними (актами), є документ про оплату (банківська виписка, прибутковий касовий ордер), але немає письмового договору, «ДК» також писав у №42/2013.
Особливості сучасних розрахунків
Сучасний технічний прогрес дозволяє покупцям оплачувати рахунки постачальників не лише через каси банків, а й через термінали самообслуговування. Коли фізособа-покупець оплачує рахунок постачальника через касу банку, постачальник отримує повну інформацію про цей платіж у своїй банківській виписці, де буде чітко зазначено прізвище, ім'я, по батькові покупця, дату та номер рахунка, який він оплатив. Продавець не матиме труднощів щодо відображення такого платежу в аналітичному обліку на рахунках 36 та 681.
У разі оплати через термінал постачальник отримає лише інформацію про номер рахунка, що його оплатив покупець, але не завжди отримає інформацію щодо прізвища, імені та по батькові останнього. На думку автора, номера оплаченого рахунка буде достатньо для того, щоб ідентифікувати платіж так само, якби він був здійснений через касу банку. Отже, оплата покупцем через термінал самообслуговування не повинна бути перешкодою для правильного обліку розрахунків із такими покупцями. Мало того, якщо товар відпускається покупцю після пред'явлення квитанції про оплату рахунка, продавець завжди може ідентифікувати такого покупця під час оформлення видаткової накладної на товар. Така сама схема працює і під час виконання робіт та надання послуг.
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Порядок №10 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міндоходів від 14.01.2014 р. №10.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»