Деяким суб'єктам господарської діяльності, які укладають різні договори, варто замислитися про повноваження підписувачів. Адже чинне законодавство не забороняє одній і тій самій особі обіймати посаду керівника на різних підприємствах. Проте наслідки у схемі «сам собі контрагент» можуть бути вкрай неочікуваними.
Нині вже нікого не дивує, коли керівник підприємства водночас є і його власником (співвласником). Проте керівна посада не є перешкодою для реєстрації такої фізособи ще й підприємцем, що, як свідчить практика, трапляється не так уже й рідко.
Але у процесі госпдіяльності цей «підприємницький трикутник» рано чи пізно вступає у юридичні відносини між собою, що супроводжується укладенням господарських договорів. І хоча у кожному випадку одна й та сама особа може представляти різних госпсуб'єктів, варто оцінити всі ризики таких дво(три)сторонніх юридичних взаємин.
Спробуємо окреслити проблему — хоча слово «проблема» тут не дуже доречне, бо і судові інстанції наразі мають своє особливе ставлення до таких правовідносин.
Отже, якщо говорити про керівника, то як посадова особа він діє у межах компетенції, наданої статутом, від імені та в інтересах юридичної особи, яку він очолює.
Якщо ми говоримо про фізособу-підприємця, то у госпвідносинах вона діє від власного імені та у своїх інтересах, укладаючи договори у господарській сфері, як правило, згідно з обраними нею видами діяльності (КВЕДами).
Як власник підприємства така особа здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені нею органи відповідно до статуту (ст. 65 ГКУ).
Не забуваймо і про те, що керівник є фізособою, яка теж має чітко окреслену цивільну діє- та правоздатність, що дає їй право також бути стороною цивільно-правового договору.
Деякі загальні вимоги для визнання правочину чинним
1. Зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 203 ЦКУ
Відповідно до статей 6 та 627 ЦКУ, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписувачем договору може бути і представник сторони договору.
Правовий режим представництва у цивільно-правових відносинах визначається главою 17 ЦКУ. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦКУ, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Частиною 3 статті 237 ЦКУ визначено підстави виникнення представництва: договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства.
Стаття 238 ЦКУ визначає перелік правочинів, що їх може вчиняти представник. Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦКУ, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Але у ч. 3 ст. 238 ЦКУ міститься заборона на вчинення правочинів представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.
Зважаючи на те що одна й та сама особа (фізособа) може виступати, як ми наголосили вище, як керівник та одночасно як засновник підприємства, а також на те, що їй не заборонено бути суб'єктом підприємницької діяльності, розглянемо на прикладах можливість укладання договорів між цими суб'єктами як особисто, так і через представників.
Приклад 1 Петренко І. І. є засновником ТОВ «Альфа» та його керівником. Згодом він прийняв рішення зареєструватись як підприємець. Чи може такий ПП укладати договори з ТОВ «Альфа» в особі його керівника Петренка І. І.? Які наслідки очікують такі договори?
Тут можливими є два варіанти.
Варіант 1. Договір підписують підприємець Петренко І. І. та ТОВ «Альфа» в особі його керівника Петренка І. І.
Варіант 2. Договір підписують підприємець Петренко І. І. та ТОВ «Альфа» через представника Іваненка А. А., який діє на підставі довіреності, виданої керівником ТОВ «Альфа» Петренком І. І.
У першому варіанті, незважаючи на те що Петренко І. І. як підприємець діє в інтересах самого себе, а Петренко І. І. як керівник — в інтересах юридичної особи, все ж таки мусимо визнати порушення ч. 3 ст. 238 ЦКУ, а саме: заборони на укладення правочину, в якому представник юрособи діє водночас і в своїх інтересах як підприємця, і в інтересах іншої особи.
Розглядаючи аналогічні обставини у справі №8/103-12, ВГСУ у постанові від 21.05.2013 р. визнав укладений зазначеними сторонами договір недійсним, бо він укладений однією і тією самою особою — Петренком І. І. — в його інтересах та стосовно особисто себе, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦКУ.
Хоча, на нашу думку, тут є два моменти:
по-перше, все, що набуває підприємство за укладеними договорами, які підписує керівник, належить юридичній особі, а не її керівникові чи засновникові (йдеться про майнові та немайнові права та обов'язки, у т. ч. активи: ОЗ, кошти, ЦП, нерухомість, рухоме майно тощо);
по-друге, керівника підприємства, хоча він і представляє інтереси юрособи, на нашу думку, важко назвати представником у розумінні глави 17 «Представництво» ЦКУ, адже тут ідеться про виконавчий орган, через який юрособа набуває цивільних прав та обов'язків. Тому, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 92 ЦКУ, дії органу управління юрособи слід розглядати як дії самої юрособи та в її інтересах.
Таким чином, якщо говорити про другий варіант, то тут суди дещо інакше розуміють і тлумачать заборону на вчинення представником правочинів за правилами ч. 3 ст. 238 ЦКУ.
Згідно з частиною 2 ст. 207 ЦКУ, правочин, що його вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, статутом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Водночас серед підстав виникнення представництва стаття 237 ЦКУ визначає представництво, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи.
Причому в окремих випадках суди досить широко тлумачать поняття «на акті органу юридичної особи». Ця норма кореспондує з нормою ч. 2 ст. 207 ЦКУ, що дає право стверджувати: у ситуації, коли договір підписують підприємець Петренко І. І. та ТОВ «Альфа» через представника Іваненка А. А., який діє на підставі довіреності, виданої керівником ТОВ «Альфа» Петренком І. І., порушень вимог ч. 3 ст. 238 ЦКУ немає. Адже представник, який діє за довіреністю, діє в інтересах юрособи, а не Петренка І. І. Хоча сприймати цю позицію як однозначно правильну все-таки не варто: адже за певний час думка судів може дещо змінитися.
Приклад 2 Петренко І. І. є одним із засновників ТОВ «Альфа» та водночас обраний його керівником. Для поповнення обігових коштів він як фізична особа (засновник) надає підприємству поворотну фіндопомогу. Чи є такий договір законним та дійсним?
Оскільки у цьому випадку ми говоримо про договір, який укладає керівник в інтересах юрособи, а раніше ми з'ясували, що до цих обставин слід підходити не лише з точки зору повноважень суб'єкта, а й з урахуванням інтересів осіб (сторін договору), то звертаємо увагу на таке.
Відповідно до частини 3 статті 92 ЦКУ, орган або особа, яка згідно з установчими документами юридичної особи чи за законом виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Як правило, зміст статуту передбачає компетенцію загальних зборів та повноваження керівника. Причому до повноважень керівника може бути віднесено вирішення всіх питань діяльності товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників товариства та ревізійної комісії. Щодо зборів учасників, то у статуті переважно згадується, що до компетенції загальних зборів учасників товариства належить вирішення питання та прийняття рішення щодо отримання цим товариством кредитів, позик, передачі майна у заставу, надання гарантій, поручительств.
І тут постає запитання: якщо керівник діє від імені ТОВ, з одного боку, та він же є фізособою, що надає поворотну фіндопомогу, з іншого, то чи порушує це приписи ч. 3 ст. 238 ЦКУ? Чи в такому випадку слід підкріпити повноваження керівника рішенням загальних зборів — і тоді керівник фактично діятиме вже як представник, який виконує доручення загальних зборів?
На нашу думку, не треба надто ускладнювати ситуацію. Адже, повертаючись до наших попередніх висновків щодо повноважень керівника, який діє в інтересах ТОВ, все-таки варто визнати такий договір законним та дійсним.
За наведених правовідносин не можна говорити про представництво як таке взагалі. Наявність певних застережень у статуті щодо укладення договорів про поворотну фіндопомогу, до яких застосовуються положення ст. 1046 — 1053 ЦКУ щодо договорів позики, може мати інші наслідки — наприклад, укладення договору з перевищенням повноважень. А наступне схвалення такого правочину (повне чи часткове його виконання) нівелює спроби поставити такий договір під сумнів як недійсний.
Щодо порушень ч. 3 ст. 238 ЦКУ, то за наведених обставин, по-перше, маємо укладення правочину в інтересах юрособи (поповнення обігових коштів), по-друге, повноваження керівника підтверджуються статутом, що виключає визнання у цьому правочині відносин представництва.
Тож, на нашу думку, договір, укладений за умовами прикладу 2, не суперечить ч. 3 ст. 238 ЦКУ, якщо виходити з позиції, що керівник підприємства, хоча він і представляє інтереси юрособи, проте не є представником у розумінні глави 17 «Представництво» ЦКУ. Інакше не визнати заборону досить важко. Хоча й не виключаємо можливість його оспорювання іншими засновниками.
Приклад 3 Петренко І. І. є одним із засновників ТОВ «Альфа» та його керівником і водночас єдиним засновником ПП «Бета» та його керівником. Постає запитання: чи можна укласти договір між ТОВ «Альфа» та ПП «Бета», де з обох сторін стоятиме підпис керівника Петренка І. І., без негативних наслідків для обох підприємств?
І знову маємо два варіанти, як у прикладі 1, — договір підписує Петренко І. І. з обох сторін або ж одне з підприємств представляє особа за довіреністю, виданою Петренком І. І.
На нашу думку, укладений між двома підприємствами договір не свідчить про порушення вимог ч. 3 ст. 238 ЦКУ — знову ж таки, у разі якщо ми вважаємо, що керівник не є представником у розумінні глави 17 ЦКУ «Представництво».
Проте ми не можемо не згадати про судову практику, яка, з одного боку, все ж таки зважає на повноваження керівника як виконавчого органу юрособи, а з другого — враховує, в інтересах якої сторони підписано договір та чи є вона безпосереднім учасником правовідносин. Річ у тім, що більшість спорів, які розглядалися судами, стосуються кредитних відносин та договорів поруки. І висновки там далеко не втішні...
Наприклад, якщо йдеться про постанову ВСУ від 16.05.2011 р. №3-31гс11 (справа №19/87-10), то висновок доволі обнадійливий: частиною 3 статті 238 ЦКУ встановлено заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів. Але предметом спору була невідповідність іпотечного договору вимогам ч. 3 ст. 238 ЦКУ. Річ у тім, що іпотечний договір був підписаний керівником концерну, який одночасно є головою правління АТ-позичальника.
ВСУ дійшов висновку, що зазначена норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів. Водночас спірний договір хоча й був укладений в інтересах концерну, проте сторонами у ньому є банк та АТ-позичальник.
В іншій справі ситуація дещо інша — ТОВ «С» укладено договір поруки на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором як фізособою, яка одночасно є керівником ТОВ «С». Проте у результаті висновок той самий — договір поруки є дійсним та не суперечить ч. 3 ст. 238 ЦКУ (постанова ВССУ від 26.05.2012 р. №6-42423св11).
Тепер, якщо повернутися до варіанта з довіреністю — йдеться про підписувача-довірителя від однієї з юросіб, — ситуація може мати цілком інший розвиток.
Обставини справи. Кредитна спілка видала позику члену спілки — фізособі. Ця сама фізособа підписала договір поруки від імені повного товариства за довіреністю, яка давала право укладати від імені товариства договори та інші цивільно-правові угоди. Незважаючи на необхідний та підтверджений обсяг дієздатності довірителя (він же — позичальник), суд визнав порушенням вимог ч. 3 ст. 328 ЦКУ підписання договору поруки фізособою-позичальником на забезпечення виконання ним же своїх зобов'язань за кредитним договором (Постанова ВГСУ від 03.07.2013 р. №5027/641/2012).
Ця справа підтверджує позицію, що заборону за нормою ч. 3 ст. 238 ЦКУ не слід тлумачити вузько — незалежно від того, чи, як у прикладі 3, договори підписані однією особою, чи з однієї зі сторін підписувач діяв за довіреністю.
Утім, у справі, про яку ми згадували вище (постанова ВГСУ від 08.02.2012 р. у справі №5/125-Д ), ВГСУ, посилаючись на те саме рішення ВСУ від 16.05.2011 р. №3-31гс11, доходить протилежного висновку: суд не вбачає порушень ч. 3 ст. 238 ЦКУ при укладенні договору фізособою (керівник та засновник покупця) та представником (за довіреністю, виданою цією самою фізособою як керівником продавця). Поняття «укладений у своїх інтересах» тісно пов'язане з наслідками у вигляді збитків, завданих одній зі сторін договору. За їх відсутності говорити про порушення представником при вчиненні правочину (укладенні угод) норм ч. 3 ст. 238 ЦКУ ще зарано.
Для довідки
У справі №5/125-Д (постанова ВГСУ від 08.02.2012 р.) суд наводить коментар до норми ч. 3 ст. 238 ЦКУ. Так, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що «представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам представлюваного, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є».
Отже, при укладенні договорів за наведених вище схем слід враховувати такі три міркування.
1. Керівник підприємства діє в інтересах юрособи та від її імені — він є виконавчим органом, повноваження якого визначаються чинним законодавством і статутом. Тому, на нашу думку, слід розділяти повноваження керівника та повноваження й обмеження представника у контексті норм глави 17 ЦКУ «Представництво».
2. Термін «у своїх інтересах» має вкрай важливе значення, адже саме це переважно досліджується судами у справах про визнання правочинів недійсними, які укладені та підписані однією і тією самою особою та на її ж користь.
3. Поки суди неодностайні у розумінні статусу «керівника» та «представника» з метою застосування заборони за ч. 3 ст. 238 ЦКУ, варто утримуватися від застосування наведених у прикладах схем або бути готовим до переконання суду у слушності своєї позиції.
І останнє. Схема «сам собі контрагент» не менше цікавить і податкові органи, які значно ретельніше досліджують госпоперації між госпсуб'єктами, створеними одним і тим самим засновником (байдуже, чи йдеться про юрособу, чи про громадянина). Тож при укладенні правочинів такого роду варто уважніше ставитися до змісту первинних документів. Адже саме цей чинник впливає на застосування доктрини ділової мети1 («Угода по кроках. Фактичний власник»), яка спонукає податкові органи вивчати зміст договорів, використання у ланцюгу постачання посередників (їх кількості), спільних засновників та/або посадових осіб, які одночасно виконують функції на кількох підприємствах, системні зв'язки між госпсуб'єктами одного сегменту ринку, їх налагоджені та стабільні зв'язки та обізнаність один щодо одного. Саме на ці обставини буде вказано в акті перевірки як на докази оптимізації податкового обліку чи надання податкової вигоди.
1 Див. «ДК» №8/2014.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»