Одним з обов'язків працедавця є утримання з доходів працівників аліментів. Що є підставою для такого утримання, в якому розмірі провадяться такі утримання і як вони відображаються в обліку та звітності, розглянемо в цій статті.
Визначення терміна «аліменти»
Згідно з СКУ, аліменти можна виплачувати на утримання дитини та аліменти на утримання дружини/чоловіка (як правило, колишніх), батьків чи інших членів сім'ї.
Аліменти на утримання дитини. Згідно зі статтями 180 — 181 СКУ, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (18 років згідно з ст. 6 СКУ). Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Аліменти, отримані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я якого вони виплачуються, і повинні використовуватися за цільовим призначенням. У разі смерті того з батьків, з яким проживала дитина, аліменти є власністю дитини. Опікун розпоряджається аліментами, отриманими для утримання малолітньої дитини, якою він опікується.
Аліменти на утримання дружини/чоловіка. Згідно зі статтями 75 — 76 СКУ, чоловік і дружина зобов'язані матеріально підтримувати одне одного. І розлучення не припиняє цього зобов'язання, якщо колишній чоловік/дружина є непрацездатними, інвалідами або з інших обставин, що мають істотне значення, — якщо другий з подружжя має матеріальну можливість надавати таку підтримку. Одним зі способів такої підтримки є сплата аліментів (ст. 77 СКУ). До речі, на таку саму матеріальну підтримку мають право і чоловік, і жінка, які не перебували у шлюбі, але протягом тривалого періоду проживали спільно однією сім'єю (ст. 91 СКУ).
Добровільна сплата аліментів
Згідно з ч. 1 ст. 181 СКУ, за домовленістю між батьками дитини той з них, хто живе окремо від дитини, може брати участь у її утриманні у грошовій та (або) натуральній формі. В цьому разі розмір аліментів визначається батьками самостійно, добровільно і без залучення контролюючих органів.
Згідно зі ст. 187 СКУ, працівник може звернутися до працедавця із заявою в довільній формі з проханням утримувати з його зарплати певний відсоток або суму і надсилати за поштовою адресою або платіжними реквізитами особи, якій він сплачує аліменти. Керівник підприємства-працедавця, як правило, видає відповідний наказ (віддає розпорядження) для бухгалтерії про проведення таких утримань і перерахувань (підстава — заява працівника). Якщо працівник передумає (таке право встановлене ч. 1 ст. 187 СКУ), то він зобов'язаний подати нову заяву з проханням припинити такі утримання і перерахування, на підставі якої також видається відповідний наказ (віддається розпорядження).
Аліменти в цьому разі повинні бути перераховані не пізніше за 3 дні від дня, встановленого для виплати доходу, з якого вони утримуються (наприклад, зарплати).
Зазначимо, що в цьому разі немає обмежень щодо суми аліментів, яку може бути утримано з доходів працівника: це його доходи і він має право розпоряджатися ними самостійно, що й робить, подаючи заяву працедавцеві.
Зверніть увагу: згідно зі ст. 189 СКУ, батьки можуть (але не зобов'язані) погоджувати розмір аліментів, уклавши договір (також не звертаючись для цього до суду). Такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному засвідченню. І якщо платник аліментів не виконує своїх зобов'язань, які встановлені таким договором, то аліменти можуть бути утримані з нього на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такий самий порядок передбачено для добровільної сплати аліментів колишньому чоловікові (статті 77 — 78 СКУ).
Утримання аліментів за виконавчими листами
Згідно з ч. 3 ст. 181 СКУ, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Тобто якщо сторони не домовилися між собою про розмір аліментів, то зацікавлена сторона має право звернутися до суду з позовом про встановлення обов'язку другій стороні сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Суд встановлює розмір аліментів з урахуванням обставин, наведених у ст. 182 СКУ. Більше того, якщо обставини зміняться (наприклад, платник аліментів утратить роботу або серйозно захворіє), то платник аліментів має право звернутися до суду з тим, щоб розмір аліментів переглянули і зменшили. В цьому разі підставою для утримання аліментів для працедавця є виконавчий лист.
Суд встановлює розмір аліментів:
— у частці (відсотку) від розміру доходу платника — як правило. Але, згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ, розмір аліментів не може бути нижчим за 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку на одну дитину. Це означає, що працедавцеві, який утримуватиме аліменти за виконавчим листом, треба буде не просто утримувати певний відсоток з доходів працівника, що підлягають виплаті після оподаткування, а й порівнювати суму такого утримання з мінімальним розміром аліментів і в разі необхідності доутримати аліменти до мінімального розміру, якщо це зазначено у відповідному рішенні суду;
— у твердій фіксованій сумі — якщо платник не має постійного доходу або з інших поважних причин. У цьому разі розмір аліментів може бути нижчим за 30% прожиткового мінімуму. Але зверніть увагу: відповідно до ч. 2 ст. 184 СКУ такі аліменти підлягають індексації в порядку, встановленому постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078.
Якщо обов'язок сплачувати аліменти та їх розмір установлено судом, то відсутність інформації про місцезнаходження платника не може бути підставою для їх несплати. Так, згідно зі ст. 194 СКУ, якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. А це означає, що у виконавчому листі, який надійде за новим місцем роботи працівника, може бути зазначено не тільки розмір аліментів, які слід утримати з доходів працівника за майбутні періоди, але й розмір заборгованості, яку треба стягнути за минулі періоди.
Зверніть увагу: відповідно до п. 14 Переліку №146 доставка одержувачу утриманих за виконавчими листами аліментів грошовими переказами через відділення зв'язку здійснюється за рахунок платника аліментів! А от утримання з платника аліментів сум РКО за банківські перекази законодавством не передбачене.
Такий же порядок утримання передбачено і для сплати аліментів одному із подружжя (статті 79 — 80 СКУ).
Види доходів, з яких утримуються аліменти
Доходи, з яких утримуються аліменти, встановлено Переліком №146. До них, зокрема, належать такі доходи, що виплачуються працедавцями:
— зарплата (як основна, так і додаткова, в тому числі відпусткові та компенсація за невикористану відпустку при звільненні);
— літературні гонорари;
— одноразові винагороди за вислугу років;
— допомога з державного соціального страхування.
Проте, що набагато важливіше, в п. 12 додатка до цієї постанови наводиться перелік доходів, з яких аліменти не утримуються. До них, зокрема, належать:
— вихідна допомога;
— матеріальна допомога, що не оподатковується ПДФО;
— допомога в разі вагітності та пологів;
— гарантії та компенсації працівникові при відрядженні (перелік яких установлено ст. 121 КЗпП) і суми польового забезпечення;
— компенсації в разі переведення на роботу в іншу місцевість;
— компенсації за знос інструментів, що належать працівникові та використовуються ним під час виконання трудових обов'язків у цього працедавця;
— додаткове благо в негрошовій формі (наприклад, у вартості безоплатно наданого житла та комунальних послуг, вартості безплатного харчування та путівок за рахунок працедавця);
— державна допомога на поховання;
— допомога з тимчасової непрацездатності для догляду за дитиною до 14-ти років.
Це важливо: аліменти утримуються з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. На практиці, звичайно, з доходів фізосіб утримується тільки один податок — ПДФО. Проте, як правило, під базою для утримання аліментів мається на увазі сума доходу, яка видається працівникові «на руки», тобто вже після утримання не тільки ПДФО, але, за необхідності, і ЄСВ!
Визначаючи суму аліментів, яку можна утримати з доходів працівника, треба пам'ятати також про ст. 26 Закону про оплату праці. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, — 50% заробітної плати, що підлягає виплаті працівникам. І лише у випадках сплати аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із зарплати може бути великим, але не може перевищувати 70%.
Бухгалтерський облік утримання та виплати аліментів
Утримання аліментів відображається у відомості про нарахування зарплати (у розділі утримань із зарплати). При цьому робиться проведення Д-т 661 К-т 685 на суму утриманих аліментів (і Д-т 661 К-т 631 на суму вартості послуг з пересилання грошових переказів за необхідності). У разі утримання аліментів з інших доходів, наприклад, із суми лікарняних, робиться проведення Д-т 663 К-т 685.
Виплата аліментів проводиться різними способами:
— поштовим грошовим переказом. Якщо перерахування аліментів відбувається грошовими переказами поштою, то спочатку суму аліментів і вартості послуг з пересилання слід видати підзвітній особі (як правило, касиру) за видатковим касовим ордером (проведення Д-т 372 К-т 301), а потім за авансовим звітом, до якого додаються оригінали платіжних документів (квитанцій про сплату, з сумою послуг з пересилання), робиться проведення Д-т 685 К-т 372 на суму аліментів і Д-т 631 К-т 372 на суму поштових послуг;
— на банківський рахунок, як правило, з поточного рахунка працедавця (проведення наведені в таблиці). Підтвердженням виплати аліментів буде виписка банку;
— через відділення зв'язку акцептованим (гарантованим) банком платіжним дорученням. Гарантія забезпечується коштами, що їх банк списує з рахунка платника. Платіжне доручення з відміткою банку про гарантію передається платником відділенню зв'язку. До платіжного доручення додається список одержувачів коштів. Відтак підприємство зв'язку здає платіжне доручення до банку, який і зараховує кошти підприємству зв'язку на переказ аліментів;
— з каси. Така виплата оформляється видатковим касовим ордером (у якому відображаються паспортні дані одержувача аліментів, їх сума, а також причина виплати — «Сплата аліментів»). При цьому робиться проведення Д-т 685 К-т 301 «Каса в національній валюті» на суму сплачених аліментів.
Податковий облік утримання та виплати аліментів
Сума аліментів, згідно з пп. 165.1.14 ПКУ, не обкладається ПДФО. Виняток становлять лише суми аліментів, що виплачуються нерезидентами, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, ратифікованими ВРУ. Тому працедавець, який утримує аліменти з працівників-резидентів і виплачує їх одержувачу, не утримує з них суми ПДФО і не перераховує ПДФО до бюджету.
Проте в довіднику ознак доходів, затвердженому наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1020, за кодом 140 проходять суми аліментів, що виплачуються фізособі як за рішенням суду, так і на добровільних засадах. А тому працедавцям слід зазначити суми нарахованих (утриманих з працівника) і виплачених аліментів у звіті за формою №1ДФ, затвердженою цим наказом. А для цього треба знати або реєстраційний номер облікової картки платника податків — одержувача аліментів, або серію і номер його паспорта (у разі якщо одержувач відмовився від податкового номера).
Не оподатковується сума аліментів і ЄСВ — оскільки таке оподаткування не передбачене Законом про ЄСВ.
Зрозуміло, ні у складі доходів, ні у складі витрат самого працедавця суми аліментів не відображаються і ніяк не впливають на суми ПЗ з ПДВ (оскільки не є об'єктом оподаткування ПДВ).
Приклад На підприємство надійшов виконавчий лист на Петрова С. С. У ньому зазначено, що Петров С. С. має заборгованість за аліментами в сумі 3500,00 грн, а також зобов'язаний сплачувати своїй колишній дружині Петровій А. А. аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 25% від сум, з яких утримуються аліменти згідно з чинним законодавством.
У січні 2014 року нарахована зарплата продавця Петрова С. С. становила 5000,00 грн, після утримання ПДФО і ЄСВ «чиста» зарплата становитиме 4097,00 грн. Оскільки аліменти сплачуються на неповнолітню дитину, то утримати з Петрова С. С. можна до 70% такої «чистої» зарплати. Що працедавцеві і доведеться зробити, незважаючи на встановлений розмір аліментів 25% — адже працівник має борг за аліментами, який також слід утримати з нього якнайшвидше. Таким чином, з Петрова С. С. у січні 2014 р. буде утримано суму аліментів 4097,00 х 70% = 2867,90 грн, з яких 4097,00 х 25% = 1024,25 грн — сума аліментів за січень 2014 р., а залишок 2867,90 - 1024,25 = 1843,65 грн — сума, яка утримана для погашення заборгованості за аліментами за попередні періоди. А 30% від 4097,00 грн = 1229,10 грн — це залишок зарплати, який фактично видається Петрову С. С. на руки.
Гроші надсилаються на картковий рахунок Петрової А. А.
Бухгалтерський і податковий облік цих операцій наведено в таблиці.
Таблиця
Облік утримання та сплати аліментів за умовами прикладу
|
№
з/п |
Зміст операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Податковий облік
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
|||
|
1.
|
Нараховано зарплату Петрову С. С. |
93
|
661
|
5000,00
|
—
|
5000,00
|
|
2.
|
Нараховано на зарплату (умовна ставка 40%) і утримано із зарплати ЄСВ | |||||
| 5000 х 40% = 2000 |
93
|
651
|
2000,00
|
—
|
2000,00
|
|
| 5000 х 3,6% = 180 |
661
|
651
|
180,00
|
—
|
—
|
|
|
3.
|
Утримано із зарплати ПДФО (5000 - 180) х 15% = 723 |
661
|
641/ПДФО
|
723,00
|
—
|
—
|
|
4.
|
Утримано із зарплати аліменти |
661
|
685
|
2867,90
|
—
|
—
|
|
5.
|
Перераховано до бюджету суми ЄСВ і ПДФО (180 + 2000 + 723 = 2903) |
641/ПДФО, 651
|
311
|
2903,00
|
—
|
—
|
|
6.
|
Перераховано аліменти Петровій А. А. |
685
|
311
|
2867,90
|
—
|
—
|
|
7.
|
Виплачено зарплату Петрову С. С. |
661
|
301
|
1229,10
|
—
|
—
|
Нормативна база
- СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. №2947-III.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Перелік №146 — Перелік видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, установлений постановою КМУ від 26.02.93 р. №146.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»