Оскарження дій посадових осіб Міндоходів набуло значного масштабу. Тому щоразу касаційна інстанція висловлює свою позицію щодо подібних спорів, яка дозволяє поновити права платників податків та поновити єдиний підхід до розгляду аналогічних справ. Настала черга й реєстрації ПН в ЄРПН.
Йдеться про Iнформаційний лист ВАСУ від 24.10.2013 р. №1486/12/13-13 (див. «ДК» №46/2013), яким ВАСУ приділив увагу спорам щодо реєстрації податкових накладних (їх коригувань) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН). Наразі говоримо про податкові накладні, де сума ПДВ перевищує 10 тис. грн, хоча така сама ситуація може стосуватись і податкових накладних з постачання підакцизних та імпортованих товарів.
Приклад Податкову накладну виписано 10.05. Платник податків 24.05 реєструє її в ЄРПН. Але Міндоходів надсилає повідомлення про відмову у прийнятті та реєстрації в ЄРПН податкової накладної із зазначенням помилки: «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, зазначене в документі, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Що робити в разі відмови в реєстрації ПН?
Як правило, дзвінки до податкового органу не дають позитивного результату. Податківці посилаються на те, що повноваження щодо ведення Єдиного реєстру податкових накладних надано Міністерству доходів і зборів України — центральному органу виконавчої влади, а не районним інспекціям (Указ Президента України від 18.03.2013 р. №141/2013, Постанова КМУ від 29.12.2010 р. №1246, п. 201.10 ПКУ — ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 р. у справі №826/5880/13-а).
Утім, цим проблема відсутності реєстрації податкової накладної в ЄРПН не обмежується. Податкові органи можуть відстежувати податкові накладні, надсилати запити до контрагента, проводити позапланові перевірки та в результаті зняти суми ПДВ з ПК.
Отже, створюється ситуація, коли захищатися треба обом контрагентам і, зрозуміло, вже в суді. Але вийти переможцем за таких обставин досить складно.
Як свідчить судова практика, суди приймають позовні заяви такого характеру до розгляду, але позивачеві слід доводити в суді щонайменше дві обставини.
По-перше, що зазначена в податковій накладній адреса справді відповідає даним ЄДР, що підтверджується, скажімо, витягом з реєстру.
По-друге, поняття «помилки» як причини для відмови у прийнятті податкової накладної (коригування) відповідно до п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1246, сам Порядок не містить. Тож обов'язок доводити, що орган Міндоходів відмовив правомірно, покладається за таких умов дедалі більше на такий контролюючий орган. Проте в окремих випадках наведені на початку цього розділу аргументи також можуть мати значення — варто позиватися не лише до ДПI за місцем обліку платника податку, а й до самого Міндоходів (справа №826/5880/13-а).
Слід звернути увагу й на те, що укладені договори з ДПI про визнання електронних документів теж навряд чи допоможуть — їх предметом є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням цифрового електронного підпису до органу Міндоходів засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригінала. I про податкові накладні там жодного слова. Порядок заповнення податкової накладної та перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної визначено пунктами 201.1 — 201.2 ПКУ та наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. №1379.
Ще один момент — подання паперових податкових накладних у разі відмови в реєстрації електронної ПН в ЄРПН є неможливим. На це Міндоходів вказує в листі від 23.09.2013 р. №11760/6-99-99-18-06-05-15.
Тож, як кажуть, у цій ситуації всі дороги ведуть до суду.
I ВАСУ коментованим листом зазначає, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов'язком постачальника товарів чи послуг. Цьому обов'язку кореспондує обов'язок Міндоходів прийняти та зареєструвати її.
Своєю чергою, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН впливає на правове становище платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування ПК за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення позапланової перевірки. При цьому платник податку — продавець може звернутися з відповідним позовом до адміністративного суду для захисту своїх інтересів.
Отже, позиватися треба, і предметом спору в зазначеній категорії справ є правомірність поведінки суб'єкта владних повноважень щодо неприйняття податкової накладної для реєстрації.
Увага! Говорячи про звернення до суду, не забуваймо й про те, що визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне за собою настання наслідків, передбачених абзацами 9 — 12 п. 201.10 ПКУ. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації. Зважаючи на це, ВАСУ зауважує, що в судовому рішенні (його резолютивній частині) суд має зазначити, якою датою слід вважати таку ПН прийнятою та зареєстрованою в ЄРПН. На думку ВАСУ, це має бути дата реєстрації ПН в ЄРПН, якщо судом будуть визнані неправомірними дії щодо її неприйняття.
Замість висновків
Загалом позиція ВАСУ цілком слушна та зрозуміла. Проте залишається одне-єдине питання — податкова накладна має бути зареєстрована саме платником податків та саме у встановлені п. 201.10 ПКУ строки. I, незважаючи на рішення судів, прийняті на користь платників податків із зазначенням дати реєстрації спірної ПН в ЄРПН, вона до самого Реєстру так і не потрапить. Принаймні наразі ситуація на рівні програмного забезпечення ЄРПН (у частині реєстрації ПН на підставі рішення суду) не вирішена. Тож не виключено, що контрагент постраждає у будь-якому разі під час позапланової перевірки (за даними звірки автоматизованої системи обліку).
ПН не в ЄРПН: проблема контрагента
Навіть за наведених вище умов оскарження дій податкових органів щодо неприйняття (відмови в реєстрації) ПН в ЄРПН весь час, поки триватиме оскарження, ПК за такою податковою накладною у контрагента буде під запитанням. Якщо, звісно, він не скористається своїм правом на подання скарги на такого платника податку, який не зареєстрував в ЄРПН видану контрагенту ПН.
Нагадаємо, що таке право передбачено абз. 11 п. 201.10 ПКУ. За таких обставин лише скарга може врятувати контрагента від довготривалих спорів із податковими органами в суді щодо захисту свого права на ПК.
Адже за таких обставин скористатися можна лише рішенням суду, яке набрало законної сили (тобто рішенням суду апеляційної інстанції).
I не факт, що таке рішення буде саме на користь платника податків. Знову ж таки, виходячи з судової практики відмова у позові може бути й правомірною — якщо платник у певному податковому періоді змінював свою адресу, а під час складення податкової накладної не врахував той факт, що певний час він перебував за однією адресою (за даними ЄДР), а з дати внесення змін до ЄДР щодо зміни місцезнаходження (юридичної адреси) мав зазначати у податкових накладних уже іншу.
Таким чином, перевірка факту реєстрації отриманої від продавця податкової накладної має насамперед стосуватися контрагента, який за нею формує свій ПК. I в разі якщо її реєстрація не підтверджена (не виключений випадок, коли платник податків лише наступного дня отримає повідомлення про відмову в реєстрації, а видана ПН містить позначку про її реєстрацію в ЄРПН), слід подати скаргу на такого контрагента з документальним підтвердженням факту отримання таких товарів (послуг).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»