Працівник відпрацював у ТОВ з 09.11.2009 р. до 10.08.2013 р. За весь період роботи він не був у відпустці. Директор у день звільнення не провів повного розрахунку компенсації за невикористану відпустку, пояснюючи це тим, що на підприємстві немає грошей. Як працівник може захистити свої права в цьому випадку?
У разі якщо працедавець порушує законодавство про оплату праці, працівник має право звернутися зі скаргою на такого працедавця до контролюючих органів, а також до комісії з трудових спорів на підприємстві або до суду.
Комісія з трудових спорів покликана розглядати спори, що виникли в межах трудових відносин між працівниками і працедавцями (крім спорів, які розглядаються тільки в суді згідно зі ст. 232 КЗпП). Якщо на підприємстві немає такої комісії (а вона створюється за рішенням трудового колективу), то будь-які трудові спори між працівником і працедавцем вирішуються в суді.
При цьому слід враховувати, що звернутися до комісії з трудових спорів, згідно зі ст. 225 КЗпП, працівник має право протягом 3-х місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, установлених законодавством, а щодо спорів про належну йому заробітну плату — без обмеження строків звернення. У разі незгоди з рішенням комісії працівник має право оскаржити його в суді в десятиденний строк із дня отримання виписки з протоколу засідання комісії або її копії. Безпосередньо до суду в разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП).
Органами, що контролюють дотримання законодавства про оплату праці, є:
— Міністерство соціальної політики і праці України та його органи (зокрема, Державна інспекція з питань праці);
— органи Державної податкової служби України;
— органи прокуратури та внутрішніх справ України.
Такий широкий спектр контролюючих органів пов'язаний насамперед із прагненням держави не допускати випадків затримок і невиплат заробітної плати в Україні, а також з тим, що чинне законодавство передбачає кілька видів відповідальності за подібні порушення. При цьому такі органи можуть діяти спільно, і, як правило, жодна перевірка щодо дотримання законодавства про працю і оплату праці не обходиться без участі Державної інспекції з питань праці. На підставі акта перевірки буде не тільки встановлено порушення законодавства, допущене щодо працівника, але й видано розпорядження усунути таке порушення, обов'язкове до виконання. Крім того, за результатами перевірки винні посадові особи і саме підприємство-працедавець будуть притягнені до відповідальності залежно від важкості виявлених порушень.
Насамперед до посадової особи, яка допустила подібне порушення, може бути застосовано дисциплінарну відповідальність (статті 147 — 152 КЗпП): догана або звільнення. Щодо директора такі заходи застосовують, як правило, власники підприємства, які його призначили.
Крім того, працедавець, який допустив звільнення працівника без остаточного розрахунку з ним, зобов'язаний відшкодувати працівникові матеріальний збиток. При цьому, згідно зі ст. 117 КЗпП України, якщо працедавець не розрахувався з працівником повністю при звільненні (за відсутності спорів щодо розміру такої виплати, що належиться працівникові згідно із законом), такий працедавець зобов'язаний виплатити працівникові не тільки недоплату, але й середній заробіток за весь період затримки до дня фактичного розрахунку. Якщо виникне суперечка щодо суми невиплаченої зарплати, то остаточне рішення з цього питання прийме або комісія з трудових спорів, або суд.
За це порушення передбачена також і адміністративна відповідальність. Так, ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність для посадових осіб підприємства у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 1700 грн. Якщо ж перевірка підприємства контролюючими органами виявить безпричинні затримки з виплати заробітної плати більш ніж на один місяць, скоєні керівником підприємства умисно (а не помилково), при нецільовому використанні коштів, призначених для виплати заробітної плати (а розрахунки з працівниками із заробітної плати — це першочергові розрахунки, і решта розрахунків повинна здійснюватися працедавцем тільки після виконання зобов'язань з оплати праці, ст. 97 КЗпП), то будуть підстави для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 175 Кримінального кодексу України.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»