• Посилання скопійовано

«Авансові» норми ПКУ підкориговано

Питання практичної реалізації сплати, декларування авансових внесків та податкового періоду для тих СГ, що їх платять, із самого початку запровадження цих платежів викликало більше запитань, ніж було відповідей у законодавця. Законом №4031 внесено зміни, зокрема, і до норм, що регулюють питання сплати та зарахування авансових внесків. Розгляньмо зміни докладніше.

Норми п. 152.9 ПКУ з метою податку на прибуток визначають такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Але маємо зміни у визначенні звітного періоду: базовим податковим (звітним) періодом для податку на прибуток є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному п. 57.1 ПКУ. Отже, для тих платників податків, що сплачують авансові внески, базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік — з 01.01 по 31.12. Для всіх тих, хто авансові внески не сплачує, базовим податковим періодом залишається квартал. Саме цим твердженням варто керуватися під час планування показників діяльності підприємства, що обчислюються на кінець звітного періоду (наприклад, повернення поворотної фіндопомоги або розрахунки курсових різниць).

1 Закон України від 04.07.2013 р. №403-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості».

А от ще одна зміна, яка, по суті, має уточнюючий характер. Оновлена редакція абз. 12 п. 57.1 ПКУ свідчить тепер про те, що 12-місячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно. Таке формулювання є набагато точнішим та зрозумілішим, ніж те, що містилося у старій редакції.

Крім того, новий абзац 14 п. 57.1 ПКУ тепер зазначає, що податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Таке доповнення, вважаємо, має уточнюючий характер, адже всі строки подання звітності для різних базових податкових періодів передбачено нормою п. 49.18 ПКУ.

Як ми пам'ятаємо, податківці завжди були проти взаємозаліку авансових внесків за дивідендами та авансових внесків, розрахованих підприємством та сплачуваних щомісяця.

Коментованими змінами у цьому питанні, сподіваємося, поставлено крапку. Взаємозаліку та взаємозарахуванню між цими різними за своєю природою авансовими внесками бути! Отже, на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ПКУ (у тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток. Зрозуміло, якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених п. 57.1 ПКУ, сума перевищення зараховується у зменшення щомісячних авансових внесків у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Тепер можна не перейматися зайвим виведенням оборотних коштів з підприємства і спокійно виконати взаємозалік між різними видами авансових внесків. Зверніть увагу: наявність переплат з авансових внесків не звільняє підприємство від сплати авансових внесків, сплачуваних при виплаті дивідендів. Як бачимо, норми ПКУ, як і раніше, виписані в цій частині так, що факт сплати дивідендних авансових внесків безпосередньо прив'язаний до факту нарахування та виплати дивідендів незалежно від наявних на цей момент переплат до бюджету.

Сподіватимемося, що Міндоходів найближчим часом надасть роз'яснення, чи необхідно СГ подавати якісь додаткові заяви на зарахування дивідендних авансових внесків у рахунок авансових внесків, розрахованих за нормами п. 57.1 ПКУ, та за якою формою.

Валентина IВАНОВА-МАЛЯВIНА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру