КАСКО на автомобіль-1
Для мінімізації негативних наслідків від непередбачуваних обставин (як-от ДТП) юрособи1 страхують власні авто. З'ясуймо, як відобразити у бухгалтерському та податковому обліку витрати на страхування власних транспортних засобів і наслідки страхового випадку.
Юридичні аспекти автострахування
Згідно з п. 1.1 Правил №19-12, страхування КАСКО — це страхування автомобілів, автобусів, самохідних машин, що сконструйовані на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, а також колісних тракторів (далі — транспортні засоби). Також у Правилах №19-1 зазначено, що страхування КАСКО є добровільним (що відповідає п. 6 частини четвертої ст. 6 Закону про страхування).
1 У статті розглядається ситуація страхування автомобіля, який використовується у господарській діяльності юрособи — платника ПДВ та платника податку на прибуток на загальних засадах. Страхування орендованого автомобіля не висвітлюється.
2 Правила №19-1, хоча і стосуються окремого страховика, проте використані автором з метою пояснення суті операції страхування КАСКО. Подібні правила застосовуються іншими страховими організаціями, але суть цієї страхової послуги в основному залишається однаковою для страхувальників.
Зверніть увагу, що страхування КАСКО — це страхування транспортного засобу, і воно не включає в себе страхування життя та здоров'я водія, пасажирів, вантажів, які перевозять у такому авто, відповідальності перед третіми особами (п. 2.2 Правил №19-1).
Найважливіші умови страхування КАСКО:
а) термін дії договору. Договори страхування КАСКО укладають на термін від двох тижнів до одного року (п. 3.2 Правил №19-1);
б) вимоги до предмета страхування. До страхування приймається транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов техогляд в установлений термін та не застрахований в інших страхових компаніях за такими самими ризиками (п. 3.4 Правил №19-1).
Якщо відбувається первинне страхування транспортного засобу вартістю в еквіваленті 10000 та більше доларів США (за курсом НБУ на момент укладання договору) від викрадення, потрібно, щоб на ньому був установлений пристрій проти викрадення. На страхування КАСКО не приймають транспортні засоби, що експлуатуються понад 9 років (якщо інше не передбачено договором страхування), а також такі, що мають серйозні пошкодження і значну корозію за оцінкою страховика;
в) форма договору. Договір страхування укладають лише у письмовій формі (п. 1 розділу 13 Правил №19-1) на підставі письмової заяви про добровільне страхування. Під час заповнення бланка заяви страхувальник відповідає на декілька запитань, на підставі яких страховик встановлює розмір страхового тарифу (п. 5.3 Правил №19-1);
г) види страхування. Транспортний засіб може бути застрахований (п. 3.5 Правил №19-1):
— на повну вартість. При цьому страхова сума дорівнює дійсній вартості транспортного засобу. Якщо заявлена страхувальником вартість викличе сумнів у страховика, він має право вимагати документ, що підтверджує її достовірність;
— на суму в частці від повної вартості (але не менше 1/10 дійсної вартості). У цьому разі страховик бере на себе зобов'язання відшкоду-вати збитки пропорційно до відношення страхової суми до дійсної вартості транспортного засобу;
— із застосуванням «системи першого ризику». При цьому відбувається повна виплата збитків у межах страхової суми, незалежно від того, яку частину від дійсної вартості становить страхова сума. Дія договору страхування, укладеного із застосуванням цієї системи, поширюється тільки на один (перший) страховий випадок.
Зверніть увагу: якщо відбувається страхування КАСКО орендованого транспортного засобу, то страхова сума не може перевищувати розміру, в якому страхувальник несе відповідальність перед орендодавцем.
Облік страхових платежів
Податок на прибуток
Як сказано у пп. 140.1.6 ПКУ, будь-які витрати зі страхування, зокрема, майна платника податку (в т. ч. транспортних засобів, що перебувають у складі ОЗ) включаються до податкових витрат у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору. А отже, витрати на страхування на умовах КАСКО власного автомобіля належатимуть до податкових витрат. Проте, як ви помітили, витрати на страхування повинні бути у межах звичайної ціни страхового тарифу. Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу затверджена розпорядженням Держфінпослуг України від 30.12.2004 р. №3259, нею користуються всі страховики. А тому платник податку на прибуток має право повністю віднести витрати (сплачені страхові внески) на страхування власного автомобіля до складу податкових витрат (бо вони, як правило, є у межах звичайних цін страхового тарифу).
Але пп. 140.1.6 ПКУ говорить тільки про право на податкові витрати у сумі витрат на страхування. А те, до яких саме податкових витрат потраплять такі витрати, залежить від того, з якою метою ми використовуємо автомобіль. Отже, витрати на страхування можуть потрапити до:
1) собівартості виготовленої та реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) (п. 138.8 та пп. «г» пп. 138.8.5 ПКУ), якщо автомобіль застосовують з виробничою та загальновиробничою метою;
2) до адмінвитрат (пп. «в» пп. 138.10.2 ПКУ), якщо транспортний засіб використовують з адміністративною метою;
3) до витрат на збут (пп. «д» пп. 138.10.3 ПКУ), якщо, наприклад, вантажний автомобіль використовують для доставки продукції покупцям;
4) до інших витрат операційної або звичайної діяльності (пп. «в» пп. 138.10.4, пп. 138.10.6 та п. 138.12 ПКУ), якщо авто використовують в інших випадках, ніж вищенаведені.
У Декларації з податку на прибуток1 витрати на страхування потрапляють до звичних рядків відповідно до напряму використання автомобіля, а саме до:
— рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»;
1 Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, форму якої затверджено наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. №1213.
— рядка 06.1 «Адміністративні витрати»;
— рядка 06.2 «Витрати на збут»;
— рядка 06.4 «Iнші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати».
Страхові витрати, що потраплять до податкової собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), потрібно показати у податковому обліку за датою визнання доходу від реалізації таких товарів (робіт, послуг), як цього вимагає п. 138.4 ПКУ. У решті випадків витрати на страхування відображаємо у звітному періоді, в якому вони здійснені, за правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ).
Згідно з п. 7 П(С)БО 16, витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаємо у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. А оскільки витрати на страхування власного автомобіля — це саме такі витрати, тож вони потрапляють до складу як бухгалтерських, так і податкових за датою сплати страхових внесків. Утім, якщо страхові внески сплачуємо не щомісяця, а, наприклад, раз на рік наперед, то вони згідно з п. 7 П(С)БО 16 визнаються витратами майбутнього періоду і списуються на витрати поступово, у періоді (місяці), за який були сплачені.
Витрати на страхування потраплять до податкових витрат за умови їх документального підтвердження (п. 138.2 ПКУ), тобто за наявності договору та документів, оформлених згідно з чинним законодавством, які свідчать про сплату страхових внесків.
Податок на додану вартість
Як встановлено пп. 196.1.3 ПКУ, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг зі страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Тож операція страхування автомобіля не потрапляє під оподаткування ПДВ, а тому ПК з ПДВ при сплаті страхових платежів у страхувальників не буде.
Бухгалтерський облік
Згідно з Iнструкцією №291, для обліку розрахунків зі страхувальником призначено рахунок 65. Для виду страхування, який розглядається у цій статті, використовують субрахунок 655 «За страхуванням майна».
Правила відображення витрат зі сплати страхових платежів у бухгалтерському обліку, як було сказано вище, регулює П(С)БО 16. Аналогічно до податкового обліку, витрати на страхування у бухобліку відображають залежно від того, з якою метою використовується автомобіль, і потраплять відповідно до: виробничих витрат, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут, до інших операційних витрат або витрат звичайної діяльності (пп. 15.4, 18, 19, 20, 29 П(С)БО 16).
Але оскільки, як говорилося вище, страховий платіж може бути сплачено не помісячно, а раз на рік, квартал тощо, то сплачені страхові платежі не відразу потрапляють до витрат, а частинами включаються до витрат відповідних періодів (місяців дії страхового договору). При цьому попередньо таку суму слід віднести до дебету рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів». Після цього у кожному місяці дії страхового договору витрати з рахунка 39 потраплятимуть відповідно на рахунок 23 «Виробництво» (91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Iнші витрати операційної діяльності», 97 «Iнші витрати»), залежно від того, з якою метою використовується авто.
Розподіляють такі витрати на підставі бухгалтерської довідки. Пам'ятайте: для того щоб цей документ мав усі ознаки первинного, він повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення №88.
Приклад 1 ТОВ «Срібне коло» (платник ПДВ та податку на прибуток на загальних підставах) застрахувало власне легкове авто, яке використовується для службових поїздок керівником підприємства, наприкінці 2012 року на весь 2013 рік. Звітність з податку на прибуток юрособа здаватиме за підсумками 2013 року (згідно з нормами п. 57.1 ПКУ). Сума страхових платежів за рік становить 12000 грн.
Бухгалтерський та податковий облік сплати страхових внесків показано у таблиці 1.
Таблиця 1
Бухгалтерський та податковий облік витрат на страхування КАСКО автомобіля
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Сплачено з розрахункового рахунка ТОВ страховику за договором страхування КАСКО |
|
|
|
|
|
|
|
Отримано страховий поліс |
|
|
|
|
|
|
|
У січні 2013 року списано до адмінвитрат 1/12 вартості страховки (операцію оформлено бухдовідкою) |
|
|
|
|
|
| 1 Оскільки підприємство подаватиме декларацію з податку на прибуток за податковий звітний період — рік, то вся сума страхових витрат за рік осяде в адмінвитратах у рядку 06.1 декларації з податку на прибуток за 2013 рік (згідно з пп. 140.1.6 ПКУ). Тобто у такому разі суму річної страховки, у принципі, немає сенсу ділити на частини, як у бухобліку. Якщо ж підприємство за певних обставин здаватиме декларацію з податку на прибуток поквартально, то тут, звичайно, варто показувати витрати щокварталу, відповідно по 3000 грн (1000 грн х 3 міс.). | ||||||
Ліквідація автомобіля внаслідок страхового випадку (ДТП)
Iноді автомобіль після ДТП не підлягає ремонту або ж ремонт є дуже дорогим та економічно невигідним. Тож власники автомобіля у таких випадках проводять його ліквідацію. Далі розглянемо лише деякі аспекти такої ліквідації, а докладніше про відображення у бухгалтерському та податковому обліку ліквідації ОЗ можна прочитати у «ДК» №8/2013.
Бухгалтерський облік
Згідно з п. 33 П(С)БО 7, ліквідація ОЗ — це вибуття ОЗ з обліку внаслідок його невідповідності критеріям визнання активом, передбаченим п. 6 П(С)БО 7.
Згідно з п. 41 Методрекомендацій №561, для визначення непридатності ОЗ для використання, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівник підприємства створює постійно діючу комісію.
Для оформлення ліквідації автомобіля комісія має скласти акт за формою №ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів», затвердженою Наказом №352. Згідно з Наказом №352, такий акт складається у двох примірниках і затверджується керівником підприємства чи іншою уповноваженою на те посадовою особою. Перший примірник передається до бухгалтерії, другий залишається в особи, відповідальної за зберігання ОЗ, та є підставою для здачі на склад матеріальних цінностей та металобрухту, що залишився внаслідок списання. Витрати на списання, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від розібрання автотранспортних засобів, відображають у розділі «Розрахунок результатів списання автомобіля (причепа, напівпричепа)».
У разі ліквідації автомобіля у зв'язку з ДТП необхідно оформити такі бухгалтерські проведення (див. додаток до Методрекомендацій №561):
1) списання накопиченої амортизації (зносу) автомобіля, що ліквідується: Д-т 131 «Знос основних засобів» — К-т 10 «Основні засоби»;
2) списання залишкової вартості1 ліквідованого автомобіля: Д-т 976 «Списання необоротних активів»2 — К-т 10 «Основні засоби»;
3) списання витрат на ліквідацію автомобіля: Д-т 976 «Списання необоротних активів»2 — К-т 20, 66, 65, 63;
1 У бухобліку залишкова вартість — це різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою накопиченої амортизації (зносу)(п. 4 П(С)БО 7).
2 Автор вважає, що у такому разі слід використовувати субрахунок 993 «Iнші надзвичайні витрати».
4) оприбуткування запчастин або металобрухту, інших запасів від ліквідації автомобіля: Д-т 20 «Виробничі запаси» — К-т 746 «Iнші доходи від звичайної діяльності».
Після того як страхова компанія прийме рішення про виплату страхового відшкодування та страхувальник отримає страховий акт, який підтверджує прийняття такого рішення, на суму відшкодування роблять проведення: Д-т 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків» — К-т 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій».
Таким самим проведенням відображають і суму відшкодування збитків (франшизи), одержаного від винуватця ДТП.
Дехто з бухгалтерів та експертів радить відображати суму отриманих страхових збитків на позабалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». А в момент прийняття страховиками рішення про виплату страхового відшкодування відповідно списувати суму збитків з позабалансу. Але Методрекомендації №561 про таке проведення не згадують, тож, на думку автора, кожен із бухгалтерів самостійно має вирішувати, робити йому таке проведення чи ні.
Податковий облік
Податок на прибуток
Згідно з другим абзацом пп. 140.1.6 ПКУ, якщо за умовами страхування передбачено отримання страхового відшкодування на користь страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав страхувальник у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків (за датою складання страхового акта, бо саме у цей момент ми дізнаємося від страхувальника, на яку суму завдано збитків). А ось отримані суми страхового відшкодування цих збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх надходження.
У Декларації з податку на прибуток застраховані збитки показуємо у рядку 06.4.39 «Iнші витрати господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат» додатка IВ до декларації з прибутку. Ця сума потрапить до загальної суми інших витрат платника податку на прибуток, які відображаються у рядку 06 основної частини декларації.
Отриману суму страхового відшкодування (за датою надходження коштів від страховика) показуємо у рядку 03.22 «Суми страхового відшкодування» додатка IД до декларації. Звідти його величина потрапить до загальної суми інших доходів платника податку на прибуток, яка відображається у рядку 03 основної частини декларації.
А ще згадаймо про франшизу у податковому обліку. Як відомо, франшиза — це частина збитків, що не відшкодовується страховиком за договором страхування (ч. 17 ст. 9 Закону про страхування). Якщо у вас за договором страхування передбачено франшизу, то в акті загальна сума збитків від страхового випадку буде зменшена на суму франшизи. А отже, і страхова виплата буде зменшена на суму франшизи. Звідси можна дійти висновку, що фактично понесені збитки від страхового випадку згідно з пп. 140.1.6 ПКУ можна розраховувати як доданок суми збитків, зазначеної в акті страховиків, та франшизи.
При ліквідації ОЗ (за рішенням підприємства або у разі якщо з не залежних від підприємства причин ОЗ (або їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або підприємство змушене відмовитися від використання таких ОЗ внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування чи ліквідації) підприємство у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, що призвели до ліквідації, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за мінусом сум накопиченої амортизації об'єкта ОЗ (п. 146.16 ПКУ). Показують такі витрати у звітному періоді ліквідації ОЗ та відносять до складу інших витрат (пункти 138.5 і 138.12 ПКУ). У Декларації з податку на прибуток такі витрати підприємство покаже у рядку 06.4.16 «Витрати, визначені відповідно до статті 146 розділу III Податкового кодексу України» додатка IВ до декларації з податку на прибуток.
Але дехто з бухгалтерів (і навіть податківців) вважає, що при одночасному виконанні зазначеного у пп. 140.1.6 і п. 146.16 ПКУ відбувається подвоєння податкових витрат. А п. 138.3 ПКУ забороняє повторно включати до складу податкових витрат вже відображені у такому складі витрати. Тож обережним платникам податку на прибуток автор радить дві можливі схеми відображення таких витрат.
Схема 1. Спочатку застосувати норми пп. 140.1.6 ПКУ, а вже потім п. 146.16 ПКУ. Тож у податковому обліку спочатку відображаємо збитки від страхової події відповідно до страхового акта. Відтак, для уникнення подвоєння податкових витрат, до складу податкових витрат за п. 146.16 ПКУ відносимо залишкову вартість автомобіля, зменшену на суму збитків від страхової події. Наприклад, якщо балансова вартість автомобіля 60000 грн (ліквідаційна вартість — 0), а сума збитків, підтверджена страховим актом, становить 50000 грн, то спочатку до витрат віднесемо суму завданих збитків від страхового випадку — 50000 грн. А потім уже залишкову вартість авто за мінусом суми збитків — 10000 грн (60000 - 50000).
Схема 2. Спочатку провести ліквідацію ОЗ і відобразити витрати за п. 146.16 ПКУ. У такому випадку не потрібно показувати у податковому обліку страхові збитки за правилами пп. 140.1.6 ПКУ. Адже всі можливі витрати потраплять до податкового обліку в момент ліквідації ОЗ за правилами п. 146.16 ПКУ.
Крім вищезазначених витрат, згідно з п. 144.2 ПКУ, до витрат звітного періоду, коли відбулася ліквідація ОЗ, відносять витрати на таку ліквідацію. У Декларації з податку на прибуток такі витрати підприємство покаже у рядку 06.4.39 «Iнші витрати господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат» додатка IВ до декларації з податку на прибуток.
При оприбуткуванні ТМЦ після ліквідації ОЗ на суму їх справедливої вартості1 у податковому обліку слід визнати дохід. У декларації такий дохід радимо показати у рядку 03.28 «Iнші доходи» додатка IД до декларації з прибутку.
1 Згідно з листом ДПС у Запорізькій області від 13.03.2012 р. №666/10/15-113.
Якщо у майбутньому такі ТМЦ будуть використані у госпдіяльності підприємства чи реалізовані, до витрат слід віднести суму, що дорівнює визнаному доходу при їх оприбуткуванні після ліквідації. Такої самої думки дотримуються і податківці в ЄБПЗ, у підкатегорії 110.09.01.
ТМЦ після ліквідації ОЗ
...у випадку ліквідації основних засобів підприємство отримує товарно-матеріальні цінності (далі — ТМЦ), які можуть бути використані у господарській діяльності, а також реалізовані, тому відповідно до пп. 135.5.14 ст. 135 ПКУ у звітному періоді визнання таких ТМЦ активами їхня вартість включається до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування. У разі реалізації ТМЦ, отриманих внаслідок ліквідації основних засобів, їхня вартість, за якою вони раніше визнавалися активом, включається до складу витрат відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПКУ як прямі матеріальні витрати. Одночасно за датою переходу покупцеві права власності на такі ТМЦ до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, включається вартість таких ТМЦ, за якою вони продаються (пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПКУ).
Підкатегорія 110.09.01 ЄБПЗ
Податок на додану вартість
Відповідно до пп. «д» пп. 14.1.191 ПКУ, під постачанням товарів, зокрема, розуміють і ліквідацію платником ПДВ необоротних активів за власним бажанням. У першому абзаці п. 189.9 ПКУ зазначено: у разі якщо ОЗ ліквідуються за самостійним рішенням підприємства, то така операція прирівнюється до постачання ОЗ за звичайними цінами, але не нижчими від балансової вартості ОЗ на момент ліквідації. Але нараховувати ПЗ з ПДВ при ліквідації ОЗ не потрібно, якщо (другий абзац п. 189.9 ПКУ):
1) ОЗ ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили;
2) така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у т. ч. в разі викрадення ОЗ, що підтверджується згідно із законодавством;
3) платник податку подає органу ДПС відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення ОЗ у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Тож для уникнення нарахування ПЗ з ПДВ підприємству достатньо подати ДПС підтвердний документ (акт за формою №ОЗ-4) про знищення чи списання ОЗ, які вже не можуть використовуватися за первісним призначенням. Оскільки Податковим кодексом України не встановлено терміну та порядку подання такого документа до ДПС, то, на думку автора, його можна подати як разом із декларацією у тому періоді, коли провели ліквідацію ОЗ, так і в будь-який термін будь-яким іншим шляхом, наприклад надати під час податкової перевірки.
Якщо від ліквідації ОЗ його власник отримує ТМЦ, то нараховувати ПЗ з ПДВ на суму отриманих активів не потрібно (п. 189.10 ПКУ).
При отриманні страхового відшкодування від страхової компанії ПЗ з ПДВ не виникає. Адже кошти, що надійшли, це не плата за постачання якихось товарів чи послуг — це просто компенсація завданих збитків (пп. 14.1.191 ПКУ). Тож тут немає об'єкта оподаткування згідно з п. 185.1 ПКУ.
ПК з ПДВ при отриманні страхового відшкодування щодо автомобіля не потрібно коригувати, адже такої вимоги у ПКУ немає.
Приклад 2 Автомобіль ТОВ «Срібне коло» (власник — платник ПДВ та податку на прибуток на загальних підставах) потрапив у ДТП. Пошкодження значні, а тому комісія на підприємстві вирішила не ремонтувати автомобіль, а ліквідувати його. Автомобіль було застраховано (вид страхування — КАСКО), страхова компанія надала страховий акт на суму 50000 грн збитків (франшиза 500 грн, яка загалом не впливає у нашому випадку на суму витрат, що відображають у податкових витратах) та відповідно через 10 днів виплатила страхове відшкодування на саме таку суму.
Залишкова вартість автомобіля становила 85000 грн (як в бухобліку, так і у податковому обліку). Ліквідаційна вартість, встановлена підприємством, дорівнює 0. Нарахована сума амортизації за весь період експлуатації становить 55000 грн (як у бухобліку, так і у податковому обліку). Після ліквідації автомобіля оприбутковано активи: металобрухт на загальну (справедливу) вартість 3000 грн. При ліквідації понесено витрати на оплату праці залучених працівників на суму 500 грн (при цьому нарахування ЄСВ — 180,00 грн, сума умовна). За фактом ліквідації автомобіля оформлено Акт на списання автотранспортних засобів за формою №ОЗ-4. ПЗ з ПДВ не нараховується (згідно з абз. 2 п. 189.9 ПКУ). Бухгалтерський та податковий облік ліквідації ОЗ наведено у таблиці 2.
Таблиця 2
Бухгалтерський та податковий облік ліквідації автомобіля
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Списано знос ліквідованих авто |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано надзвичайні витрати на суму залишкової вартості авто |
|
|
|
|
|
|
|
Оприбутковано металобрухт від ліквідації авто |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено витрати, пов'язані з ліквідацією автомобіля (оплата праці працівників та нарахування ЄСВ) |
|
651 |
|
|
|
|
|
Страхова компанія надала страховий акт |
|
|
|
|
|
|
|
Отримано на рахунок страхове відшкодування |
|
|
|
|
|
| 1 На думку автора, тут слід застосовувати саме рахунок 993, адже ліквідація проводиться за наслідками надзвичайної події — ДТП. Хоча у Методрекомендаціях №561 запропоновано застосовувати у таких випадках рахунок 976. 2 Згідно з п. 146.16 ПКУ. 3 Згідно з пп. 135.5.15 ПКУ. 4 Згідно з п. 144.2 ПКУ. 5 Згідно з пп. 140.1.6 ПКУ. |
||||||
Нормативна база
- Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування».
- Закону про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Правила №19-1 — Правила добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/, затверджені Укрстрахнаглядом від 25.03.97 р. №19-1.
- Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291.
- Положення №88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88.
- Методрекомендації №561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. №561.
- Методрекомендації №2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну України від 10.01.2007 р. №2.
- Наказ №352 — Наказ Мінстату України від 29.12.95 р. №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».
- П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. №92.
- П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. №318.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»