На виконання п. 87.5, 87.6 та п. 95.22 ПКУ Мінфін наказом від 05.12.2012 р. №1277 (див. «ДК» №04/2013) затвердив Порядок використання додаткових джерел податкового боргу (далі — Порядок). Проаналізуємо його.
Переведення прав вимоги дебіторської заборгованості платника податків на орган стягнення (у цьому разі — орган ДПС) здійснюється тільки на основі письмового договору між платником податків та ДПС. Проте, як і раніше, чинне законодавство врегульовує ці питання недосконало, що, по суті, не дає змоги використовувати відповідні операції на практиці.
Отже, податковий орган надсилає СГД повідомлення (додаток 1 до Порядку) про визначення додатковим джерелом погашення податкового боргу його дебіторської заборгованості. Зверніть увагу: це повідомлення має характер пропозиції! Лише у разі згоди з такою пропозицією платник податків укладає з податковим органом договір та передає всі документи, що свідчать про право вимоги1. Дебітор тут також не залишається осторонь: і сам кредитор, і ДПС повідомляють його про переведення на орган ДПС права вимоги. Повідомлення дебітора органом ДПС складається за формою додатка 2 до Порядку. Для кредитора жодних регламентованих форм немає, тож він може повідомити свого контрагента звичайним листом довільної форми, надісланим із повідомленням про вручення. Щойно надходять кошти до бюджету в рахунок погашення податкового боргу, — платнику податків в п'ятиденний термін від ДПС надходить повідомлення про зменшення (погашення) його заборгованості перед бюджетом.
1 Конкретної форми договору немає — є лише перелік обов'язкових його реквізитів (п. 2.4 та п. 2.8 Порядку). Водночас, відповідно до ст. 513 ЦКУ, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Тож усе залежить від конкретних обставин, і універсального договору на практиці бути не може.
Пам'ятайте: на орган ДПС як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості. Визначають таку дебіторську заборгованість виключно шляхом перевірки органом ДПС дебіторської заборгованості, відображеної на рахунках бухобліку платника податків та в аналітичному обліку, належним чином оформлених договорів. Річ у тім, що у податковій звітності ніде окремим рядком суму дебіторської заборгованості не зазначають: такий показник можна побачити лише у балансі підприємства. Проте незрозуміло все-таки, яким чином податківці мають намір відстежувати таку заборгованість: більшість підприємств подає до органів ДПС тільки річну фінзвітність із відображенням у ній показників станом на 31 грудня звітного року. До моменту аналізу фінзвітності податківцями може пройти чимало часу, і розмір такої заборгованості може істотно змінитися. Як на практиці ДПС планує вирішувати це питання, — наразі не відомо.
У разі якщо переведена на орган ДПС боржниками платника податків заборгованість не погашається, орган ДПС звертається до суду, щоб уже в судовому порядку стягнути таку заборгованість — така норма прописана одночасно у п. 2.10 та п. 2.14 Порядку. Отже, податківці надсилають підприємству пропозицію, платник податків може відповісти згодою, його контрагенти повідомляються про переведення такої заборгованості на орган ДПС, після чого у разі непогашення заборгованості вже орган ДПС подає позов до суду про стягнення такої заборгованості і контролює її погашення.
Дебіторська заборгованість, стягнення якої переведено на ДПС, залишається активом платника податків — боржника перед бюджетом, тож має бути відображена у загальній сумі дебіторської заборгованості підприємства. Крім того, така заборгованість, на думку податківців, має бути відповідним чином розкрита у примітках до фізвітності. Проте в якому саме рядку (940, 950), — не уточнюється.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»