Лист ДПСУ від 31.08.2012 р. №849/0/141-12/Н/15-1414
Щодо застосування пп. 4.1.4 і п. 56.21 ПКУ в частині конфлікту інтересів з податку на прибуток
Суттєво. На підставі проведеного аналізу УПК ДПСУ дійшла висновку, що вимог Податкового кодексу України щодо захисту прав платника податків у разі конфлікту інтересів повністю дотримано.
! Всім СГД
Державна податкова служба України розглянула лист <...> щодо застосування пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 і <...> п. 56.21 ст. 56 у частині конфлікту інтересів щодо податку на прибуток Податкового кодексу України (далі — Кодекс), надісланий Секретаріатом Кабінету Міністрів України листом від 02.08.2012 №41-Н-048800/26, і в межах компетенції повідомляє.
Практика застосування Податкового кодексу як регулятора відносин у сфері справляння податків і зборів свідчить про наявність низки проблемних питань, що виникають у платників податків і викликають конфлікти між податковими органами та платниками податків, які державна податкова служба вирішила шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій.
Так, у зв'язку з дією обмежень для фізосіб — платників єдиного податку в розрізі груп при проведенні операцій з юридичними особами існувала проблема встановлення належності фізособи до відповідної групи і виникали питання щодо можливості юридичної особи — платника податку на прибуток включати до складу витрат витрати з придбання товарів (робіт, послуг) у фізособи-«єдинника» будь-якої групи або тільки частково групи 2 (щодо придбання товарів) і групи 3 після зняття обмежень.
З метою недопущення конфліктів між податковими органами і платниками податків, у тому числі під час перевірок, зазначене питання знайшло своє вирішення в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України від 15.02.2012 р. №121, відповідно до якої починаючи з 1 січня 2012 року юридичні особи — платники податку на прибуток при визначенні об'єкта оподаткування можуть включати витрати з придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб — підприємців, які сплачують єдиний податок, незалежно від групи, до якої віднесено фізичну особу — підприємця.
Крім того, вирішено конфлікт інтересів на користь платників податків щодо права на визначення курсових різниць за заборгованістю в іноземній валюті, що виникла до набрання чинності розділом III Податкового кодексу і залишилася непогашеною на цю дату.
Оскільки підрозділом 4 розділу XX Кодексу «Перехідні положення» не передбачено жодних посилань щодо права визначення курсових різниць за заборгованістю в іноземній валюті, що виникла до 01.04.2011 р. і залишилася непогашеною на цю дату, виникла необхідність з'ясувати питання правомірності здійснення перерахунку щодо заборгованості, що виникла в умовах дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за правилами чинного податкового законодавства.
Узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом ДПС України від 15.02.2012 р. №120, надано право визначати курсові різниці за заборгованістю в іноземній валюті, що виникла до 1 квітня 2011 року.
Одночасно вирішено питання щодо участі витрат на рекламу у складі витрат платників податків.
Якщо раніше позиція органів ДПС з питання щодо права включення витрат на рекламу до складу витрат полягала в тому, що це право мали тільки ті платники, які цю рекламу безпосередньо замовили у виробника такої реклами, що призводило до виникнення конфліктних ситуацій з платниками податків, то в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України від 15.02.2012 р. №123, питання щодо віднесення витрат на оплату маркетингових і рекламних послуг до складу витрат врегульовано і дозволено їх включати як виробникам чи постачальникам, так і безпосереднім продавцям товарів у торгових мережах незалежно від того, хто їх замовляв.
Так, якщо в договорі постачання або в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торгової марки і продавцем (дистриб'ютором або роздрібним торговцем) передбачено оплату рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера) або власника торгової марки, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової марки на оплату таких послуг і виплат на користь дистриб'юторів або роздрібних торговців, з урахуванням обмежень, установлених пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.
Крім того, врегульовано питання щодо права на витрати у платників податків у разі здійснення ними не передбаченої статутом діяльності.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. №577, витрати від операцій, проведених підприємством від діяльності, не передбаченої статутом, дозволяється визнавати витратами за правилами, встановленими розділом III Податкового кодексу України, за умови їх документального підтвердження, зв'язку з господарською діяльністю і визнання доходів від такої діяльності в податковому обліку.
Таким чином, Державна податкова служба України дотримує вимоги Податкового кодексу України щодо захисту прав платника податків у разі, якщо норма закону або іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Заступник голови А. IГНАТОВ