ТОВ отримало гривневий кредит у банку для поповнення обігових коштів (це фактично і є метою отримання кредиту). Кредитний договір не містить жодних обмежень щодо використання таких коштів. Директор хоче частину кредитних коштів використати на придбання безготівкової валюти для того, щоб придбану валюту покласти на депозитний рахунок у цьому ж банку. Чи є якісь обмеження на проведення такої операції? I як ця операція може вплинути на податковий облік підприємства?
Операція отримання гривневого кредиту на поточний рахунок позичальника в банку в бухгалтерів не викликає запитань. Така операція відображається проведенням у дебет рахунка 311 з кредитом рахунків 50 або 60, залежно від строку кредиту. Чи є у підприємства підстави придбати валюту і покласти її на валютний депозитний рахунок?
Проаналізуємо Iнструкцію №4921. Відповідно до її пп. «б» п. 5.3, безпосередньо на валютні поточні рахунки зараховується, зокрема, куплена банком валюта за дорученням власника рахунка за національну валюту відповідно до законодавства України.
Тепер проаналізуємо, чи є підстави для придбання валюти. Мета її придбання — внесення на вкладний (депозитний) рахунок. Операція розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках належить до операцій, пов'язаних з рухом капіталу (п. 12 р. I Положення №2812). Тому звернемося до глави 3 «Купівля, обмін іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу» розділу II Положення №281. Відповідно до згаданої норми резиденти мають право купувати валюту у таких випадках:
1) для виконання зобов'язань за кредитними операціями та платежами за цими операціями;
1 Iнструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. №492.
2 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою правління НБУ від 10.08.2005 р. №281.
2) з метою повернення за кордон іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні. У цьому випадку право купувати/обмінювати валюту поширюється і на інвестора;
3) з метою виконання зобов'язань за операціями з векселями.
Причому обсяг придбаної/обміняної іноземної валюти, яка у подальшому має перераховуватися для виконання резидентом таких зобов'язань, не може перевищувати суму фактичних зобов'язань резидента. До того ж така сума має засвідчуватися відповідним(и) документом(ами) (договором тощо) (п. 4 гл. 3 розділу II Положення №281).
З аналізу можна дійти висновку — у підприємства немає підстав просто придбати валюту тільки тому, що керівник прийняв таке рішення. Тобто використати частину гривневого кредиту, наданого на поповнення обігових коштів, для придбання валюти і надалі таку валюту покласти на депозитний вклад у підприємства немає законодавчих підстав.
Що тут можна порекомендувати? Можна частину кредиту використати для того, щоб кошти покласти на гривневий депозит. Або отримати валютний кредит — тоді (якщо це не суперечить цільовому використанню кредиту) не заборонено частину коштів (або й усі) перерахувати на власний вкладний (депозитний) рахунок (абз. 25 п. 5.4 Iнструкції №492).
Якби підприємство прийняло рішення перевести частину кредитних коштів на гривневий депозит, то сама операція переведення коштів ніяк би не вплинула на обкладення податком на прибуток. Адже фактично це буде операція переведення коштів з одного рахунка підприємства на інший рахунок, і не має значення, що він є депозитним. А от відсотки, нараховані за коштами на депозиті відповідно до договору банківського вкладу, датою, зазначеною в договорі, збільшуватимуть інший дохід підприємства (п. 137.8 ПКУ). Такі доходи слід відображати в декларації з прибутку у рядку 03 IД з додатковим розшифруванням у додатку IД в рядку 03.2.
Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»