У попередньому номері «ДК» ми розглянули нову, 5-ту групу платників єдиного податку (далі — ЄП), запроваджену для фіз-осіб-підприємців Законом №50831. Тепер же розглянемо нову, 6-ту групу, запроваджену для юросіб.
Трохи історії
Спрощена система вперше була запроваджена в Україні 3 липня 1998 року Указом Президента №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Iдея полягала в тому, щоб спростити життя приватним підприємцям та невеликим підприємствам. Основними критеріями належності госпсуб'єкта до суб'єктів малого підприємництва (далі — СМП) була кількість працюючих та обсяг річного доходу. Ці критерії постійно зростали. Так, за Законом від 19.10.2000 р. №2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва» до СМП належали всі СПД-фізособи, а з юросіб ті, в яких середньооблікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищувала 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищував 500000 євро (у 2008 році цей поріг підняли до 70 млн грн). Найсвіжіший же Закон від 22.03.2012 р. №4618-VI «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» встановлює для фіз-осіб-підприємців та юросіб однакові критерії належності до СМП: до 50 працівників та до 10 мільйонів євро річного доходу.
1 Закон України від 05.07.2012 р. №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні».
Що таке 6-та група ЄП і що вона дає
Загалом, у 6-ї групи ЄП тільки дві відмінності від 5-ї групи, яку ми розглядали тиждень тому. По-перше, вона стосується юросіб, а не фізосіб, як 5-та. По-друге, максимально дозволена кількість працюючих для цієї групи не 20 осіб, як на 5-й, а 50. Нагадаємо, що обсяг доходу, який дає право на перебування як фізособам у 5-й групі, так і юрособам у 6-й — 20 млн грн. Усі інші відмінності між 5-ю і 6-ю групами випливають зі специфіки ведення підприємницької діяльності юрособами порівняно з фізособами.
До речі, податкова розраховує, що 6-та група за популярністю значно перевищить 5-ту. За попередніми підрахунками ДПС, прогнозована кількість платників 5-ї групи може становити 2100 фізосіб-підприємців, тоді як 6-ї — більше 20 тисяч суб'єктів господарювання. Воно й не дивно: заробити 5 — 20 мільйонів за рік уп'ятдесятьох якось реальніше, ніж 3 — 20 мільйонів — удвадцятьох.
А дає запровадження 6-ї групи те, що юрособи, які змушені були би відмовитися від застосування спрощеної системи у зв'язку з досягненням максимального обсягу доходу, дозволеного для 4-ї групи (5 млн грн), тепер можуть не переходити на загальну систему, а залишатися на спрощеній — доти, доки їхній річний дохід не почне перевищувати 20 млн грн. Однак при цьому доведеться платити єдиний податок за дещо вищими, ніж у 4-й групі, ставками:
7 відсотків доходу — у разі сплати ПДВ;
10 відсотків доходу — у разі включення ПДВ до складу ЄП.
Таким чином, тим підприємствам, які зараз працюють на загальній системі оподаткування і чий річний дохід якраз вкладається у проміжок від 5 до 20 мільйонів, слід підрахувати, а чи справді вони отримають виграш від переходу із загальної системи на спрощену. Адже платити 7 — 10 відсотків на спрощеній системі доведеться з усього доходу (виручки), тоді як податок на прибуток за ставкою 21% (а з наступного року — 19%) сплачується з доходу за мінусом витрат. Види діяльності, якими можна займатися на спрощеній системі оподаткування, також дещо обмежені (див. пп. 291.5.1 ПКУ). Крім того, ПКУ не встановлює такого обширного переліку звільнення від податків, як це було за Указом від 03.07.98 р. №727/98. Фактично юрособи-«єдиноподатники» звільнені тільки від земельного податку за ділянки, що використовуються ними для провадження господарської діяльності, а от вже від орендної плати за землю вони не звільняються. Те, що вони не платять і податок на прибуток підприємств та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, зрозуміло само собою, бо ці платежі є взаємовиключними з єдиним податком (але при цьому оформляти торгові патенти вони все-таки повинні, хоч це і є для них безкоштовним). А те, що вони не сплачують збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, так само зрозуміло: види діяльності, на яких сплачується цей збір, є забороненими для «єдиноподатників». Тож фактично спрощена система у версії ПКУ не така вже й спрощена порівняно з тим, якою вона була за умовами Указу №727.
Як перейти зі звичайної системи на спрощену
Перше, що треба зробити, — це перевірити своє підприємство на відповідність критеріям спрощеної системи за кількістю працюючих, обсягом доходу, видами діяльності тощо.
Якщо підприємство відповідає формальним критеріям, наступний крок — підрахувати, чи зміна системи оподаткування є економічно виправданою. Загалом, для підприємств з високою собівартістю виробництва і невеликою рентабельністю перехід на єдиний податок може виявитися невигідним. Варто згадати і про обмеження, встановлене п. 291.6 ПКУ: платники ЄП повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Для деяких підприємств можливість застосовувати бартер може виявитися вирішальним аргументом, щоб залишатися на спрощеній системі. Зауважимо також, що податківці вважають бартером негрошові розрахунки не лише з клієнтами, а й з власними працівниками, а також усі інші випадки негрошових розрахунків, як-от взаємозалік заборгованостей.
Якщо бухгалтер усе-таки порахував, що сплата єдиного податку оплатиться, треба подавати до ДПI заяву про перехід. Форму заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, як і порядок її подання, затверджено Наказом №16751. Зауважимо, що ця ж форма застосовується і для переходу з групи в групу (зміни ставки ЄП), і для відмови від спрощеної системи як за власним бажанням, так і в разі перевищення допустимого розміру доходу — відмінність лише у строках подання (див. таблицю). Є нюанс: у момент затвердження цієї форми ще не було ні 5-ї, ні 6-ї груп, тож ці групи не згадуються ні у формі заяви, ні у порядку її заповнення. Однак оскільки бажана група і ставка податку просто вписуються у порожні клітинки, це не має стати перешкодою, так що чекати на оновлення Мінфіном форми заяви і порядку її подання не треба.
1 Наказ Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. №1675.
Таблиця
Строки подання заяви за формою Наказу №1675 з різних причин
|
Причина подання заяви
|
Строк подання
|
| Перехід зі звичайної системи оподаткування на спрощену | Не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу |
| Перехід з групи в групу за власним бажанням | |
| Перехід у вищу групу або відмова від спрощеної системи у зв'язку з перевищенням визначеного обсягу доходу* | |
| Відмова від спрощеної системи за власним рішенням | Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) |
| *До Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженого Наказом №1675 (далі — Порядок №1675), ще не внесено ситуацій переходу з 3-ї групи у 5-ту та з 4-ї у 6-ту. А платники ЄП груп 1 і 2 у ситуації перевищення допустимого обсягу доходу подають заяву не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу. | |
Заява до ДПI подається особисто або надсилається поштою. Зробити це треба не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу (власне того, з якого має розпочатися застосування спрощеної системи). До заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування. Форма розрахунку затверджена тим-таки Наказом №1675.
Один нюанс: підприємства, що перебувають на звичайній системі оподаткування та хочуть перейти на спрощену, повинні відповідати критеріям, встановленим у п. 291.4 ПКУ, протягом усього календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему. I тут є деякі проблеми.
Якщо початок застосування спрощеної системи збігається з початком календарного року (наприклад, 2013 р.), заяву слід подати не пізніше 14 грудня 2012 року. Але саме 2012 рік і є «календарним роком, що передує періоду переходу на спрощену систему»! I він ще не закінчився, відповідно, підприємство не має всієї інформації за повний календарний рік.
Ще цікавіше, якщо перехід відбувається не з I кварталу, а з будь-якого іншого. Припустімо, при поданні заяви на перехід на спрощену систему з IV кварталу 2012 року (заяву слід було подати до 14 вересня) отим «попереднім календарним роком» буде 2011 рік! А за 8,5 місяця чимало могло змінитися. Однак досі податківці у своїх роз'ясненнях чомусь обходили це питання.
Але сподіватимемося, що ДПI поставиться з розумінням. Якщо все буде нормально, протягом 10 календарних днів з дня подання заяви видається Свідоцтво платника ЄП. Поновлювати його не треба буде ні щокварталу, ні щороку: воно видається безстроково. Підстав для відмови у видачі Свідоцтва є тільки три (п. 299.9 ПКУ):
1) невідповідність суб'єкта господарювання вимогам ст. 291 ПКУ;
Які СГ не можуть бути «єдиноподатниками»
Не можуть бути платниками ЄП суб'єкти господарювання, які здійснюють:
- діяльність з організації, проведення азартних ігор;
- обмін іноземної валюти;
- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу ПММ в ємностях до 20 літрів);
- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
- видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвеєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ;
- діяльність з управління підприємствами;
- діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
- страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
- суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юрособам, які не є платниками ЄП, дорівнює або перевищує 25%;
- представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юрособи, яка не є платником ЄП;
- юрособи-нерезиденти;
- суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником ЄП мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання вимог пп. 298.1.4 ПКУ.
Перехід із загальної системи на спрощену дозволяється лише один раз протягом календарного року (це і є одна з вимог вищезгаданого пп. 298.1.4). Зауважимо також, що хоча в пп. 298.1.4 говориться саме про перехід як про доконаний факт, деякі ДПI чомусь прочитують підстави для відмови за п. 299.9 ПКУ як «повторне протягом року подання заяви після відмови» і вдруге після відмови, навіть якщо було усунуто обставини, що стали її причиною (наприклад, було погашено податковий борг), заяву вже не приймають, а наказують чекати наступного року. У таких випадках неприйняття заяви можна оскаржувати у порядку ст. 56 ПКУ.
Для бухгалтера перехід зі сплати податку на прибуток на сплату єдиного податку означатиме спрощення обліку: адже згідно з п. 44.2 і пп. 296.1.3 ПКУ платники ЄП шостої групи ведуть спрощений бухгалтерський облік щодо доходів та витрат.
Як перейти з 4-ї групи на 6-ту
Якщо ваше підприємство вже є платником ЄП 4-ї групи, але бажає перейти на 6-ту з огляду на обсяг доходу, зробити це буде простіше: все вже знайоме. Але і тут можливі два варіанти.
Варіант 1: підприємство вирішило перейти на 6-ту групу «про всяк випадок», хоча максимального обсягу доходу не досягнуто. Тут усе просто: подаємо заяву про зміну групи за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, протягом 10 днів отримуємо нове Свідоцтво (внесеннями змін до старого тут не обійтися) і з наступного кварталу застосовуємо нову ставку ЄП.
Варіант 2: підприємство перевищило максимальний обсяг доходу і постало перед альтернативою: або вища ставка ЄП, або перехід на звичайну систему. Підраховувати доцільність такого кроку треба і в цій ситуації. Якщо підприємство вирішує все-таки залишитися платником ЄП на вищій ставці, тут теж усе більш-менш просто: у декларації за період, у якому сталося перевищення, сума перевищення відображається окремо, до неї застосовується подвійна ставка податку 4-ї групи (тобто 6% для платників ПДВ або 10% для неплатників ПДВ). Крім декларації, треба подати до ДПI заяву про перехід у 6-ту групу. Нові ставки (нагадуємо: 7% для платників ПДВ або 10% для неплатників ПДВ) починають застосовуватися з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Як платити податок
Платники шостої групи (як і 3-ї, 4-ї та 5-ї) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Нагадаємо, що єдиний податок належить до місцевих податків і сплачується за місцем податкової адреси1 (п. 295.4 ПКУ) — це має значення для тих підприємств, які провадять діяльність поза місцем своєї податкової реєстрації.
Коли і як подавати декларацію
Згідно з п. 296.3 ПКУ, платники ЄП шостої групи (як і 4-ї) подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку2 у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 ПКУ).
1 Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (п. 45.2 ПКУ).
2 Форма декларації затверджена наказом Мінфіну від 21.12.2012 р. №1688.
Податкова декларація подається до органу ДПС за місцем податкової адреси (п. 296.4 ПКУ).
З ПДВ чи без?
Загалом, ПДВ — це такий дивний податок, що його платниками вважають тих, хто насправді є лише податковим агентом. Реальними платниками ПДВ є не госпсуб'єкти, які зареєстровані «платниками ПДВ», а кінцеві споживачі, які платять ПДВ у ціні готового продукту — товару, роботи чи послуги. Тому ПДВ і називають непрямим податком. Система «податкового кредиту» і є механізмом перенесення ПДВ з так званих платників ПДВ на реальних.
А висновок із цього такий: якщо підприємство є досить самодостатнім, має господарські відносини переважно з неплатниками ПДВ і здійснює постачання зразу кінцевим споживачам — також неплатникам ПДВ, воно може собі дозволити і самому бути неплатником ПДВ. Якщо ж серед постачальників і замовників багато платників ПДВ, то можливість виписувати податкові накладні дає важливу господарську перевагу, однак за неї доведеться заплатити ускладненням обліку. Але і ставка ЄП при цьому буде менша.
Що робити у разі перевищення 20 мільйонів доходу?
Ну, цього року це малоймовірно: навряд чи знайдеться підприємство, яке з жовтня перейшло на 6-ту групу, а до кінця року вже й перевищило дозволений дохід. Однак якщо таке все-таки станеться, у декларації за той квартал, у якому сталося перевищення, окремо відображається сума перевищення, до якої застосовується подвійна ставка податку.
Декларація при цьому подається у звичайний строк, тобто протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. А от строк подання заяви про відмову від спрощеної системи, як ми вже згадували вище, наразі не визначений, бо до Порядку №1675 відповідних змін ще не внесено, а ПКУ про це мовчить. Однак ПКУ при цьому вимагає, що в разі перевищення встановленого обсягу доходу платниками ЄП 6-ї групи перехід на спрощену систему відбувається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. При цьому слід врахувати, що, принаймні теоретично, про перевищення підприємство може і не дізнатися до самого кінця звітного кварталу, тому такий перехід може відбуватися «заднім числом», а заява подаватиметься не «превентивно», а вже в межах того ж кварталу, з якого починається застосування загальної системи. Питання не просте, бо стосується податкового статусу платника податку, від якого залежать його відносини з іншими госпсуб'єктами.
Сподіватимемося, до того, як така ситуація стане реальною, порядок дій у разі її настання буде все-таки врегульовано на рівні регулюючого органу.
Більш імовірним може бути перевищення дозволеної середньооблікової чисельності працюючих. ПКУ передбачає, що в такому разі перехід на загальну систему відбувається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення. Однак і в цьому разі Порядок №1675 не уточнює, чи заява про перехід на спрощену систему подається постфактум, а сам перехід відбувається «заднім числом», чи заява подається «превентивно» і перехід відбувається за більш-менш нормальною процедурою. Очевидно, парадоксальність такої ситуації є головним болем і для самих регулюючих органів, тому докладно розписаної процедури дій немає, а відповіді податківців на прямі запитання платників податків є відписками — прямими цитатами з ПКУ і Порядку №1675, а не конкретними відповідями. Залишається сподіватися, що на цей парадокс буде звернено увагу і ситуація все-таки вирішиться. А до того часу двозначні питання варто уточнити у власній ДПI в порядку індивідуальної податкової консультації.
Приклад ТзОВ «Просто казка» втомилося від сплати податку на прибуток за ставкою 21%, але незнижуваний попит на його продукцію утримував дохід на рівні не нижче 10 млн гривень на рік. Звістку про запровадження нової групи єдиного податку на підприємстві сприйняли з радістю, ще раз перерахували кількість працюючих (їх виявилося 45), шляхом екстраполяції фінансових результатів 8 місяців 2012 року (7 млн грн доходу) підрахували, що дохід на кінець року може становити і 10,5 млн, але навряд чи аж 20 млн, втішилися, що не мали податкового боргу, і 14 вересня, за цілих 16 днів до початку наступного кварталу, подали заяву на перехід на спрощену систему 6-ї групи ЄП за ставкою 7%, залишаючись платником ПДВ. До заяви було додано розрахунок доходу за 2011 рік (попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування — 2012-му) — 10 млн грн. Заява була розглянута прихильно, Свідоцтво було видане вже 21 вересня, і з 1 жовтня ТзОВ «Просто казка» перейшло на сплату єдиного податку за ставкою 7%.
Андрій ПОРИТКО, заступник головного редактора «Дебету-Кредиту»