З 01.01.2013 р. набере чинності новий Закон про зайнятість населення (далі — Закон №50671), яким буде скасовано декілька нормативних актів: Закон №8032, Закон №21503, Постанову №8044, а також буде внесено низку змін до чинних нормативних актів у цій сфері. Розгляньмо найважливіші зі змін, які вплинуть на облік.
Нові квоти на працевлаштування фізосіб
Частина 1 ст. 14 Закону №5067 розширює перелік фізосіб, щодо яких роботодавцям слід сприяти у їх працевлаштуванні, це:
1) один із батьків або особа, яка їх замінює і:
має на утриманні дітей віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №10585 залишилося 10 і менше років;
6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058;
7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.
Щодо інвалідів, які не досягли пенсійного віку, норматив працевлаштування на роботу, як і раніше, встановлюється згідно зі ст. 19 Закону №875. А щодо решти вищенаведених категорій фізосіб з 01.01.2013 р. встановлено нову квоту: згідно з ч. 2 ст. 14 Закону №5067 розмір цієї квоти становить 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік, і діє вона лише для юросіб із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб.
Що це тягне за собою для бухгалтерів? Крім річного звіту до Фонду інвалідів6, доведеться подавати нові форми звітів щодо пільговиків. Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону №5067, така звітність буде:
— щорічна, тобто подаватиметься за наслідками року один раз на рік;
1 Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
2 Закон України від 01.03.91 р. №803-ХII «Про зайнятість населення».
3 Закон України від 04.11.2004 р. №2150-IV «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю».
4 Постанова ВР УРСР від 01.03.91 р. №804-ХII «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про зайнятість населення».
5 Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
6 Форма звіту та інструкція щодо його заповнення, затверджені наказом Мінпраці від 10.02.2007 р. №42.
— подаватися «до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції».
Наразі функції такого органу виконує Міністерство соціальної політики України, але навряд чи працедавці звітуватимуть про виконання плану з працевлаштування соціально незахищених верств населення саме до Міністерства. Утім, оскільки подання звітності має здійснюватися у встановленому таким органом порядку, то чекаємо на нові підзаконні нормативні акти із чіткими роз'ясненнями.
Пільги з ЄСВ
Пільга №1. Одним із «пряників» Закону №5067 є норма, закладена у частині 3 статті 24: «Роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». А далі — ще цікавіша фраза: «Порядок надання роботодавцю права на зменшення розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зарахування стажу особам, працевлаштованим відповідно до цієї частини, затверджується Кабінетом Міністрів України».
Тобто пільга абсолютно точно є, але до моменту оприлюднення порядку, який видасть КМУ, незрозуміло, як саме вона надаватиметься — чи поверненням грошей із бюджету, чи зарахуванням переплати на наступні звітні періоди. Виходячи з практики та тверезо оцінюючи ситуацію з фінансами у ПФУ, більше віриться у другу версію, та й то з натяжкою.
Отже, хто має надію на користування пільгою? Той, хто протягом 12 календарних місяців починаючи вже з 01.01.2013 р. виконає наступні вимоги:
1) створить нові робочі місця;
2) працевлаштує на них нових працівників;
3) щомісяця кожному з них нараховуватиме зарплату не менше ніж 3 мінімальні заплати, які діятимуть на такий місяць.
Пільга, як бачимо, надається на 12 календарних місяців після тих 12 календарних місяців, в яких працедавець дотримувався встановлених вимог. Але щоб користуватися цією пільгою, слід протягом усього періоду її отримання продовжувати виконувати всі зазначені умови. Адже якщо вони будуть порушені, працедавець втрачає право на пільгу. Право на пільгу втрачає працедавець, який скоротив штатну кількість працівників або зменшив фонд оплати праці (очевидно, маються на увазі загальні показники з дати отримання права на пільгу).
Що це тягне за собою для бухгалтерів? Звісно, зміну форми місячного звіту до ПФУ, а можливо, навіть перспективу нового річного звіту для тих, хто бажає користуватися пільгою, це по-перше. По-друге, облік отриманої компенсації від ПФУ або вивільнених унаслідок пільги коштів, які за фактом будуть переплатою до ПФУ.
Пільга №2. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №5067, роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, щодо яких встановлено квоту на працевлаштування (крім неповнолітніх) та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (наразі йдеться про територіальні центри зайнятості), строком не менш ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі ЄСВ за кожну таку працевлаштовану особу за місяць, за який він сплачений. Тобто підписання з таким працівником трудового договору терміном не менш ніж на 2 роки спричиниться до того, що працедавцю повертатимуть ЄСВ, які він сплатив власним коштом. Повертати зазначені кошти будуть щомісяця протягом 12 місяців з дати працевлаштування працівника. Повертати такі кошти буде не ПФУ, а, як не дивно, ті, за чиїм направленням працівника працевлаштовано, — тобто Фонд безробіття.
А ось якщо працівника буде звільнено до закінчення 2-х років з дати працевлаштування, працедавцю доведеться або повернути компенсацію джерелу її виплати, або терміново працевлаштувати іншого працівника з пільгових категорій, який повинен працювати нові два роки. Чи можна буде отримати компенсацію наново за таким працівником, ст. 26 Закону №5067 не уточнює. Але, оскільки компенсація надаватиметься за порядком, який буде затверджено КМУ, сподіваємося знайти там відповідь на це запитання.
Для того щоб користуватися Пільгою №2, крім іншого, працедавець не повинен мати боргів зі сплати ЄСВ та внесків до ПФУ, і щодо нього не повинно бути розпочато (або вже закінчено з відповідним вироком) справу про банкрутство.
До речі, аналогічна пільга діє і за ст. 27 Закону №5067 для суб'єктів малого підприємництва. Але з такими особливостями:
1) не обов'язково створювати нове робоче місце для пільговика, працевлаштованого за скеруванням;
2) можна працевлаштовувати всі категорії пільговиків (тобто і неповнолітніх) для отримання компенсації.
Що це тягне за собою для бухгалтерів? Звичайно, нові звіти або, найімовірніше, заяви-розрахунки для отримання компенсації, які слід буде щомісяця подавати до органів, що виплачуватимуть компенсацію.
Допомога з тимчасового безробіття
Статтею 47 Закону №5067 змінено деякі аспекти отримання такої допомоги від Фонду безробіття. Нагадуємо, що згідно з Порядком №451 цю допомогу працівник може отримати лише за основним місцем роботи, а працедавець, своєю чергою, — отримати фінансування від Фонду безробіття на підставі поданої заяви. Оскільки такі заяви, як правило, складають бухгалтери, то ці зміни їх зацікавлять.
По-перше, змінено умови для отримання допомоги. Збільшено скорочення робочого часу у працівників з 20% до 30%, але зменшено частку працівників на підприємстві, яких таке скорочення має стосуватися, — з 30% до 20%.
Утім, отримати саму допомогу зможуть не всі працівники підприємства, а лише ті, у яких:
1) скорочення робочого часу становить 50% і більше;
2) є стаж роботи на цьому підприємстві не менше 12 календарних місяців, які передують місяцю, в якому почалося скорочення робочого часу (з них слід фактично відпрацювати, тобто виходити на роботу, не менше 6 календарних місяців), і за цей період було сплачено страхові внески.
Решта умов отримання допомоги наразі без змін. Гадаємо, що і Порядок №45 залишиться актуальним, до нього просто будуть внесені відповідні зміни.
Штрафи
Насамкінець розглянемо деякі нові штрафи, які працедавцям доведеться сплачувати за порушення Закону №5067 з 01.01.2013 р. Накладати такі штрафи може Держпраці під час перевірки. Докладніше про такі перевірки читайте у «ДК» №37/2012.
Насамперед штраф за порушення квоти працевлаштування певних осіб, яких ми навели у першому розділі цієї статті. З 01.01.2013 р. такий штраф становитиме 2 розміри мінімальної зарплати, що діятиме на момент встановлення порушення.
I ще — ст. 42 Закону №5067 регламентує порядок працевлаштування в Україні іноземців та осіб без громадянства. А згідно із ст. 53 Закону №5067 за працевлаштування іноземця або особи без громадянства без дозволу на застосування їхньої праці працедавцю «світить» штраф у 20 розмірів мінімальної зарплати, які діятимуть на момент встановлення порушення. Але є і виняток: якщо дозвіл все-таки було отримано з ініціативи працедавця, але працівника працевлаштували не на тих умовах, на які він надавався, або не до того працедавця (!), який оформлював такий дозвіл, — штраф наполовину менший. Зверніть увагу: цей штраф утримується за кожну таку особу, працевлаштовану з порушенням.
Ще один вид штрафів, який обов'язково треба розглянути, — штраф, що накладається на роботодавців, які не подали або порушили порядок подання даних, передбачених абзацом третім п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону №5067: це дані про заплановане масове вивільнення працівників2, які слід подавати за 2 місяці до цієї події. Штраф за таке порушення становить 4 розміри мінімальної зарплати, що діятиме на момент встановлення порушення.
1 Порядок фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений наказом Мінпраці від 07.02.2009 р. №45.
2 Визначення цього терміна встановлено ст. 48 Закону №5067.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»