Ще зовсім недавно, а саме 01.07.2012 р., набрав чинності Закон №48341, який вніс зміни до ПКУ. Та вже через тиждень, 08.07.2012 р., набрали чинності нові зміни до ПКУ, цього разу внесені Законом №49152. Цим законодавчим актом парламентарії підкоригували ПКУ під свіженький МКУ3, підправивши норми щодо ПДВ та акцизного податку.
Про зміни в загальному
За рішенням нормотворців з ПКУ зникли всі згадки про супутні послуги. Їх визначення наводилось у виключеному пп. 14.1.242 ПКУ: «Супутні послуги — послуги, вартість яких включається відповідно до норм законодавства України з питань митної справи до митної вартості товарів, що експортуються з митної території України або імпортуються на митну територію України». Але у чинному в МКУ про супутні послуги не сказано ані півслова. Тому й згадка про них в ПКУ також була зайвою. Відповідно згадки про супутні послуги зникли і з пунктів 185.1, 195.2, 200.16, 209.4, які стосуються ПДВ, а також із п. 39.13 і ст. 337 ПКУ.
1 Закон України від 24.05.2012 р. №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» (матеріали на цю тему див. у «ДК» №28/2012).
2 Закон України від 07.06.2012 р. №4915-VI «Про внесення змін до Податкового та Митного кодексів щодо узгодження їх окремих норм». Діє з 08.07.2012 р.
3 Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI (чинний з 01.06.2012 р.).
Крім цієї зміни, до ст. 14 ПКУ додали ще кілька визначень з МКУ. Так, зокрема, підправили визначення поняття «умовне звільнення від оподаткування ПДВ та акцизним податком у разі ввезення товарів на митну територію України». Зверніть увагу, що тепер цей термін слід застосовувати і для акцизного податку.
Звільнення від ПДВ: умовне, часткове, повне
Умовне звільнення від обкладення податком на додану вартість та акцизним податком у разі ввезення товарів на митну територію України — звільнення (умовне повне або умовне часткове) від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі поміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму, встановлених Митним кодексом України (пп. 14.1.254 ПКУ).
Крім того, ПКУ використовує й інші митні терміни стосовно обкладення ПДВ, такі як повне і часткове звільнення від оподаткування щодо тимчасового ввезення товарів. Але визначень цих термінів у ПКУ і МКУ немає, тож доведеться звернутися до інших нормативних актів.
Часткове звільнення від оподаткування товарів при ввезенні на територію країни означає звільнення від сплати частини суми ввізного мита й податків, які мали би бути стягнуті, якби товари пройшли процедуру митного оформлення для використання в межах території ввезення, за станом на дату, на яку на них було поширено режим тимчасового ввезення (пп. (b) ст. 1 Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік). До цієї Конвенції Україна приєдналася з 24.03.2004 р. (Закон від 24.03.2004 р. №1661-IV). Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 106 МКУ, у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожен повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачуються лише 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала би сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.
Своєю чергою, повне звільнення від сплати ПДВ при тимчасовому ввезенні означає, що у разі тимчасового ввезення товарів узагалі не сплачуватиметься ПДВ.
Також виключено з ПКУ абз. 2 пп. 14.1.41, який встановлював особливий порядок здійснення операцій з давальницькою сировиною. Це логічно, адже з дня набрання чинності новим МКУ (а саме від 01.06.2012 р.) втратив чинність Закон України від 15.09.95 р. №327/95-ВР «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», на який посилався абз. 2 пп. 14.1.41 ПКУ. Крім того, з ПКУ викреслили ст. 204 та ст. 205, в яких ішлося про порядок оподаткування ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземним замовником та вивезення виробленої з неї готової продукції та про порядок оподаткування вивезення з митної території України давальницької сировини українського замовника та ввезення виготовленої з неї готової продукції. Тепер ці питання регулює ст. 206 ПКУ (про неї — далі), посилаючись на МКУ.
Нагадаємо, що відповідно до п. 132.1 ПКУ «у разі порушення умов митних режимів, при поміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування (зокрема ПДВ), а також у разі порушення умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких надано звільнення від оподаткування відповідно до ПКУ, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, а також особа, відповідальна за дотримання умов, за яких надається звільнення від оподаткування (щодо цільового використання товарів), зобов'язані сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення), та пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання за період з дня надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати».
У разі направлення претензій щодо сплати податкових зобов'язань гаранту пеня нараховується на строк, що не перевищує 3 місяці з дня, що настає за днем закінчення строку виконання зобов'язань, забезпечених гарантією.
Згаданий п. 132.1 ПКУ доповнили абзацом 3, у якому передбачили, що нарахування пені зупиняється на строк до 3 місяців з дня отримання претензії гарантійним об'єднанням і поновлюється, якщо після закінчення цього строку претензія залишається неврегульованою, при перевезеннях на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (чинна для України з 11.10.94 р.).
Об'єкт оподаткування ПДВ
Зовсім трішки підкоригували п. 185.1 ПКУ, у якому визначено об'єкт оподаткування ПДВ. Як і раніше, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, ввезення/вивезення товарів на/з митної території України — але вже без супутніх послуг.
А от пп. «ґ» та пп. «д» п. 185.1 ПКУ виключили. Замість них виник новий прикінцевий абзац, у якому зазначено, що з метою обкладення ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений МКУ.
База оподаткування ПДВ
Статтю 189 ПКУ доповнили ще одним пунктом — п. 189.13, у якому зазначили, що в разі постачання на території України товарів, які є продуктами переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, у тому числі отриманих як плата за послуги з переробки, база оподаткування визначається згідно зі ст. 188 ПКУ (а отже, за загальними правилами).
Оподаткування міжнародних відправлень і ввезення в Україну багажу фізособами
Докорінно змінився зміст статті 191 ПКУ. Нагадаємо: до нормативних нововведень у ній йшлося про особливості визначення бази оподаткування для готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини нерезидента, у разі її постачання на митній території України. Тепер же тут ідеться про базу оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України фізичними особами:
1) при міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі;
2) у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі.
Зауважимо, що раніше згадки про обкладення ПДВ міжнародних відправлень чи ручного багажу фізосіб у ПКУ не було. Ці питання регулював Закон України від 13.09.2001 р. №2681-III «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», який перестав діяти з набранням чинності новим МКУ (а саме 01.06.2012 р.). Тепер же ці питання регулюватиме ПКУ.
Міжнародні поштові та експрес-відправлення, несупроводжуваний багаж
Такі випадки регулює пп. 191.1.1 ПКУ. У ньому, зокрема, зазначено, що в разі ввезення в Україну товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей1) з допомогою міжнародних поштових та експрес-відправлень, у несупроводжуваному багажі базою оподаткування буде сумарна фактурна вартість2, яка перевищує 300 євро (ст. 234 та ст. 374 МКУ). Тож якщо ви пересилаєте в Україну товари в міжнародних поштових та експрес-відправленнях чи у несупроводжуваному багажі3 на суму (їх сумарна фактурна вартість) до 300 євро, жодного ПДВ не буде.
Зауважимо, що датою виникнення ПЗ з ПДВ при ввезенні товарів в Україну у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі буде дата подання митному органу документа, який використовується замість митної декларації4 (пп. 191.1.2 ПКУ).
1 Відповідно до п. 36 ч. 1 ст. 4 МКУ, особисті речі — товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, міжнародних поштових та експрес-відправленнях і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.
2 Згідно з п. 4 діючої на сьогодні Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМСУ від 09.07.97 р. №307, фактурна вартість — ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена у рахунку-фактурі (рахунку-проформі).
3 Несупроводжуваний багаж — товари, що відправляються їхніми власниками — громадянами з оформленням багажних або інших перевізних документів та переміщуються через митний кордон України окремо від цих громадян (п. 34 ч. 1 ст. 4 МКУ). А супроводжуваним багажем відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 4 МКУ є товари, що належать громадянам і переміщуються через митний кордон України у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни, з оформленням багажних або інших перевізних документів.
4 А саме документи, передбачені ч. 6 та ч. 7 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 р. №450.
А от перерахунок інвалюти в гривню для визначення бази оподаткування при таких перевезеннях здійснюватиметься за офіційним курсом НБУ, що діє на день подання документа, який використовується замість митної декларації. Якщо ж жодних документів не подавали, то перерахунок інвалюти в гривні проводять за курсом НБУ на день визначення ПЗ з ПДВ (пп. 191.1.3 ПКУ).
Ввезення товарів фізособами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі
Це питання зараз регулює п. 191.2 ПКУ. Зауважимо, що норми цього пункту також не застосовуються до підакцизних товарів та особистих речей (пп. 191.2.1 ПКУ).
Тож, якщо фізособа ввозить авіатранспортом в Україну в ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товари загальною вартістю (сумарною фактурною вартістю) до 1000 євро, жодних утримань ПДВ сплачувати не доведеться. А от якщо ви ввозите товари на загальну суму понад 1000 євро, то з частки перевищення згаданої величини вам доведеться нарахувати та сплатити ПДВ (пп. 191.2.2 ПКУ).
Якщо ж фізособа ввозить товар в Україну в ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі (крім підакцизних товарів та особистих речей) іншим видом транспорту, ніж авіатранспорт, то тут уже оподаткуванню підлягає частина сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 500 євро, або ж та частина, яка заважить понад 50 кг (пп. 191.2.3 та пп. 191.2.4 ПКУ).
Та слід зауважити, що якщо фізособа перетинає кордон частіше ніж раз на добу, то обкладенню ПДВ підлягають усі наступні ввезення товарів на всю вартість (чи вагу), незалежно від виду транспорту (пп. 191.2.1 ПКУ).
Крім того, зверніть увагу, що виходячи з норм ст. 191 та п. 197.20 ПКУ ввезення особистих речей звільняється від обкладення ПДВ.
Зміни в переліку операцій, що не є об'єктом обкладення ПДВ
Деякі нововведення є у ст. 196 ПКУ, яка зазначає, які операції не є об'єктом обкладення ПДВ. Відтепер у цій статті з'явилися три нові підпункти.
1. Так, у пп. 196.1.16 ПКУ зазначено, що не є об'єктом оподаткування ввезення на митну територію України або вивезення за межі митної території України незалежно від обраного митного режиму товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 100 євро. Ніби й позитивне нововведення, але слід врахувати, що у випадку з вивезенням за кордон товару підприємством (наприклад, зразків для потенційного покупця тощо) на суму, яка не перевищує 100 євро, вам слід буде показати таку операцію в рядку 3 декларації з ПДВ1. А отже, за такими товарами треба буде здійснити розподіл вхідного ПДВ.
1 Форму якої затверджено наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. №1492.
2. Новий пп. 196.1.17 ПКУ зазначає, що не є об'єктом обкладення ПДВ ввезення в Україну товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 300 євро:
— у несупроводжуваному багажі;
— на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях;
— на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях.
3. З 08.07.2012 р. не є об'єктом обкладення ПДВ ввезення в Україну фізособами товару (крім підакцизних товарів та особистих речей) у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі:
— сумарна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення;
— сумарна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, у всіх інших випадках перетинання кордону, аніж повітряним транспортом.
Ці нововведення запроваджено пп. 196.1.18 ПКУ.
Та зауважимо, що зі статті 196 ПКУ вилучено пп. 196.1.12 та пп. 196.1.13, які стосувалися тимчасового вивезення, переробки, лізингу, ремонту транспортних засобів та відмови від товарів при їх ввезенні тощо. Тепер частина відповідних норм знайшла своє місце в оновленій ст. 206 ПКУ (про цю статтю ПКУ — далі).
Зміни щодо ввезення підакцизних товарів
Виходячи з нововведень у ПКУ ПДВ не сплачується при ввезенні товарів, зокрема й підакцизних, митна вартість яких не перевищує еквівалент 100 євро (у будь-якому випадку ввезення таких товарів на зазначену суму) (пп. 196.1.16 ПКУ) та сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 300 євро, які ввозяться на митну територію України (пп. 196.1.17 ПКУ):
— у несупроводжуваному багажі;
— на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях;
— на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях.
В інших випадках обкладення ПДВ підакцизних товарів відбуватиметься в загальному порядку, незалежно від того, хто їх ввозить на територію України.
Зміни щодо застосування нульової ставки ПДВ
Підкоригували п. 195.1 ПКУ. Тепер визначено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі:
1) експорту;
2) реекспорту, за умови що товари поміщено у такий режим відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ. А в згаданому пункті зазначено, що митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим імпорту. В подальшому такі товари повертаються нерезиденту — стороні зовнішньоекономічного договору, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:
а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;
б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені в Україну, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), унаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;
3) безмитної торгівлі;
4) вільної митної зони.
Відшкодування ПДВ
Пригадаймо, що якщо ви претендуєте на бюджетне відшкодування ПДВ, вам слід подати до своєї податкової інспекції разом із декларацією з ПДВ ще й розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. Про це нам уже давно торочив п. 200.8 ПКУ. Тепер до нього внесли зміни, якими передбачено, що якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, то таку митну декларацію до ДПСУ передає сама митниця.
Тут лише нагадаємо, що, відповідно до абз. 2 п. 2 розділу I Порядку №8001, скористатися можливістю оформити електронну митну декларацію ви маєте право лише в разі, якщо сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що підлягають сплаті за митною декларацією або внесенню як грошова застава під час оформлення документа контролю за переміщенням товарів, не перевищує 1 млн гривень.
1 Порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, які декларуються з поданням вантажної митної декларації та документів контролю за переміщенням товарів (попереднього повідомлення та попередньої митної декларації) в електронному вигляді, затверджений наказом Держмитслужби України від 26.09.2007 р. №800.
Тож якщо ви при розмитнені скористалися електронною митною декларацією, то пам'ятайте: для бюджетного відшкодування вам слід разом з декларацією з ПДВ подати розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали паперових митних декларацій, електронні вже давно потрапили в інформаційні бази ДПСУ.
Зміни в переліку операцій, звільнених від ПДВ
Змінився і перелік операцій, які звільнені від ПДВ. Так, відтепер у статті 197 ПКУ з'явився новий пункт — 197.20. У ньому зазначено, що звільняються від оподаткування операції з ввезення в Україну фізособами товарів, визначених у ч. 10 ст. 374 МКУ. Своєю чергою, в цій частині ідеться, зокрема, про такі товари:
1) особисті речі (наприклад, засоби особистої гігієни, індивідуальні косметичні засоби, особисті одяг, білизна, прикраси (у т. ч. з дорогоцінних металів та каміння), що мають ознаки таких, що були в користуванні, один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера тощо (докладніше див. ст. 370 МКУ);
2) культурні цінності за кодами 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, виготовлені 50 і більше років тому;
3) товари, призначення яких — забезпечення звичайних повсякденних потреб особи та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом 6 місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні;
4) товари, що належать громадянам і переміщуються транзитом через митну територію України;
5) товари, що входять до складу спадщини за законом, відкритої за межами України на користь резидента, у разі підтвердження її складу органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття. Зазначене підтвердження підлягає засвідченню або легалізації у відповідній закордонній консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
6) нагороди та призи, одержані громадянами на міжнародних змаганнях, конкурсах за межами України, за умови документального підтвердження факту нагородження нотаріальними органами відповідної країни нагородження;
7) товари (включаючи транспортні засоби особистого користування), що були попередньо вивезені громадянами-резидентами за межі України і зворотно ввозяться в Україну, за наявності відповідного підтвердження факту їх попереднього вивезення;
8) транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, а також пальне, що міститься у звичайних баках таких транспортних засобів, встановлених заводом-виробником;
9) товари (крім транспортних засобів), які мають ознаки таких, що були у користуванні, та призначені для власного облаштування житла і забезпечення життєдіяльності громадян, які перебували за кордоном у відрядженнях (на навчанні), за умови що такі товари ввозяться (пересилаються) протягом шести місяців з дня повернення таких громадян в Україну після закінчення строку відрядження (навчання);
10) товари (крім транспортних засобів), які мають ознаки таких, що були у користуванні, та призначені для власного облаштування житла і забезпечення життєдіяльності іноземних громадян, які за офіційним запрошенням прибувають у довготермінове відрядження в Україну, за умови що такі товари ввозяться (пересилаються) безпосередньо таким громадянином в Україну на адресу свого тимчасового перебування протягом перших шести місяців його перебування в довготерміновому відрядженні в Україні під зобов'язання про їх зворотне вивезення;
11) товари, що ввозяться працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу строком не менше одного року та повертаються в Україну. А саме товари, що класифікуються в одній із товарних позицій відповідно до УКТ ЗЕД:
— 8702 (моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, враховуючи водія);
— 8703 (легкові автомобілі);
— 8704 (вантажні автомобілі загальною масою до 3,5 тонни);
— 8711 (мотоцикли, велосипеди з допоміжним двигуном, коляски в кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією).
Особливості обкладення ПДВ при переміщенні товарів через митний кордон України
Це питання регулює стаття 206 ПКУ, яка також зазнала певних змін під нові постулати МКУ.
Так, операції імпорту обкладаються ПДВ за ставкою 20%, крім операцій (п. 206.2 ПКУ):
1) ввезення товарів, звільнених від ПДВ відповідно до ст. 197 та підрозділу 2 р. XX ПКУ і міжнародних договорів, ратифікованих ВРУ (пп. 206.2.1 ПКУ);
2) ввезення зі звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим переробки за межами митної території України та в межах визначеного МКУ строку (в загальному порядку це 365 днів, ст. 151 МКУ) повертаються на митну територію України (пп. 206.2.2 ПКУ):
— у тому самому стані, в якому вони були вивезені за межі України, з дотриманням умов, встановлених МКУ;
— у відремонтованому вигляді, якщо ремонт проведено в рамках гарантійних зобов'язань;
3) частковим звільненням від ПДВ товарів, що були поміщені (пп. 206.2.3 ПКУ):
— у митний режим переробки за межами митної території України (крім переробки відповідно до пп. 206.2.2 ПКУ) та в межах визначеного МКУ строку повертаються на митну територію України. При цьому сплаті підлягає додатна різниця між сумами податку, розрахованими виходячи із митної вартості продуктів переробки та митної вартості товарів, що були вивезені за межі України для їх переробки;
— у митний режим переробки на митній території України та в межах визначеного МКУ строку не вивозяться за межі України. Тоді сплаті підлягає сума ПДВ, визначена виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, ввезених для переробки, але не нижче від митної вартості таких товарів.
До змін усі операції з реімпорту потрапляли під обкладення ПДВ за основною ставкою. Тепер же за оновленим п. 206.3 ПКУ операції з реімпорту звільняються від ПДВ. Правда, тут є виняток: під 20% ПДВ потраплять товари, які були поміщені в митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов ЗЕД-договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари (п. 3 ч. 2 ст. 78 МКУ):
1) повертаються в Україну у строк не більше 6 місяців з дати вивезення їх за межі України в режимі експорту;
2) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.
Експорт товарів. Мабуть, усі пам'ятають, що такі операції оподатковуються за ставкою ПДВ 0%. Про це тепер згадано і в п. 206.4 ПКУ.
В оновленому п. 206.5 ПКУ зазначено, що операції реекспорту звільняються від ПДВ. Але є тут і своє «але»: так, за нульовою ставкою ПДВ слід оподатковувати операції реекспорту товарів, які були поміщені в режим імпорту і повертаються нерезиденту — стороні ЗЕД-договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари (п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ):
а) вивозяться протягом 6 місяців з дати поміщення їх в режим імпорту;
б) перебувають в тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів.
Транзит товарів через територію України. До таких операцій застосовується умовне повне звільнення від ПДВ — звісно, за умови дотримання вимог глави 17 МКУ (п. 206.6 ПКУ).
Відповідно до п. 206.7 ПКУ операції із ввезення товарів в Україну у режимі тимчасового ввезення підлягають умовному повному або умовному частковому звільненню від ПДВ. Зрозуміло, це все діятиме за умови дотримання постулатів глави 18 МКУ.
Зауважимо, що умовне повне звільнення від ПДВ застосовується до (ст. 105 МКУ та п. 206.7.1 ПКУ):
— товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у ст. 189 МКУ та в додатках B.1 — B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених у згаданих додатках;
— повітряних суден, які ввозяться в Україну українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
У МКУ також зазначено, що в разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за його дотримання, повинна сплатити суму ПЗ з ПДВ та пеню відповідно до ПКУ.
Умовне часткове звільнення від ПДВ застосовують до товарів, які не зазначено в ст. 105 та ст. 189 МКУ, а також у додатках B.1 — B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення, або таких, що не відповідають вимогам наведених вище додатків.
Зауважимо, що порядок розрахунку сум ПДВ, які слід сплатити при умовному частковому звільненні, тепер прописано у ст. 106 МКУ. При цьому пам'ятайте, що сплачені суми ПДВ слід включити до свого ПК у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено ПДВ у бюджет (пп. 206.7.2 ПКУ).
Тимчасове вивезення товарів. До змін такі операції не були об'єктом оподаткування. Тепер же згідно з п. 206.8 ПКУ вони потрапляють під умовне повне звільнення від ПДВ, але лише за умови дотримання вимог та обмежень, зазначених у главі 19 МКУ. А отже, виходить, такі операції взагалі не потраплять до декларації з ПДВ. Та й вони не братимуть участі в розподілі ПК з ПДВ відповідно до статті 199 ПКУ.
Митний режим переробки на митній території України. До таких операцій застосовується умовне повне звільнення від ПДВ, щоправда, за умови дотримання букви глави 23 МКУ (п. 206.12 ПКУ).
Митний режим переробки товарів за межами території України. До змін ці операції взагалі не були об'єктом обкладення ПДВ. А тепер вони також потрапляють під умовне повне звільнення від ПДВ. I знову ж, для того щоб скористатися таким звільненням, слід дотримуватися вимог та обмежень, прописаних у главі 24 МКУ (п. 206.13 ПКУ).
Ми згадали лише основні митні режими, прописані в ст. 206 ПКУ.
Акцизний податок
Тут не так уже й багато коректив. Варто згадати лише пп. 218.3 ПКУ: його виклали в новій редакції. Тепер у разі втрати товарів, «що перебувають під митним контролем у митних режимах, у яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені МКУ, заходів щодо завершення таких митних режимів суми акцизного податку, що підлягають сплаті, визначаються виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діяли на день подання митної декларації при поміщенні у відповідний митний режим».
А особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити розраховану суму акцизного податку та пеню, яку нараховують з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.
Василь БРЮХОВИЦЬКИЙ, «Дебет-Кредит»