Чергові зміни до ПКУ значною мірою стосуються реорганізації органів ДПС, хоча зачіпають і питання справляння податків та зборів. Розглянемо внесені Законом №50831 зміни у правовому регулюванні структури і функцій органів ДПС. З'ясуємо також, що змінилося в регулюванні прав податкової міліції та в накладенні фінансових санкцій (штрафів) і порядку адміноскарження рішень податкових органів.
Служба у податкових органах
З 12.08.2012 р. Законом №5083 скасовується дія Закону про ДПС2 (крім окремих норм, що стосуються в основному повноважень податкової міліції і є чинними до набрання чинності новим КПК від 13.04.2012 р., що має відбутися 20.11.2012 р.), а відповідні норми щодо компетенції працівників податкових органів містяться у ПКУ. У цій частині йдеться про справжню класичну кодифікацію3. Загалом зрозуміло, що це слід було зробити одразу з прийняттям ПКУ, коли втратили чинність майже всі податкові закони, крім Закону про ДПС. Тепер настала і його черга.
1 Закон України від 05.07.2012 р. №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні».
2 Закон України від 04.12.90 р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні».
3 Кодифікація — один із основних способів систематизації законодавства, що полягає в упорядкуванні правових норм і зазвичай супроводжується прийняттям кодифікованого акта.
Перед прикінцевими та перехідними положеннями ПКУ доповнено розділами XVIII-1 та XVIII-2.
Розділ XVIII-1 ПКУ, що має назву «Посадові особи органів державної податкової служби та їхній правовий і соціальний захист», присвячується врегулюванню деяких особливостей правового статусу посадових осіб податкових органів. Чому деяких? Бо ми пам'ятаємо, що найважливіші для платників податків питання компетенції — права й обов'язки цих осіб — визначено у розділі II ПКУ та в розділах, що регулюють порядок обкладення окремими податками.
Функції та структура податкових органів
Зупинімося на змінах у складі функцій та структурі податкових органів.
По-перше, за тривалий час застосування положень Закону про ДПС ми вже звикли до розподілу функцій між податковими інспекціями, податковими адміністраціями та головним державним податковим органом країни. Проте, як уже давно встигли помітити всі платники податків, в останній рік у системі органів ДПС відбулися зміни, що випереджають законодавство, і найменування органів ДПС усіх рівнів було змінено. З 12.08.2012 р. загальні функції податкових органів визначатимуться у ст. 19-1 ПКУ. Права ж цих органів, із розподілом за рівнями (з виділенням, які з них можуть реалізовувати всі податкові органи, а які — лише деякі їхні види), — визначено у ст. 20 ПКУ (яка діяла з самого початку набрання чинності ПКУ).
По-друге, тепер у ПКУ не буде визначено назву центрального органу державної податкової служби. Він іменується «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової політики», а центральний митний орган — «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи». Це, очевидно, зроблено для того, щоб ці органи можна було реорганізовувати та перейменовувати без внесення змін до законів. Якщо перша стаття Закону про ДПС мала назву «Система органів державної податкової служби», то у ПКУ такої статті тепер немає. Найменування органів низового (районного) — податкові інспекції — та другого (обласного) рівнів — державні податкові служби — можна знайти в різних нормах Кодексу, однак прямої вказівки на те, які органи нині належать до податкових, у законі тепер немає.
Відсутність у ПКУ чіткої системи органів ДПС може призвести до плутанини у структурі податкових органів. Так, на сьогодні на другому (обласному) рівні маємо податкові органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях. Згідно ж із внесеними до статей 55, 56 ПКУ змінами такі органи будуть ще й в округах (на два і більше регіони). На нашу думку, це не буде додатковий рівень податкових органів — можливо, це буде своєрідний аналог міжрайонних ДПI, але на обласному рівні (тобто міжобласний орган ДПС на кілька областей), однак як воно буде на практиці — побачимо (адже поняття «регіону» в податковому законодавстві немає).
Також зазначимо, що значну частину нормотворчих функцій (затвердження різних форм і порядків) у сфері адміністрування податків змінами до Кодексу віднесено до компетенції Мінфіну. Це пов'язано з тим, що центральний податковий орган, як і вся податкова служба, тепер концептуально вважається «сервісною службою» (про що платники були нещодавно повідомлені численною «соціальною рекламою»), а нормотворчі функції віднесено до компетенції Міністерства фінансів. Щоправда, у тексті Кодексу його назва теж не наводиться — законодавець, як і у випадку з центральним органом ДПС, обмежився відносним формулюванням: «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики».
Оскарження рішень контролюючих органів
Відповідно до змін, внесених до п. 55.2 ПКУ, з 12.08.2012 р. контролюючими органами вищого рівня є:
1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, — для органів державної податкової служби, які йому підпорядковуються;
2) органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони) — для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються;
3) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, — для інших митних органів.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони).
Скарги на рішення державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони) подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Звертаємо особливу увагу на те, що дворівнева структура адміністративного оскарження рішень контролюючих органів не змінилася, проте, зважаючи на реорганізацію структури податкових органів та запровадження органів ДПС в округах, перед поданням скарги потрібно буде визначати, якому саме органу її подавати. На сьогодні структура органів державної податкової служби, наведена на офіційному сайті відомства, не вказує на новостворені структури органів ДПС в округах (на два та більше регіони).
Остаточні рішення за скаргами в адміністративному порядку, як і раніше, прийматимуть центральні податковий та митний орган. Проте, як уже зазначалося, тепер у законі немає їх офіційних назв (п. 56.10 ПКУ).
Вимоги щодо оформлення скарги, згідно зі змінами до п. 56.20 ПКУ, порядок подання та їх розгляду встановлюватиме не центральний податковий орган, а центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (на сьогодні — Мінфін).
На Мінфін, відповідно до змін, внесених до п. 58.1 ПКУ, також покладається й обов'язок щодо встановлення форми податкового повідомлення-рішення, розрахунку грошового зобов'язання.
На органи внутрішніх справ більше не покладатиметься обов'язок з повідомлення органів ДПС про зміну фізособами місця реєстрації, П. I. Б., дати і місця народження, викрадення паспортів — цим займатимуться органи державної реєстрації фізосіб.
Тепер органи МВС щомісяця, але не пізніше 10-го числа наступного місяця, подають до податкових органів інформацію про транспортні засоби, щодо яких у фізосіб виникає або припиняється право власності (викладено у новій редакції пп. 70.16.2 ПКУ).
Скасовано одну з підстав фактичних перевірок
Наголошуємо, що органи ДПС позбавлено права здійснювати перевірку наявності у госпсуб'єктів документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відповідно до закону. Це означає, що з цього приводу не проводитиметься фактична перевірка (зміни до пп. 20.1.29, пп. 75.1.3, пп. 80.2.1 — 80.2.2 ПКУ) — принаймні з дати набрання чинності цими змінами, тобто з 12.08.2012 р. Відсутність такого документа (свідоцтва про держреєстрацію чи іншого документа, яким це може бути підтверджено) не є підставою для застосування чи припинення адмінарешту (зміни, внесені до пп. 94.2.4, 94.19.8 ПКУ).
Зміни щодо штрафних санкцій
Як відомо, ст. 102 ПКУ передбачає не лише строки давності, але й порядок продовження граничних строків подання декларацій, розрахунків, заяв про повернення зайво сплачених ПЗ у виняткових випадках. Змінами до п. 102.8 ПКУ передбачено, що порядок продовження таких граничних строків встановлюють не контролюючі органи, а Мінфін.
Крім того, п. 126.1 ПКУ щодо застосування штрафів у випадку порушення термінів сплати податків поширено й на авансові внески з податку на прибуток. Таким чином, штраф за затримку сплати податку тепер стосується не лише узгодженої суми грошового зобов'язання, але й авансових внесків. Проте авансові внески у податку на прибуток (крім дивідендів) вперше будуть сплачуватись у 2013 р.
Податкова міліція
Новий розділ XVIII-2 ПКУ має назву «Податкова міліція». Порівняно з відповідними нормами Закону про ДПС, правове регулювання статусу податкової міліції (далі — ПМ) практично не змінилося.
Попри те, що, як уже зазначалося, деякі норми закону про ДПС залишилися чинними до введення в дію нового КПК, а в завданнях органів ПМ в п. 348.2 ПКУ тепер немає здійснення оперативно-розшукової діяльності та реєстрації заяв і повідомлень про злочини, п. 348.1, визначаючи функції ПМ, вказує на те, що вона здійснює, зокрема, кримінально-процесуальну та оперативно-розшукову функції.
Якщо говорити про структуру ПМ, то вона залишилася попередньою. Зміни в цій частині стосуються лише найменувань податкових органів, при яких утворюються підрозділи податкової міліції. Зазначимо, що відповідно до закону вони, як і раніше, утворюватимуться при податкових органах усіх рівнів (від ДПС до районних, міжрайонних та інших ДПI) (ст. 349 ПКУ).
Дещо змінилося формулювання одного із завдань ПМ. Якщо до таких завдань Закон про ДПС відносив «розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів», то тепер це завдання сформульоване так: «розшук осіб, які переховуються від слідства та суду, від кримінальних та інших правопорушень у сфері оподаткування та бюджетній сфері». Iнші завдання залишилися без суттєвих змін.
Бюджетної сфери стосується і доповнення повноважень органів ПМ, що передбачалися у ст. 21 Закону про ДПС, а тепер — у ст. 350 ПКУ. Якщо раніше ПМ була уповноважена «виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживати заходів до їх усунення», то тепер вона «виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування та бюджетній сфері, вживає заходів до їх усунення».
Перелік прав, що надаються посадовим особам ПМ, як відомо, було визначено змінами, внесеними до Закону про ДПС при прийнятті ПКУ (Закон №2756). Тож тепер перелік цих прав не змінився — просто відповідну норму тепер внесено до ПКУ. Положення щодо правового статусу посадових осіб ПМ доповнено низкою норм щодо поширення на них норм «антикорупційного» законодавства.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор,
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»