Лист ДПАУ від 25.01.2012 р. №3711/К/10-1114/270
Про розгляд звернення
Суттєво. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
! Платникам податків
Державна податкова адміністрація України розглянула <...> лист <...> та повідомляє таке.
Порядок розгляду скарг платників податків установлено статтею 56 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 р. №1001 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.2011 р. за №10/18748 (далі — Положення №1001).
Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 статті 56 Податкового кодексу, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та в разі потреби — з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктами 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення-рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.
При цьому підпунктом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу визначено, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За установленими в теорії права підходами до класифікації актів, правовий акт індивідуальної дії — виданий суб'єктом владних повноважень документ, який прийнято з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав та обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.
Тобто рішення про результати розгляду скарги само собою не породжує настання правових наслідків, а є підставою для направлення податкового повідомлення-рішення.
Власне, останнє є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.157 статті 14 Податкового кодексу). Відтак правові наслідки для платника породжують безпосередньо податкові повідомлення-рішення, якими нараховані грошові зобов'язання.
Заступник голови А. IГНАТОВ