На перший погляд може здатися: ну які нюанси може мати справляння плати за землю? Наче не такий вагомий для держбюджету податок, отже, і для податківців у питанні перевірок не такий уже привабливий. Але це лише на перший погляд.
Плата за землю у багатоквартирних будинках
Нарахування та сплата земельного податку за землю під багатоквартирними будинками мають свої особливості.
Аналіз класифікації будівель та споруд у ДК 018-20001 дає підстави називати багатоквартирним будинок із трьома та більшою кількістю квартир. Отже, як обраховувати земельний податок, коли власність на об'єкт нерухомості спільна?
1 Затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. №507 «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000».
Спершу зазначимо, що кожен співвласник має право на виділення своєї частки з нерухомого спільного майна в натурі. Пам'ятайте: у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється і починається право володіння (користування, розпорядження). При цьому договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, обов'язково має укладатися у письмовій формі і засвідчуватися нотаріально. Отже, до цієї дати про жодний виділ у натурі говорити не можна. Загалом виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, прописаному в ст. 364 ЦКУ.
Як слушно зазначається в листах ДПСУ від 13.03.2012 р. №7188/7/17-3217 (див. «ДК» №22/2012) та від 14.03.2012 р. №7267/7/17-3217 (див. «ДК» №22/2012), співвласник-фізособа зобов'язаний сплачувати земельний податок пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в його користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Така позиція цілком відповідає нормі п. 286.6 ПКУ: «За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожній з таких осіб».
Базою для обрахунку земельного податку в такому разі буде частка фізособи у спільній частковій власності. Як правило, одиницею виміру такої бази обрахунку є квадратні метри. Фізособи самі не обраховують земельний податок — за них це роблять податкові інспектори за місцезнаходженням земельної ділянки. До 1 липня фізособи-землевласники отримують податкове повідомлення-рішення про нарахований земельний податок, який необхідно сплатити протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ПКУ).
Оренда землі та «єдиноподатники»
Питання сплати земельного податку «єдиноподатниками» завжди було тією чи іншою мірою проблематичним. ПКУ не додав прозорості цьому питанню. Так, норми пп. 291.5.3 ПКУ забороняють фізособі застосувати спрощену систему оподаткування, якщо така фізособа надає в оренду:
1) земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара;
2) житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів;
3) нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів. Відповідно до п. 4 ст. 297.1 ПКУ, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, але крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Але як довести таке використання в госпдіяльності? Податківці вже не вперше — і коментований лист від 06.03.2012 р. №6535/7/17-3217 (див. «ДК» №22/2012) не є винятком — висловлюються, що ключовим у цьому питанні має бути факт реєстрації земельної ділянки на фізособу чи фізособу-підприємця: якщо держакт оформлений на фізособу-підприємця і ця земельна ділянка використовується в його госпдіяльності, то саме ФОП звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку. У разі ж якщо держакт на право власності за земельну ділянку оформлений на фізособу, то жодних звільнень від сплати земельного податку, на думку податківців, не передбачено: «нарахування сум податку проводиться органами ДПС, фізособа до 1 липня отримує податкове повідомлення-рішення і протягом наступних 60 днів має сплатити нараховані їй податкові зобов'язання».
У разі коли така фізособа перебуває на загальній системі оподаткування, вона має подати органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю і сплачувати земельний податок щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Але наразі незрозуміло, чим керуються податківці у своїх міркуваннях, адже оформлення держакта на землю на фізособу-підприємця чинним законодавством не передбачено. Суб'єктами права власності на землю можуть бути тільки фізичні та юридичні особи. Фізособи-СПД до цього переліку не входять.
На підтримку нашої позиції, яка, до речі, повністю збігається з позицією Мін'юсту в цьому питанні, нагадаємо, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності, як фізична особа — підприємець, і не містить норм щодо права власності фізичної особи — підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа — підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Як наслідок, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка, своєю чергою, може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус фізичної особи — підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Таким чином, нерухоме майно, на нашу думку, має реєструватися саме за фізичною особою.
На практиці в цьому питанні часто податкові органи керуються «власним» розумінням норм ПКУ. Але так чи інакше, щоб уникнути неприємних несподіванок під час перевірок, ми закликаємо діяти на підставі податкових консультацій, отриманих в індивідуальному порядку за місцем реєстрації суб'єкта господарської діяльності.
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»