Підприємство отримує рекламні послуги від нерезидента та відповідно нараховує собі податкові зобов'язання. Чи є обмеження щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту у наступному місяці? Адже вартість зазначених послуг можна віднести до податкових витрат у розмірі не більше 4% доходу (виручки) за попередній рік.
Справді, відповідно до пп. 139.1.13 ПКУ, витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами обсягом, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, що передує звітному, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку1. Але, як відомо, норми обкладення податком на прибуток та ПДВ регулюють різні розділи ПКУ. Тож питання щодо ПДВ визначено окремими нормами, які є спеціальними для обкладення цим податком.
1 При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у разі, якщо особа, на користь якої здійснюються платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус.
Відповідно до пп. «б» п. 186.3 ПКУ, якщо покупець придбаває послуги у нерезидента, місцем постачання послуг є місце реєстрації отримувача послуг. Щодо бази оподаткування, то вона визначається виходячи з договірної вартості послуг з урахуванням податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання. Визначена вартість перераховується у національну валюту за курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов'язань. Якщо ж послуги отримуються безоплатно, база визначається виходячи зі звичайних цін на послуги без урахування податку (п. 190.2 ПКУ).
Отже, отримувач повинен нарахувати податкові зобов'язання (згідно з п. 187.8 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань у цьому випадку буде або дата списання коштів, або дата оформлення документа, який засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше) на суму отриманих рекламних послуг. Відповідно до п. 208.2 ПКУ, він повинен скласти податкову накладну із зазначенням суми нарахованого податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту. Податкова накладна у цьому випадку виписується в одному примірнику і залишається в отримувача послуг. У рядку «Iндивідуальний податковий номер продавця» відображається умовний IПН «300000000000», у рядку «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця)» проставляється нуль, у верхній лівій частині оригіналу ПН проставляється код 141. Податковий кредит виникатиме за датою сплати (нарахування) податку за зобов'язаннями, які повинні бути включені отримувачем послуг до податкової декларації попереднього періоду. Підтвердженням цього буде податкова накладна, яка згідно з п. 201.12 ПКУ є документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій постачання послуг нерезидентом на митній території України. Як бачимо, жодних інших обмежень щодо формування складу податкового кредиту отримувачем рекламних послуг від нерезидента ПКУ не містить.
1 Пункт 8.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. №1379. Див. також статтю О. Водоп'янової у «ДК» №51-52/2011.
Таким чином, до податкового кредиту місяця, наступного за місяцем нарахування податкових зобов'язань, підприємство має право включити повну суму податку на додану вартість, зазначену у податковій накладній та відповідно відображену у податковій декларації попереднього місяця. Звичайно, за умови використання придбаних рекламних послуг у господарській діяльності та оподатковуваних операціях.
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»