Працівник додав до авансового звіту чек та квитанцію за проживання з урахуванням туристичного збору. Наказ про відрядження не влаштував готель, бо не був засвідчений мокрою печаткою. Чи можна туристичний збір відносити на витрати у податковому обліку?
Відповідно до пп. 10.2.3 ПКУ, туристичний збір належить до місцевих зборів. Кошти щодо такого збору сплачуються до місцевого бюджету. Базовим податковим (звітним) періодом для туристичного збору є календарний квартал (пп. 268.7.3 ПКУ). Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору. Своєю чергою, базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) без ПДВ. Згідно з пп. 268.4.2 ПКУ, до вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклад, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду.
Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування у зазначений строк. Тобто ключовим фактором є факт тимчасового проживання, у цьому конкретному разі, у відрядженні. Водночас відповідно до пп. 268.2.2 ПКУ особи, які прибули у відрядження, не є платниками туристичного збору. Для підтвердження відрядження, на нашу думку, потрібно показувати адміністрації готелю не наказ на відрядження, а саме посвідчення про відрядження1.
1 Такого документа нині чинним законодавством не передбачено, проте нічим не забороняється використовувати його як документ, що засвідчує перед третьою особою факт перебування людини у відрядженні.
Адміністрація готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів готельного типу, санаторно-курортних закладі у цьому разі є податковим агентом туристичного збору. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних із тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання. Але зверніть увагу: так вони повинні діяти лише щодо тих суб'єктів, які є платниками туристичного збору. Тобто підприємство, чий працівник їздив у відрядження, але готель з якихось причин не взяв до уваги документи, що посвідчують його перебування у відрядженні, бачить суму туристичного збору у документах від такого готелю. У цих документах сума туристичного збору зазначена окремим рядком:
1) з одного боку, відповідно до пп. 140.1.7 ПКУ, до витрат на відрядження відносять «...збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат»,
2) з іншого — норма пп. 268.2.2 ПКУ виключає відряджених працівників з числа платників туристичного збору.
Маємо конфлікт інтересів. Але обережним бухгалтерам можна порадити у такій ситуації не відображати суму туристичного збору у складі податкових витрат.
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»