Що потрібно знати про відпустки

З приходом тепла працівники починають замислюватися про відпустки. А ось бухгалтерам підприємств потрібно знати, яку саме відпустку можна надати тому чи іншому працівникові, та головне — як правильно нарахувати відпусткові в умовах дії Податкового кодексу. У цьому матеріалі розглянемо, які саме бувають відпустки, а про порядок нарахування відпусткових читайте у «ДК» №21/2011. У наступних числах продовжимо тему.

Відпочинок — для кого він?

Право на відпочинок працівників гарантовано Конституцією України (ст. 45), а реалізується воно відповідно до КЗпП (глава V), Закону про відпустки та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 2 Закону про відпустки та ст. 74 КЗпП України, право на відпустку мають громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства, які працюють в Україні і перебувають у трудових відносинах з підприємством незалежно від його форми власності та виду діяльності. Право на відпустку мають і особи, які працюють у фізичної особи за трудовим договором.

А ось громадяни, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, не мають права на відпустки, бо такі відносини є цивільними, а не трудовими. На таких осіб не поширюються гарантії, встановлені трудовим законодавством, зокрема щодо права на відпочинок.

Які бувають відпустки

Статтею 4 Закону про відпустки встановлено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14, 15 і 15-1);

3) творча відпустка (ст. 16);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26).

Колективним договором (угодою), трудовим договором можуть встановлюватися інші види відпусток (див. ст. 4 Закону про відпустки).

Крім того, згідно зі ст. 9-1 КЗпП та ч. 6 ст. 69 ГКУ, підприємства у межах своїх повноважень та за власні кошти можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників. Це стосується і випадків надання щорічних відпусток більшої тривалості. Такі додаткові пільги мають бути визначені трудовими та колективними договорами.

Розгляньмо особливості надання саме щорічних відпусток.

Як ми зазначили вище, щорічні відпустки поділяються на основні та додаткові. Відмінність між ними полягає у тривалості, підставах та порядку надання.

Щорічна основна відпустка — це відпустка, право на яку має кожен працівник, незалежно від сфери зайнятості, стажу роботи чи умов праці.

А ось право на додаткову відпустку має далеко не кожен. Для її одержання потрібні спеціальні підстави: шкідливі чи важкі умови праці, особливий характер праці тощо.

Це потрібно пам'ятати

В Україні встановлено 10 святкових та неробочих днів (ст. 73 КЗпП):

• 1 січня — Новий рік;
• 7 січня — Різдво Христове;
• 8 березня — Міжнародний жіночий день;
• 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
• 9 травня — День Перемоги;
• 28 червня — День Конституції України;
• 24 серпня — День Незалежності України;
• один день (неділя) — Великдень;
• один день (неділя) — Трійця.

Як розраховують дні відпустки

Тривалість основної та додаткових відпусток є різною та залежить від багатьох чинників. Проте вона завжди розраховується у календарних днях, незалежно від режимів та графіків роботи на підприємстві (ст. 5 Закону про відпустки).

При розрахунку як тривалості основної відпустки, так і додаткових, святкові та неробочі дні не враховують. Це означає: якщо на той період, на який надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість таких днів.

Приклад Працівникові надається відпустка тривалістю 24 календарні дні з 8 серпня 2011 року. Тривалість такої відпустки збільшується на один день, тому що 24 серпня є святковим днем.

Зверніть увагу! Вихідні дні (субота, неділя) до тривалості щорічних відпусток включаються як звичайні календарні дні. Тому на кількість вихідних днів, які припадають на період відпустки, відпустка не продовжується.

Слід враховувати, що загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ст. 10 Закону про відпустки).

Як надати щорічну відпустку

Основна щорічна відпустка

Тривалість основної відпустки за відпрацьований рік не може бути меншою ніж 24 календарні дні. Це мінімум, який встановлено у ст. 75 КЗпП та у ст. 6 Закону про відпустки. Виняток становлять сезонні працівники, а також тимчасові працівники (згідно зі списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою КМУ від 28.03.97 р. №278), відпустка яким надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Деякі категорії працівників, які користуються правом на відпустку більшої тривалості, показані у таблиці 1.

Таблиця 1

Тривалість основних щорічних відпусток для деяких категорій працівників

№ з/п	Категорія працівників	Тривалість (у календарних днях)	Особливості	Нормативний акт, яким встановлено тривалість
1.	Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятим на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин	24	Відпустка збільшується за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не може бути більшою за 28 календарних днів	Ч. 2 ст. 6 Закону про відпустки
2.	Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин	24	Зі збільшенням на 2 календарні дні при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки і більше, але не більше 28 календарних днів	Ч. 5 ст. 6 Закону про відпустки
3.	Працівники, зайняті у розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м	24	Відпустка збільшується на 4 календарні дні, якщо стаж роботи працівника на цьому підприємстві 2 роки і більше	Ч. 3 ст. 6 Закону про відпустки
4.	Iнваліди III групи	26		Ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки
5.	Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах, у розрізах, кар'єрах, рудниках глибиною 150 м і нижче	28	Незалежно від стажу роботи	Ч. 3 ст. 6 Закону про відпустки
6.	Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних та лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв	28	Згідно зі Списком, затвердженим постановою КМУ від 09.06.97 р. №570	Ч. 4 ст. 6 Закону про відпустки
7.	Помічники вихователів дошкільних навчальних закладів	28		П. 4 ст. 30 Закону України від 11.07.2001 р. №2628-III «Про дошкільну освіту»
8.	Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин	30		Ч. 5 ст. 6 Закону про відпустки
9.	Iнваліди I і II групи	30		Ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки
10.	Державні службовці	30 (якщо законодавством не передбачено тривалішої відпустки)	Додатково виплачується допомога на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати. Державним службовцям, які мають стаж роботи у державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів	Ч. 1 ст. 35 Закону України від 16.12.93 р. №3723-ХII «Про державну службу»; пп. 3 п. 2 постанови КМУ від 13.12.99 р. №2288
11.	Посадові особи органів місцевого самоврядування	30 (якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки)	Додатково виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів	Ч. 5 ст. 21 Закону України від 07.06.2001 р. №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»; пп. 3 п. 2 постанови КМУ від 13.12.99 р. №2288
12.	Прокурори та слідчі прокуратури	30		Ч. 2 ст. 49 Закону України від 05.11.91 р. №1789-ХII «Про прокуратуру»
13.	Військовослужбовці строкової служби, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи	Не менше 30	Без урахування часу проїзду	Ч. 2 ст. 25 Закону від 28.02.91 р. №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
14.	Особи, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіологічного контролю	30 (загальна тривалість до 44 к. д.)	Надається пропорційно до відпрацьованого на цій території часу без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством; У будь-якому разі тривалість щорічної відпустки працівника не повинна бути меншою за 24 к. д.	Ст. 47 Закону №796
15.	Особи віком до 18 років	31		Ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки
16.	Журналісти	36	Додатково мають право на санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації	Ч. 3 ст. 13 Закону України від 23.09.97 р. №540/97-ВР «Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів»
17.	Педагогічні працівники професійно-технічних навчальних закладів і установ професійно-технічної освіти	Не менше 42	Згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 14.04.97 р. №346	Ч. 1 ст. 47 Закону України від 10.02.98 р. №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»
18.	Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники	До 56	У порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. №346	Ч. 6 ст. 6 Закону про відпустки

Додаткові щорічні відпустки

Додаткові щорічні відпустки працівник може використати або одночасно з основною відпусткою, або окремо від неї. Таке право працівника закріплено у ст. 10 Закону про відпустки. Згідно з тією самою статтею щорічні основна й додаткові відпустки повинні надаватися працівникові, як правило, у межах відповідного робочого року працівника. Нагадаємо, таким роком для працівника вважається проміжок часу, що за тривалістю дорівнює календарному року, але розраховується з дня прийняття його на роботу.

Категорії працівників, які мають право на додаткові щорічні відпустки, а також умови праці, які дають на це підстави, див. у таблиці 2.

Таблиця 2

Тривалість основних щорічних додаткових відпусток для деяких категорій працівників

№ з/п	Категорія працівників	Тривалість (у календарних днях)	Особливості	Нормативний акт, яким встановлено тривалість
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці
1.	Працівники, зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів згідно зі Списком, наведеним у додатку 1 до постанови КМУ від 17.11.97 р. №1290	До 35	Надаються відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 30.01.98 р. №16. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника у цих умовах	Ст. 7 Закону про відпустки
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
2.	Працівникам із ненормованим робочим днем	До 7	За списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором (угодою). Конкретна тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Рекомендації надання такої відпустки затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. №7	П. 2 ст. 8 Закону про відпустки
3.	Особам, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я згідно зі Списком, наведеним у додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 р. №1290	До 35	Надаються відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 30.01.98 р. №16. Конкретна тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника у цих умовах	П. 1 ст. 8 Закону про відпустки
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
4.	Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (у т. ч. й у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків	10 календарних днів	Відпустка може надаватися за кількома зазначеними підставами, але її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів	Ст. 19 Закону про відпустки
5.	Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років	56 календарних днів	Надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання чинності рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя — одному з них на їхній розсуд)	Ст. 18-1 Закону про відпустки
6.	Одному з батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, або особі, яка замінює батьків	14 робочих днів на рік	Відповідно до роз'яснення Міністерства праці від 12.02.97 р. №10/2-493 щодо перерахунку робочих днів відпустки у календарні тривалість додаткової відпустки становить 16 календарних днів	П. 3 ч. 3. ст. 30 Закону №796
Iнші щорічні додаткові відпустки
7.	Атестованим працівникам прокуратури, які мають стаж роботи понад: — 10 років — 15 років — 20 років	5 10 15		Ч. 2 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. №1789-ХII
8.	Особам, віднесеним до категорій 1 і 2 потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи	14 робочих днів на рік	Див. особливості до п. 6 таблиці	П. 22 ч. 1 ст. 20 і п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону №796
9.	Окремим категоріям працівників дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням	До 35	Згідно зі Списком 2	Ч. 4 ст. 30 Закону України від 11.07.2001 р. №2628-III «Про дошкільну освіту»

Додаткові відпустки за шкідливі чи важкі умови праці

Як зазначено у таблиці 2, цим категоріям працівників (пункти 1 та 3 таблиці) щорічні додаткові відпустки надаються за списками, затвердженими постановою КМУ від 17.11.97 р. №1290: у додатку 1 до постанови — Список виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці (далі — Список 1), а у додатку 2 — Список виробництв, робіт, професій і посад працівників з особливим характером праці (далі — Список 2).

Щорічні додаткові відпустки, передбачені списками 1 та 2, надаються незалежно від галузі господарства та форми власності підприємств, організацій і установ.

Якщо працівник має право на кілька додаткових відпусток за наведеними списками одночасно, то він повинен вибрати одну з них. Працівникам, професії та посади яких позначені у списках значком «*», можуть бути надані щорічні додаткові відпустки з кількох підстав.

Працівникам, професії та посади яких не передбачені у Списку 1, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, означених цим списком, додаткова відпустка надається на тих самих підставах, що й працівникам, які мають право на таку відпустку.

Якщо працівники виконували роботу на різних виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, за роботу на яких призначено додаткову відпустку різної тривалості, час роботи підраховують окремо за кожним видом робіт. А кількість днів відпустки розраховують пропорційно до відпрацьованого часу.

Звертаємо увагу: час, відпрацьований за кожним видом робіт, обліковує власник або уповноважений ним орган. До розрахунку часу, що дає право працівникові на додаткову відпустку за списками 1 і 2, зараховуються дні, в які працівник був фактично зайнятий на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці не менше 1/2 тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

Нормативна база

• КзПП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
• Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».

Максим ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ, «Дебет-Кредит»