ДПА України затвердила Порядок використання додаткових заходів погашення податкового боргу, що визначає механізм стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи ДПС, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Розгляньмо документ докладніше.
Як і раніше, відповідно до Закону №2181 та п. 87.5 ПКУ у разі, коли здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи ДПС. Новий Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу (далі — Порядок №1040), що визначає механізм реалізації зазначених норм, затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1040.
Пункт 2.5 Порядку №1040 передбачає, що на податковий орган, як орган стягнення, може бути переведено всі види дебіторської заборгованості.
Переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків. Укладається він у письмовій формі між платником податків та податковим органом. Основні (істотні) положення такого договору визначено в п. 2.4 Порядку №1040.
Відповідно до цього договору платник податків уступає податковому органу своє право грошової вимоги до дебітора в рахунок погашення податкового боргу. Проте такий договір, як і раніше, не є договором цесії, адже:
1) згідно з ч. 2 п. 87.5 ПКУ та п. 2.11 Порядку №1040 така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету;
2) згідно з п. 2.12 Порядку №1040 до моменту стягнення коштів податковим органом у судовому порядку платежі за нею продовжують надходити на рахунки платника, що має податковий борг (із негайним спрямуванням у рахунок погашення податкового боргу).
Зазначимо, що Порядок №1040 надає право податковому органу звертатися до дебіторів платника податку із позовами щодо стягнення коштів за дебіторською заборгованістю, строк сплати якої настав. Однак ані Податковий кодекс України, ані названий Порядок №1040 не визначає прямо, чи справляються кошти, стягнені в судовому порядку, безпосередньо до бюджету, чи також надходять платнику. На нашу думку, із аналізу норм ч. 2 п. 87.5 ПКУ та п. 2.15 Порядку №1040 випливає, що ці кошти мають надходити безпосередньо до бюджету. Про це платнику податків направляється відповідне повідомлення. Проте форма повідомлення не містить відомостей про контрагента, договір, інші реквізити погашеного боргу, тому в платника податків можуть виникнути проблеми щодо подальшого відображення списання такої дебіторської заборгованості в обліку.
Зазначимо, що ні ПКУ, ані Порядок №1040 не визначають моменту, коли податковий борг платника вважатиметься погашеним — у момент укладення договору, надходження коштів до бюджету чи одержання відповідного повідомлення. Не містять також інформації щодо права платника податків зі свого боку вживати заходів із стягнення дебіторської заборгованості (адже це його актив). З огляду на ці недоліки, які перейшли із законодавства, що діяло раніше, до нового ПКУ та підзаконних актів, реалізація цих норм, на нашу думку, практичного поширення не набере.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор