ДПАУ наказом від 24.12.2010 р. №1039 (див. у «ДК» №5/2011) затвердила нормативний документ, що передбачає порядок проведення податковими керуючими перевірок збереження майна, що перебуває в податковій заставі. Розгляньмо його докладніше.
Податковий кодекс, що набрав чинності з 1 січня 2011 р. (як і законодавство, що діяло раніше), передбачає інститут податкової застави, що встановлюється з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ПКУ право податкової застави виникає у разі несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання:
1) самостійно визначеної платником податків у податковій декларації — з дня, наступного за останнім днем встановленого строку;
2) самостійно визначеної контролюючим органом — з дня виникнення податкового боргу.
За загальним правилом, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків1.
Пункт 89.3 ПКУ передбачає, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису, що здійснюється податковим керуючим на підставі рішення керівника податкового органу. Як і раніше, відповідно до п. 91.3 ПКУ податковий керуючий має право здійснювати перевірку стану збереження майна, що перебуває в податковій заставі. Коментованим наказом ДПАУ затвердила Положення про проведення таких перевірок.
Ці перевірки не віднесено ані до планових, ані до позапланових перевірок. Здійснюються вони не на підставі наказу керівника податкового органу2, а відповідно до повідомлення, форма якого передбачена названим наказом. Повідомлення, згідно з п. 3.2 затвердженого Положення, підписується керівником податкового органу та має бути зареєстроване в цьому органі (форма повідомлення передбачає також наявність печатки). Така перевірка здійснюється лише податковим керуючим, і для її проведення достатньою підставою є подання самого податкового керуючого щодо необхідності її проведення.
1 Право податкової застави може поширюватися й на майно, яке буде набуте платником у майбутньому.
2 Хоча проведення такої перевірки й допускається одночасно з проведенням документальних чи фактичних перевірок.
Пунктом 2.8 зазначеного Положення передбачено способи проведення перевірки шляхом:
1) візуального контролю за наявністю у платника майна і станом його збереження;
2) документального підтвердження (перевірка відповідних документів бухгалтерського та податкового обліку та іншої інформації) наявності такого майна, його руху та стану збереження на момент проведення перевірки.
Згідно з п. 3.7 Положення за результатами проведеної перевірки складається акт визначеної форми, причому в разі, якщо платник податків не погоджується з фактами, зазначеними в акті проведеної перевірки, він може на окремому аркуші висловити свої зауваження, що є невід'ємною частиною цього акта. Платник податків має право також:
1) не допустити податкового керуючого до проведення перевірки в разі недотримання ним вимог, передбачених цим Положенням;
2) повідомити про факт порушення керівника відповідного податкового органу або оскаржити дії податкового керуючого відповідно до чинного законодавства.
У разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, податкові органи уповноважені звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках такого платника шляхом:
а) накладення арешту на кошти та інші цінності, що перебувають у банку;
б) зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого (пп. 20.1.16 ПКУ).
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор