Чи законна така ситуація: ТЦК на перевірку не приходило, але надіслало рішення про сплату адміністративного штрафу? Чи можна оскаржити цей штраф через відсутність перевірки?
Порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності встановлено Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).
Порядок проведення, планування й оформлення результатів перевірок, які здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК та СП), визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Ані КУпАП ані Порядком №1487 не визначено, що адміністративне правопорушення може бути встановлено лише за результатами перевірки.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є (ст. 251 КУпАП):
— будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні;
— інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення (далі — протокол), поясненнями винної особи, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена ст. 210-1 КУпАП. За такі правопорушення, вчинені в особливий період, посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 34 000 грн до 59 500 грн.
Увага: законодавство України не містить вичерпного переліку дій або бездіяльності, що утворюють склад порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Отже, порушенням у розумінні ст. 210-1 КУпАП може бути невиконання або неналежне виконання будь-яких вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Розгляньмо найпоширеніші приклади застосування штрафів за ст. 210-1 КУпАП.
Незабезпечення оповіщення працівників
Це класична ситуація: «на підприємство надійшла повістка», — яку ми розглянули в статтях:
- «Працівника викликають до ТЦК: які дії роботодавця?»;
- «Як вручити повістку від ТЦК, якщо працівник відсутній на роботі (у відпустці, відрядженні чи на лікарняному)?»;
- «Поважні причини неявки за викликом до ТЦК: що треба знати роботодавцю».
Що каже закон
Обов’язок роботодавця забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів установлено ст. 21 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі — Закон №3543).
Пунктом 87 Порядку №1487, зокрема, визначено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за які посадові особи підприємств несуть відповідальність.
Без виїзної перевірки ТЦК та СП можуть установити факт незабезпечення оповіщення військовозобов’язаних про їх виклик до ТЦК та СП.
Нагадаємо, у разі отримання розпоряджень ТЦК та СП щодо оповіщення військовозобов’язаних працівників та про їх виклик до ТЦК та СП керівники підприємств зобов’язані (п. 47 Порядку №1487, п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560):
— видати наказ (розпорядження) про оповіщення, довести його до відома таких осіб під особистий підпис і надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у 3-денний строк до ТЦК та СП;
— вручити повістки про явку за викликом до ТЦК та СП;
— письмово повідомити з наданням витягів із наказів (розпоряджень) відповідним ТЦК та СП про осіб із числа військовозобов’язаних, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
— забезпечити контроль за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов’язаних до відповідного ТЦК та СП.
Тобто роботодавець має або забезпечити прибуття працівників до ТЦК, або повідомити про неможливість прибуття з поясненням причин. Якщо інформація від роботодавця не надходила, але працівник у ТЦК так і не з’явився, то це означає, що роботодавець не виконав свого обов’язку і є підстава для адмінштрафу його відповідальних посадових осіб.
Принаймні так вважають фахівці ТЦК.
А що кажуть суди?
У справі №739/627/25 керівникові підприємства 13.02.2025 було вручено розпорядження про здійснення оповіщення військовозобов’язаних про їх виклик та забезпечення їх прибуття 20.02.2025 на 09 год 00 хв до ТЦК та СП. Також керівника було зобов’язано повідомити ТЦК та СП про результати виконання розпорядження у строк до 19.02.2025.
А вже 20.02.2025 щодо нього було складено протокол. І 24.02.2025 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.
Аналізуючи матеріали справи, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області встановив, що керівник, як посадова особа підприємства:
— станом на 19.02.2025 не повідомив ТЦК та СП про результати виконання розпорядження;
— станом на 20.02.2025 не здійснив оповіщення військовозобов’язаних, не забезпечив їх своєчасне прибуття на дату і час, визначені у розпорядженні.
Натомість відповідно до копії наказу від 13.02.2025 на підставі власноруч написаних заяв керівник надав відпустки без збереження зарплати працівникам, оповіщення про виклик до ТЦК та СП яких він мав здійснити.
Суд зазначив, що факт вчинення правопорушення підтверджується протоколом від 20.02.2025, в якому зафіксовано суть адміністративного правопорушення.
А далі було так: суд визнав, що керівник підприємства, як посадова особа, що відповідала про оповіщення працівників, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Проте працівник ТЦК грубо порушив розгляд адміністративної справи, встановлений ст. 279 КУпАП. Як показала відеофіксація розгляду справи, не було оголошено, яка справа розглядається, не було роз’яснено права особи, яка притягується до відповідальності, не досліджувалися докази у справі.
Тому суд постанову про адмінштраф скасував. Але про порушення керівника підприємства не забув — адміністративну справу було спрямовано на новий розгляд.
У справі №242/2060/23 до відповідальності притягнуто інспектора з кадрів. Розпорядженням начальника ТЦК та СП від 22.11.2023 (отримано підприємством 23.11.2023) з метою уточнення військово-облікових даних та проходження медичного огляду вказано на необхідність оповіщення працівників, які перебувають на військовому обліку підприємства.
Наказом по підприємству від 24.11.2023 працівників, зазначених у розпорядженні, відсторонено від виконання трудових обов’язків на дату, зафіксовану у розпорядженні, інспектору з кадрів наказано оповістити цих працівників.
Проте постановою від 07.12.2023 інспекторку з кадрів притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, позаяк вона не відповіла на розпорядження, а решту вимог виконала.
Селидівський міський суд Донецької області, розглядаючи справу, встановив, що інспекторка з кадрів справді не повідомила ТЦК та СП про виконання розпорядження.
Рішенням суду в скасуванні постанови про притягнення винної посадової особи до адміністративної відповідальності відмовлено.
Невиконання транспортного обов’язку
Про військово-транспортний обов’язок ми теж неодноразово розповідали в новинах та статтях:
- «Військово-транспортний обов’язок: як вилучається транспорт під час війни?»;
- «Військово-транспортний обов’язок з 18 травня: до чого готуватися?»;
- «Військово-транспортний обов’язок: на що звернути увагу?».
Що каже закон
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 6 Закону №3543, військово-транспортний обов’язок установлюється з метою задоволення потреб ЗСУ на особливий період транспортними засобами і технікою.
Відповідно до ст. 21 Закону №3543 підприємства зобов’язані:
— забезпечувати в разі мобілізації доставку транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини у строк та місце, зазначені в частковому наряді;
— утримувати в належному стані техніку, що належить для передачі в разі мобілізації ЗСУ тощо.
Положення про військово-транспортний обов’язок затверджено Постановою КМУ від 28.12.2000 №1921 (далі — Положення №1921). Ним, зокрема, встановлено:
— під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств;
— посадові особи несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов’язку відповідно до закону;
— військово-транспортний обов’язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе, зокрема, передачу в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням;
— військово-транспортний обов’язок в особливий період виконується шляхом передачі підприємствами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань;
— керівники підприємств подають ТЦК та СП щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1 (далі — інформація про наявність ТЗ).
А що кажуть суди?
У справі №274/9403/24 керівник відмовився отримати частковий наряд, згідно з яким підприємство мало постачити вантажний автомобіль КАМАЗ. Транспортний засіб не був постачений у місце та час, визначені в частковому наряді.
Постановою ТВО начальника ТЦК та СП керівника притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Розглядаючи справу, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області зазначив, що з урахуванням запровадженого воєнного стану, наявних розпорядчих документів міської ради та чинного законодавства керівник, як посадова особа підприємства, зобов’язаний був виконати частковий наказ, постачити вантажний автомобіль КАМАЗ у місце та час, визначені в частковому наряді.
Натомість він, знаючи про зміст часткового наряду, дій на його виконання не вчинив.
Відомостей про наявність інших підстав, які б перешкодили керівникові виконати вимогу щодо мобілізації автомобіля (відсутність автомобіля, неповноважність суб’єкта вимоги, відсутність обов’язку, тощо) суду надано не було.
Рішенням суду в скасуванні постанови про притягнення керівника до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу відмовлено. Таке рішення підтвердив і Сьомий апеляційний адміністративний суд.
У справі №148/1111/25 особу притягнуто до відповідальності як таку, що не виконала обов’язків, передбачених п. 15 Положення №1921, а саме не надала ТЦК та СП у встановлений законодавством строк інформацію про наявність ТЗ.
Під час судового розгляду встановлено, що ТЦК та СП було надіслано на підприємство запит щодо поданеня інформації про наявність ТЗ. На цей запит ТЦК та СП отримано відповідь, що підприємство таку інформацію не надавало. Суду також не було надано доказів, що підприємство подавало у строк відповідну інформацію.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області в скасуванні постанови про притягнення керівника до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 34 000 грн відмовлено. Таке рішення підтвердив і Сьомий апеляційний адміністративний суд.
Висновок: як бачимо, проаналізовані судові справи стали наслідком накладення штрафів на посадових осіб підприємства за правопорушення, які були виявлені ТЦК та СП без проведення перевірки. Оскаржити їх вдалося (і те тимчасово) лише тим, хто зміг довести, що розгляд справи провели з порушенням. Але сама по собі відсутність перевірки не є порушенням процедури застосування адмінштрафу в таких випадках. Якщо у ТЦК буде достатньо доказів порушення, перевірка порушника їм не потрібна й адмінштрафу не уникнути.