Другий апеляційний адміністративний суд, постанова від 09.10.2025 у справі №440/14931/24.
Досить часто порушення податківцями правил проведення перевірки рятують підприємства та ФОПів від штрафів, які були застосовані за наслідками такої перевірки.
Приклади таких випадків ми наводили в статтях:
- Фактична перевірка ФОП — 2026: як ДПС порушує норми ПКУ і чи можна її оскаржити?
- Аналіз первинних документів під час камеральної перевірки не передбачено (для цього є документальна перевірка)
- Як зараз штрафують за торгівлю без реєстрації ФОПом? (І чому дотепер складають протоколи за скасованим ГКУ)
- Чи можна скасувати ППР за повторною перевіркою, скасувавши наказ на першу перевірку?
Але навіть якщо порушення податківців будуть доведені і суд їх визнає, оскаржити штраф щастить не кожному. Тобто стовідсоткової гарантії успіху немає. І ось приклад, який це доводить.
Зміст справи
ДПСУ отримав від компетентного органу Чеської Республіки відповідь на спеціальний запит про отримання податкової інформації щодо відносин ТОВ із нерезидентом (Чеська Республіка), яка була передана ГУ ДПС області для проведення перевірки.
З цієї відповіді випливало, що засновником нерезидента у період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року були фізособи з частками володіння 50% кожен, які одночасно перебувають у складі засновників ТОВ із часткою володіння 50% та 25% відповідно. Таким чином, юрособа-резидент і юрособа-нерезидент є пов’язаними особами (абз 3 п. «а» пп. 14.1.159 ПКУ, у редакції, що діяла у 2016 році).
Річний дохід ТОВ-резидента у 2016 році перевищував 50 млн грн, а сума операцій із пов’язаною особою-нерезидентом у 2016 році перевищувала 5 млн грн, що вказує на обов’язковість подання ТОВ звіту про контрольовані операції за 2016 рік. Але цей звіт не було подано.
У підсумку (за наслідками документальної перевірки) податковий орган у жовтні 2024 року застосував до ТОВ штрафні санкції у розмірі 413 400 грн за неподання звіту про контрольовані операції за 2016 рік, про що ухвалив податкове повідомлення-рішення.
ТОВ визнало, що звіт треба було подати. Але оскаржило ППР, посилаючись виключно на процедурні порушення з боку податківців під час перевірки і на строки давності, які, на думку ТОВ, на момент застосування штрафу вже минули.
З якими аргументами ТОВ прийшло до суду
ТОВ не погодилося з висновками в акті перевірки та зазначило, зокрема, що:
— документальна позапланова виїзна перевірка фактично проводилася не за місцезнаходженням платника, а отже, була невиїзною;
— у документах, якими була оформлена перевірка, податковий орган назвав перевірку виїзною, хоча фактично працював поза підприємством;
— у такому разі мали застосовуватися інші процедурні вимоги (ст. 79 ПКУ);
— строк давності для застосування штрафу становить 1095 днів, бо:
1) звіт про контрольовані операції не є податковою декларацією;
2) неподання звіту не є триваючим правопорушенням;
— отже, податкове повідомлення-рішення винесене з пропуском строків давності.
Також платник посилався на порушення процедури допуску до перевірки.
Позиція податкового органу
ГУ ДПС області наполягало на законності своїх дій та зазначило, що:
- ТОВ у 2016 році здійснювало контрольовані операції з пов’язаним нерезидентом;
- обсяг доходу та операцій перевищував порогові значення, встановлені ст. 39 ПКУ;
- звіт про контрольовані операції за 2016 рік не подано;
- спроба подати звіт у 2020 році завершилася неприйняттям електронного документа, а отже, звіт вважається неподаним;
- неподання звіту є триваючим правопорушенням, тому строк давності не минув;
- наказ, скерування та допуск до перевірки були оформлені належним чином.
Важливо: в акті перевірки податківці зафіксували копію квитанції №1 від 25.11.2020, документ — звіт про контрольовані операції за 2016 рік, результат обробки — документ не прийнято. Отже, ТОВ усе-таки намагалося подати звіт про контрольовані операції в листопаді 2020 року, але отримало рішення податкового органу про неприйняття звіту, який на момент проведення перевірки залишився неподаним.
Що вирішив суд
Суд детально проаналізував як процедуру перевірки, так і матеріальний бік порушення.
1. Щодо процедури перевірки.
Суд погодився з платником, що податковий орган не довів проведення перевірки саме за місцезнаходженням платника, як того вимагає ст. 75 ПКУ для виїзної перевірки.
Але вирішив, що процедурні порушення самі собою не є безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Суд звернув увагу на висновки Великої Палати ВС у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17: неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, ухвалених за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, отже, на обґрунтованість і законність ухваленого за результатами перевірки рішення.
2. Щодо суті порушення.
Суд установив, що:
- факт здійснення контрольованих операцій у 2016 році не спростовано;
- звіт про контрольовані операції за 2016 рік фактично не подано;
- неприйнятий електронний звіт не вважається поданим;
- доказів належного подання звіту платник суду не надав.
3. Щодо строків давності.
Суд підтримав позицію податкового органу та дійшов висновку, що:
- неподання звіту про контрольовані операції є триваючим правопорушенням;
- до нього застосовується спеціальний строк давності, визначений ст. 39 ПКУ з урахуванням перехідних положень;
- на момент винесення ППР строк давності не минув.
Суд також наголосив, що обов’язок подавати звіт про контрольовані операції до 1 жовтня року, наступного за звітним, установлено пп. 39.4.2 ПКУ (у редакції, чинній на 2016 р). А факт неподання чи подання з порушенням звіту про контрольовані операції може бути перевірений на вимогу пп. 78.1.15 ПКУ.
Тож суд першої інстанцій відмовив у задоволенні позову ТОВ повністю і визнав податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим. Апеляційний суд погодився з такими висновками і залишив рішення без змін.
4. Розрахунок штрафних санкцій.
З огляду на приписи ст. 102 ПКУ та з урахуванням зупинення перебігу строків давності за ПКУ під час воєнного стану, суди наголосили, що станом на 23.10.2024, тобто на момент ухвалення ГУ ДПС області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, строк давності ще не закінчився. А це дає право податковому органу застосувати штраф за результатами перевірки.
За приписами п. 120.3 ПКУ, неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення відповідно до вимог п. 39.4 ПКУ тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Прожитковий мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2016 року становив 1 378 грн. Отже, застосований до ТОВ розмір штрафу за оскаржуваним ППР у сумі 413 400, 00 грн розрахований правильно: (300 х 1 378 грн) = 413 400 грн.
Практичні висновки для платників та бухгалтерів
1. Неприйнятий звіт про контрольовані операції — це триваюче порушення і звичайні строки давності в цьому разі не працюють.
2. Процедурні порушення перевірки працюють лише тоді, коли вони впливають на результат перевірки.
3. Захист, побудований лише на формальних аргументах, без спростування суті порушення, є малоефективним.