Розглянемо випадок зі свіжої судової практики. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі — ВС КАС) постановою від 03.03.2026 у справі №140/6980/24 відмовив у задоволенні позову ФОПа, який намагався оскаржити штраф.
Штраф за неведення товарного обліку, хоча товарний облік вели!
ФОП звернувся до суду з позовом до органу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі — ППР), яким до нього застосовано штраф у сумі 694 685,00 грн.
Такий великий штраф було застосовано через те, що під час фактичної (а не документальної!) перевірки встановили, зокрема, що ФОП не забезпечив ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Податківці стверджували, що у ФОПа немає форми ведення обліку товарних запасів та будь-яких документів, які підтверджують облік та походження товарів на місці продажу.
ФОП заперечував, адже всі належні документи у нього були. І зазначив, що під час фактичної перевірки:
— йому чи його працівникам запити щодо надання документів не надсилалися, чим порушено п. 85.4 ПКУ;
— податківці не виявили бажання ознайомитися з документами товарного обліку, які під час перевірки були у магазині в електронній формі (акт інвентаризації (опис залишків), форма ведення обліку товарних запасів, накладна про внутрішнє переміщення товару).
А що ж до документів у паперовій формі, то відповідні документи товарного обліку були подані ДПС у процедурі адміністративного оскарження разом зі скаргою на ППР. Але податківці їх не врахували.
Виникає запитання: чи можна застосовувати такий великий штраф у такій ситуації? На жаль, Верховний Суд вирішив, що можна!
Висновки Верховного Суду
Суд дійшов висновку, що ФОП не спростував факту реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Суд не взяв до уваги доводи ФОПа, що під час фактичної перевірки у магазині були необхідні документи в електронній формі, але перевіряльники не надали запиту на їх отримання.
Суд наголосив, що ФОПи, які застосовують РРО, зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтвердні документи щодо походження товару. Такий облік можна вести у паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (п. 44.1, 44.3, 177.10 ПКУ).
Пункт 12 ст. 3 Закону №265 зобов’язує суб’єктів господарювання (зокрема ФОПів) вести облік товарних запасів та під час перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки перебувають у місці продажу (господарському об’єкті).
Увага!
До 1 січня 2022 року суб’єкт господарювання зобов’язаний був надати такі документи під час перевірки, а після цієї дати такий обов’язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Також суд врахував, що за змістом ст. 20 Закону №265 суб’єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
— реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
— ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що перебувають у місці продажу (господарському об’єкті).
Верховний Суд виснував, що обов’язок надати контролюючому органу документи на початок перевірки є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб’єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу та виникає у платника податків в силу закону при пред’явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.
Отже, суб’єкт господарювання має надати працівникам ДПС документи, які підтверджують облік товарів, що перебувають у місці продажу:
— на початку фактичної перевірки (у разі його належної обізнаності про проведення фактичної перевірки);
— без окремої письмової вимоги.
У разі їх ненадання до суб’єкта господарювання застосовують штрафні санкції.
Суд не взяв до уваги доводи ФОПа, що перевіряльники не виявили бажання ознайомитися з документами товарного обліку, які під час перевірки були у магазині в електронній формі.
На підставі аналізу п. 44.7 п. 44 ПКУ суд виснував: якщо перевіряльник відмовляється з будь-яких причин від урахування наданих платником податків документів, останній має право до закінчення перевірки:
— або надіслати копії документів листом із повідомленням про вручення та описом вкладеного
— або надати безпосередньо до контролюючого органу.
Такі копії мають бути засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків — фізособи або посадової особи платника податків — юрособи). А ФОП зробив це вже після перевірки, подаючи скаргу на вже складене ППР.
Суд не взяв до уваги твердження ФОПа, що він надав відповідачу необхідні документи під час оскарження спірного ППР.
ВС зазначив, що вже неодноразово аналізував положення ст. 44, 85 ПКУ в їх взаємозв’язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.
Суд сформулював висновок, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Ненадання таких документів прирівнюється до їх відсутності (п. 44.6 ст. 44 ПКУ).
Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до ухвалення рішення за її результатами надає документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, але не надані під час перевірки, тільки в такому разі такі документи мають бути враховані під час розгляду питання про ухвалення рішення.
Тож суд залишив ППР в силі, в задоволенні позову відмовив.
Висновки та поради
1. Після отримання наказу про проведення фактичної перевірки платник податків (уповноважена ним особа) має надати контролерам документи, які підтверджують облік товарів, що перебувають у місці продажу.
2. У разі відмови контролерів від врахування наданих платником податків документів треба надіслати їх органу ДПС та отримати належний доказ цього (відмітку про отримання на повідомленні про вручення або підпис уповноваженої особи органу ДПС про отримання).
3. За потреби надати документи після перевірки це необхідно зробити до ухвалення рішення за її результатами.