Ні, не правомірно, адже така заборгованість довгостроковою не визнається.
Згідно з нормою п. 4 НП(С)БО 11:
— поточна заборгованість — це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом 12 місяців починаючи з дати балансу;
— довгострокова заборгованість — це всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями.
Тож якщо починаючи з дати балансу строк позики більше ніж 12 місяців, така позика є довгостроковою, в іншому випадку вона короткострокова.
Довгострокові зобов’язання відображають у балансі за їхньою теперішньою вартістю (п. 9 НП(С)БО 11).
Теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх платежів (за мінусом суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства (п. 4 НП(С)БО 11).
Поточні зобов’язання відображають у балансі за сумою погашення (п. 11 НП(С)БО 11).
Тобто дисконтують лише довгострокову заборгованість.
У разі укладення договору на 1 рік заборгованість за договором є поточною. І далі внаслідок пролонгації ще на один рік на момент такої пролонгації заборгованість вважається поточною, але її не потрібно дисконтувати.
Хоча в такій пролонгації є і ризики: податкова служба не погоджується з Мінфіном, бо «…вказані зобов’язання є довгостроковими через пролонгацію кожного року строків їх повернення на підставі додаткових угод до договорів про надання фінансової допомоги…».
На бік податкової служби чомусь став і суд: див. Постанову третього апеляційного адмінсуду від 24.09.2020 у справі №160/6107/19.
Ми в цій ситуації на боці Мінфіну. Тому що у період укладення договору заборгованість за договором була поточною, тож підстав для дисконтування не було. І далі внаслідок пролонгації ще на один рік на момент такої пролонгації заборгованість була поточною, тож і не потрібно було дисконтувати.
Причому в момент укладення договору, позаяк він був укладений на один рік, навіть технічно неможливо було провести дисконтування, адже на той момент не було відомо, який загальний строк договору буде після всіх його майбутніх пролонгацій.
Але позаяк маємо судовий прецедент, підприємству потрібно бути готовим до такого розвитку подій та обстоювання власної правоти.
Щодо суми нарахованих відсотків
Нараховані відсотки за позиками є фінансовими витратами підприємства (п. 3 НП(С)БО 31).
Нарахування відсотків за позикою відображають в обліку позичальника проведенням:
— Д-т 951 (952) «Відсотки за кредит» К-т 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».
Важливо, що відсотки визнаються витратами того звітного періоду, до якого вони належать, незалежно від дати їх сплати.
Заборгованість за нарахованими відсотками є поточним зобов’язанням, бо:
— виникає від час нормального операційного циклу;
— підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу.
З наведеного випливає, що заборгованість за нарахованими, але не сплаченими відсотками за позикою не може бути довгостроковою. Така заборгованість завжди класифікується як поточна й обліковується на субрахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».
Тож невиплачені відсотки дисконтувати не потрібно.