Суттєво. Якщо підприємство не є виробником пального, не здійснює операції з реалізації пального у розумінні пп. 14.1.212 ПКУ (тобто фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального), а здійснює лише операції з реалізації паливних карток, то у підприємства не виникають податкові зобов’язання з акцизного податку та, відповідно, акцизний податок не сплачується.
! Продавцям паливних карток
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі — Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно продажу паливних карток та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, основний вид діяльності Товариства перевезення вантажів КВЕД 49.41 — Вантажний автомобільний транспорт.
У зверненні Товариство повідомляє, що має намір здати в оренду власний автомобіль фізичним особам — підприємцям. Товариство купує пальне за паливними грошовими картками і має ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Товариство запитує:
Чи потрібно Товариству сплачувати акцизний податок у зв’язку з торгівлею паливними картками?
Щодо зазначеного питання
Відповідно до підпункту 14.1.1411 пункту 14.1 статті 14 Кодексу пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.
Згідно із пунктом 212.1 статті 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема:
особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини (підпункт 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 Кодексу);
особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне (підпункт 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Згідно із пунктом 213.1 статті 213 Кодексу об’єктами оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з:
реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (підпункт 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Кодексу);
реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що:
отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 вказаного пункту, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених статтею 229 Кодексу, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (підпункт 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу).
Отже, якщо Товариство не є виробником пального, не здійснює операції з реалізації пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу (тобто фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального), а здійснює лише операції з реалізації паливних карток, що підтверджено умовами укладених договорів та первинними документами, то при реалізації таких карток у Товариства не виникають податкові зобов’язання з акцизного податку та, відповідно, акцизний податок не сплачується.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.