Суттєво. Якщо алкогольні напої придбавались ФОП як кінцевим споживачем, про що свідчать реквізити марок акцизного податку розрахункових документах, то акта приймання-передачі цього алкоголю не може вважатися документом, що підтверджує облік та походження товарних запасів відповідних алкогольних напоїв, отже не надає права ФОПу на їх подальшу реалізацію.
! ФОП-торгівцям алкоголем
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи — підприємця (далі — Підприємець)щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до тексту звернення, Підприємець має чинну ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Частину алкогольної продукції придбано ним не як Підприємцем, а як фізичною особою у роздрібній торгівельній мережі. На кожну одиницю товару наявні фіскальні чеки та акцизні марки як підтвердження легальності походження продукції. До звернення Підприємцем додано приклад акта приймання-передачі, який планується використовуватись ним для введення алкогольних напоїв у залишки ПРРО.
Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо обліку товарних запасів у суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів, з наступних питань (в контексті звернення):
1) чи може бути акт приймання-передачі від фізичної особи до фізичної особи — підприємця (далі — ФОП) належною підставою для введення алкогольних напоїв у залишки ПРРО для їх подальшої реалізації?
2) які реквізити обов’язково мають бути в такому акті, щоб він визнавався документом, що підтверджує походження товару?
3) чи необхідно до акта додавати копії фіскальних чеків або інші документи, що підтверджують купівлю товару?
4) чи відповідає такий порядок оформлення вимогам чинного законодавства у разі проведення перевірки податковими органами?
З урахуванням наведеного та того факту, що із тексту звернення не можливо встановити із застосуванням якої саме норми податкового чи іншого законодавства у Підприємця виникли труднощі та потребують роз’яснення, відповіді на питання надаються з урахування загальних положень законодавства.
Щодо питання 1.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).
Такі вимоги не поширюються на ФОП, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року №496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за №1411/37033 (далі — Порядок), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на ФОП, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону №265 зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такого ФОП.
При цьому основні засади державної політики щодо регулювання оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначені Законом України від 18 червня2024 року №3817 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон №3817), який є спеціальним.
Відповідно до понять, визначених статтею 1 Закону №3817:
роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування;
оптова торгівля алкогольними напоями — це діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних алкогольних напоїв іншим суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншим суб’єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб.
Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Згідно з частиною сьомою статті 16 Закону №3817 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції — алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб’єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Тобто, наявність у продавця ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями передбачає можливість продажу (реалізації) таким продавцем алкогольних напоїв виключно кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
В свою чергу, реалізація (продаж) алкогольних напоїв іншим суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, для їх подальшої реалізації кінцевим споживачам, вимагає наявність у продавця ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно, угода у формі акта приймання-передачі про безоплатну передачу алкогольних напоїв від фізичної особи до ФОП для їх подальшої реалізації матиме всі ознаки оптової торгівлі алкогольними напоями фізичною особою — продавцем, за здійснення якої без наявності у нього чинної ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями передбачена відповідальність.
Враховуючи зазначене та той факт, що алкогольні напої придбавались Підприємцем як кінцевим споживачем, про що свідчать реквізити марок акцизного податку у доданих до звернення розрахункових документах, як відповідь на питання 1 у контексті звернення повідомляємо, що наданий приклад акта приймання-передачі не може вважатися документом, що підтверджує облік та походження товарних запасів відповідних алкогольних напоїв, отже не надає права Підприємцю на їх подальшу реалізацію.
Крім того, відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на здійснення підприємницької діяльності в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації призводить до притягнення відповідних осіб до адміністративної (стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та, в окремих випадках, до кримінальної (стаття 212 Кримінального кодексу України) відповідальності.
Відповідальність за порушення вимог Закону №3817 передбачена статтею 73 цього Закону та передбачає застосування до суб’єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів.
При цьому наголошуємо, що відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, зобов’язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Оскільки відповідь на питання 1 не передбачає можливості складання наданого Підприємцем як приклад акта приймання-передачі, а тому вказаний факт виключає необхідність надання відповідей на питання 2 — 4.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.1
1 Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.