Для обліку електроенергії, виробленої даховою СЕС (сонячною електростанцією) для власних потреб, підприємству доречно організувати її облік як допоміжного виробництва.
Усі витрати, пов’язані з експлуатацією СЕС (амортизація, обслуговування), збирають на рахунку 23 «Виробництво» (наприклад, на окремому субрахунку «СЕС»). Наприкінці місяця ці витрати розподіляють пропорційно до спожитих кіловат-годин чи потужності електричних приладів на рахунки витрат відповідних напрямів (91, 92, 23). Підставою для такого розподілу є внутрішні первинні документи (акти, відомості), складені на основі даних лічильників.
Можна встановити прилади обліку (лічильники). Це найзручніший варіант для правильного розподілу витрат. Може бути:
— один загальний лічильник для фіксації всього обсягу електроенергії, виробленої СЕС;
— окремі лічильники на кожному напрямі споживання (виробничий цех, адміністративна будівля тощо).
Якщо окремих лічильників немає, розподіл можна здійснювати на основі розрахунку, що базується на потужності електроприладів та годинах їх роботи. Такий розрахунок оформлюють первинним документом, складеним у довільній формі, але з дотриманням усіх обов’язкових реквізитів згідно зі ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про такі документи — далі.
Розроблення та затвердження внутрішніх первинних документів
Позаяк типових форм для таких операцій немає, підприємство мусить розробити їх самостійно та затвердити наказом керівника. Це може бути щомісячний акт виробництва та споживання електроенергії або відомість розподілу виробленої електроенергії.
У цьому документі доречно зазначити, наприклад:
— період, за який здійснюється розподіл (наприклад, липень 2025 року);
— загальний обсяг виробленої електроенергії за даними лічильника (у кВт·год);
— загальну суму витрат на утримання СЕС за місяць (амортизація + обслуговування);
— базу розподілу (дані лічильників за об’єктами або розрахункові дані);
— розрахунок розподілу витрат за напрямами (адміністративні, загальновиробничі тощо) у відсотковому та грошовому вираженні.
Бухгалтерські проведення, які здійснюють на підставі цього документа
Бухоблік витрат на СЕС та їх розподіл
Облік операцій з виробництва та споживання власної електроенергії доцільно вести з використанням рахунку 23 «Виробництво», бо це, по суті, є допоміжним виробництвом для потреб підприємства.
Крок 1: збір витрат, пов’язаних з експлуатацією СЕС
Протягом місяця всі прямі витрати на утримання та експлуатацію сонячної електростанції накопичують за дебетом окремого аналітичного рахунку, наприклад субрахунку 23/СЕС «Виробництво електроенергії»:
— Д-т 23/СЕС К-т 131 — нарахування амортизації СЕС;
— Д-т 23/СЕС К-т 631, 685 — витрати на технічне обслуговування та ремонт, виконані стороннім підрядником;
— Д-т 23/СЕС К-т 661, 651 — нарахування зарплати і ЄСВ на зарплату персоналу, що обслуговує СЕС.
Крок 2: розрахунок собівартості 1 кВт·год
Наприкінці місяця розраховують фактичну виробничу собівартість однієї кіловат-години електроенергії:
Собівартість 1 кВт·год = Загальна сума витрат на Дт 23/СЕС за місяць / Загальна кількість вироблених кВт·год за місяць.
Крок 3: розподіл вартості виробленої електроенергії
На підставі акта виробництва та споживання електроенергії чи відомості розподілу загальну суму витрат, накопичену на субрахунку 23/СЕС, списують на витрати відповідних напрямів діяльності.
— Д-т 91 К-т 23/СЕС — списано витрати на загальновиробничі потреби, наприклад освітлення цехів (Сума = Кількість кВт·год на загальновиробничі потреби × Собівартість 1 кВт·год);
— Д-т 92 К-т 23/СЕС — списано витрати на адміністративні потреби, наприклад освітлення та робота техніки в офісі (Сума = Кількість кВт·год на адмінпотреби × Собівартість 1 кВт·год);
— Д-т 23/Основне виробництво К-т 23/СЕС — списано витрати на потреби основного виробництва, якщо електроенергія є прямим компонентом собівартості продукції (Сума = Кількість кВт·год на основне виробництво × Собівартість 1 кВт·год).
Після такого розподілу сальдо на субрахунку 23/СЕС на кінець місяця має дорівнювати нулю.