Щодо необхідності внесення змін до графіка відпусток у разі звільнення працівника
Законодавство про працю не вимагає від роботодавця вносити зміни до графіка відпусток, видаючи окремий наказ щоразу, коли працівник звільняється до початку своєї запланованої відпустки. Графік відпусток є плановим документом, що визначає черговість надання відпусток працівникам. У разі звільнення працівника його право на відпустку реалізується через виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, що є обов’язком роботодавця згідно зі ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону про відпустки.
Сам факт звільнення та проведення остаточного розрахунку, що включає компенсацію за невикористану відпустку, є належним виконанням норм законодавства. Графік відпусток у такому разі втрачає актуальність для конкретного звільненого працівника, але й надалі діє для решти колективу. Внесення змін до графіка є доцільним у разі перенесення відпустки на інший період з ініціативи працівника або роботодавця, поділу відпустки на частини чи надання відпустки новоприйнятому працівникові.
Таким чином, в описаній ситуації видавати окремий наказ про внесення змін до графіка відпусток у зв’язку зі звільненням працівника не потрібно.
Щодо внесення змін до графіка відпусток у зв’язку з продовженням воєнного стану
Видавати наказ про внесення змін до графіка відпусток після кожного продовження дії воєнного стану також не є обов’язковим.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану норми ст. 73 КЗпП щодо святкових і неробочих днів не застосовуються. Це означає, що на час дії воєнного стану такі дні є звичайними календарними днями і щорічна відпустка на них не продовжується.
Складаючи графік відпусток на 2025 рік, правильним буде враховувати святкові дні для періодів, які потенційно могли настати після завершення воєнного стану. Проте, позаяк воєнний стан продовжується, для надання відпусток у цей період треба керуватися чинними нормами.
Практика, що склалася, рекомендує у графіках відпусток на період воєнного стану зазначати місяць надання відпустки та її тривалість у календарних днях, уникаючи уточнення конкретної дати закінчення. Це дозволяє уникнути плутанини та потреби в постійних коригуваннях. Остаточні дати початку і тривалість відпустки фіксуються в наказі про надання відпустки, який видається на підставі заяви працівника та затвердженого графіка.
Отже, видавати новий наказ про зміну графіка відпусток після кожного указу про продовження воєнного стану немає потреби. Достатньо, надаючи конкретну відпустку, в наказі правильно розрахувати її тривалість з урахуванням того, що святкові та неробочі дні під час дії воєнного стану є звичайними календарними днями.
Висновки
1. Видавати наказ про внесення змін до графіка відпусток у разі звільнення працівника до початку його запланованої відпустки не потрібно. Факт звільнення та виплати компенсації фіксується в наказі про звільнення та особовій картці.
2. Немає потреби видавати накази про зміну графіка відпусток після кожного продовження воєнного стану. Надаючи відпустки, треба керуватися чинною нормою про незастосування святкових днів та зазначати правильну тривалість відпустки безпосередньо в наказі про її надання.