Правові особливості фінансового лізингу автомобіля
Коли на підприємстві з’являється автомобіль у фінансовий лізинг, виникає безліч запитань. Відносно новий Закон про фінлізинг (Закон України від 04.02.2021 №1201-IX «Про фінансовий лізинг») з’ясовує багато аспектів. Розгляньмо ключові правові моменти, які потрібно знати кожному з нас.
Хто може надавати авто у фінлізинг?
Це, мабуть, найголовніше запитання. Чи може будь-яка фірма або ФОП передати вам автомобіль на умовах фінлізингу?
Відповідь — ні.
Лізингодавцем може бути виключно юрособа, яка отримала право надавати послуги з фінансового лізингу (ст. 1 Закону). Це означає, що вона повинна мати статус фінансової установи (лізингова компанія, банк тощо) та відповідну ліцензію від НБУ.
Просте ТОВ чи ФОП не можуть бути лізингодавцями. Вони можуть надати авто в операційну оренду, але не у фінансовий лізинг.
Чому це важливо для бухгалтера? Договір фінлізингу, укладений із компанією без ліцензії, може бути визнаний нечинним, що призведе до серйозних податкових та облікових наслідків. Завжди перевіряйте статус контрагента.
Хто є власником авто, переданого у фінлізинг?
Протягом усього строку дії договору право власності на автомобіль залишається за лізингодавцем!
Підприємство-лізингоодержувач отримує авто лише у володіння та користування.
Отже, право власності на авто перейде до орендаря (лізингоодержувача) тільки після виконання всіх зобов’язань за договором, включно зі сплатою викупної вартості, якщо це передбачено умовами.
Як оформити договір фінлізингу автомобіля?
Договір завжди укладають у письмовій формі.
А ще договір фінлізингу транспортного засобу, якщо однією зі сторін є фізособа (не ФОП), підлягає нотаріальному посвідченню — щоправда, тільки на вимогу однієї зі сторін договору. Для юросіб нотаріальне посвідчення не є обов’язковим, тобто здійснюється за бажанням.
Обов’язкові умови: договір має чітко визначати опис авто, строк лізингу, а також докладний графік та розмір усіх платежів.
Ризики та відповідальність
З моменту передачі автомобіля лізингоодержувачу він несе всі ризики його випадкового знищення, пошкодження чи втрати. Саме тому страхування КАСКО є обов’язковою умовою більшості договорів.
Також лізингоодержувач несе витрати на утримання, технічне обслуговування та ремонт автомобіля.
Практичний нюанс для водія!
Згідно зі ст. 16 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» водій лізингового авто може мати при собі та пред’являти поліції не лише оригінал техпаспорта, а й копію договору фінансового лізингу, засвідчену нотаріально. Це спрощує життя, адже оригінали документів можуть зберігатися у бухгалтерії.
Податковий облік фінлізингу у лізингодавця
1. Передача автомобіля лізингоодержувачу.
Для потреб оподаткування ця операція розглядається як постачання (продаж) товару.
Податок на прибуток.
Операцію відображають аналогічно до продажу: визнають дохід від реалізації активу та одночасно витрати в розмірі його балансової вартості.
Податкові різниці. Якщо передається автомобіль, спеціально придбаний для лізингу, жодних коригувань фінансового результату проводити не потрібно. Якщо ж передається власний основний засіб лізингодавця, тоді високодохідникам доведеться застосовувати «амортизаційно-продажні» різниці за статтею 138 ПКУ.
ПДВ.
Передача автомобіля є об’єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20%.
Податкові зобов’язання з ПДВ виникають на дату фактичної передачі автомобіля лізингоодержувачу (п. 187.6 ПКУ).
Отримання авансового платежу не призводить до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у лізингодавця!
База оподаткування — договірна вартість, але не нижче за ціну придбання (якщо авто купували для лізингу) або балансової вартості (якщо передавали власний основний засіб) (п. 188.1 ПКУ).
2. Отримання лізингових платежів.
Лізинговий платіж складається з двох частин: компенсації вартості авто («тіло» платежу) та процентів (винагороди).
Податок на прибуток. На податок на прибуток впливає лише процентна складова (фінансовий дохід), яка збільшує фінансовий результат. Компенсація вартості авто на фінрезультат не впливає, бо дохід було визнано ще на етапі передачі. Жодних податкових різниць за цією операцією ПКУ не передбачено.
ПДВ.
Проценти за договором фінансового лізингу не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.2 ПКУ).
Компенсація вартості авто також не оподатковується ПДВ, бо всі податкові зобов’язання вже були нараховані у момент передачі об’єкта.
3. Повернення автомобіля від лізингоодержувача.
Якщо договір розривається і автомобіль повертається, така операція розглядається як зворотне придбання.
Податок на прибуток. Повернення автомобіля відображається в обліку як придбання нового об’єкта і не впливає на доходи чи витрати лізингодавця в поточному періоді.
ПДВ.
Повернення об’єкта лізингу вважається постачанням товару від лізингоодержувача до лізингодавця (пп. «а» пп. 14.1.191 ПКУ).
Це означає, що лізингодавець отримує право на податковий кредит з ПДВ на підставі податкової накладної, зареєстрованої лізингоодержувачем.
Підсумуймо: ключове для лізингодавця — це розцінювати передачу авто в лізинг як продаж із нарахуванням ПДВ на всю вартість у момент передачі, а в складі лізингових платежів оподатковувати податком на прибуток лише проценти.
Податковий облік фінлізингу у лізингоодержувача
1. Отримання автомобіля.
У податковому обліку отримання автомобіля у фінансовий лізинг прирівнюється до його придбання.
Податок на прибуток. Саме по собі отримання автомобіля не впливає на доходи чи витрати. Проте з цього моменту високодохідним платникам та малодохідникам-добровольцям потрібно починати вести окремий податковий облік такого об’єкта для розрахунку амортизаційних різниць.
ПДВ. На дату фактичного отримання автомобіля лізингоодержувач має право на податковий кредит на всю вартість об’єкта. Підставою є податкова накладна, зареєстрована лізингодавцем (абз. 5 п. 198.2 ПКУ).
2. Використання в діяльності. Амортизація.
Податок на прибуток.
Малодохідники, які не застосовують різниці, орієнтуються виключно на бухоблік.
Високодохідники зобов’язані розраховувати амортизаційні різниці згідно зі ст. 138 ПКУ:
— збільшувати фінрезультат на суму бухгалтерської амортизації;
— зменшувати фінрезультат на суму податкової амортизації.
Податкову амортизацію потрібно нараховувати виходячи з мінімально допустимих строків, установлених у пп. 138.3.3 ПКУ (для легкових авто — 5 років), навіть якщо строк договору лізингу менший!
3. Лізингові платежі.
Лізинговий платіж складається з компенсації вартості авто («тіло») та процентів.
Податок на прибуток. На фінансовий результат впливає лише сума процентів (винагороди), яка визнається витратами періоду. Компенсація вартості авто є погашенням зобов’язання і на фінрезультат не впливає.
ПДВ. Лізинговий платіж не є об’єктом оподаткування ПДВ. Право на податковий кредит було реалізовано на всю вартість в момент отримання авто. Сума процентів у складі платежу звільнена від ПДВ згідно з пп. 196.1.2 ПКУ.
4. Ремонт та поліпшення.
Податок на прибуток. Витрати на ремонт та поліпшення лізингового авто, яке використовується у госпдіяльності, відображають за загальними правилами, як для власних основних засобів. Спеціальних податкових різниць для цього випадку ПКУ не передбачає.
ПДВ. Суми «вхідного» ПДВ, сплачені у вартості ремонтів чи поліпшень, можна включати до податкового кредиту на загальних підставах за наявності зареєстрованої податкової накладної (ст. 198 ПКУ).
5. Повернення автомобіля лізингодавцю.
Якщо договір розривається або не передбачає викупу, повернення автомобіля для лізингоодержувача прирівнюється до продажу.
Податок на прибуток. Операцію відображають як продаж основного засобу. Високодохідники повинні розрахувати «продажні» податкові різниці, встановлені ст. 138 ПКУ.
ПДВ. Повернення автомобіля є постачанням товару й оподатковується ПДВ за ставкою 20% (пп. «а» пп. 14.1.191 ПКУ). Лізингоодержувач зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання та виписати податкову накладну на ім’я лізингодавця.
Зверніть увагу на п. 198.5 ПКУ!
У разі постачання авто, які були повернуті лізингоодержувачем лізингодавцю за договором фінлізингу у зв’язку з його невиконанням чи неналежним виконанням (у тому числі повернуті на підставі виконавчого напису нотаріуса), та при цьому лізингодавець за операцією з повернення таких товарів до складу податкового кредиту суми податку не включав, базою оподаткування є додатна різниця між ціною постачання та ціною придбання таких товарів.
Ціна придбання визначається як вартість товарів, за якою такі товари були повернуті лізингодавцю, а саме як первісна вартість товарів (об’єкта фінлізингу) за мінусом сплачених лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінлізингу. У разі придбання товарів у платника податку ціну придбання визначають з урахуванням ПДВ.
Приклад. Лізингова компанія надала авто у фінлізинг фізособі — неплатнику ПДВ, скажімо, за 1 млн грн без урахування ПДВ плюс 200 тис. грн ПДВ. Фізособа це авто повернула у зв’язку з невиконанням договору (не встигла заплатити нічого).
Звісно, що при такому поверненні ця фізособа на вартість авто ПН не складала, і лізингова компанія податковим кредитом при поверненні не скористалася. А потім знайшла іншу особу, якій теж передала цей авто у фінлізинг, скажімо, теж за 1 млн грн без урахування ПДВ.
Виникає запитання: чи має лізингова компанія при повторному продажу знову визнавати ПЗ з ПДВ? І якщо так, то в якій сумі?
Якби першим лізингоотримувачем був платник ПДВ, то ситуація для лізингодавця була б така:
продали (ПЗ — 200 тис. грн);
отримали назад (ПК — 200 тис. грн);
продали знову (ПЗ — 200 тис. грн).
Але позаяк лізингоотримувачем був неплатник ПДВ, то ситуація в нашому прикладі у лізингодавця така:
продали (ПЗ — 200 тис. грн);
отримали назад (ПК — 0 грн);
продали знову (ПЗ — 0 грн, бо ціна продажу дорівнює ціні повернення авто).
Ця норма ПКУ насамперед захищає лізингодавців — від сплати зайвого податку. Але про неї мають пам’ятати і лізингоодержувачі, якщо вони є платниками ПДВ. Уважно стежте за тим, яку суму податкового кредиту принесе вам отримання авто в кредит. Адже, якщо у лізингодавця ПЗ менше або дорівнює нулю, то й у лізингоодержувача ПК менший, ніж він міг би очікувати.
Бухгалтерський облік
Докладно бухоблік для лізингодавця та лізингоодержувача, а також числовий приклад розглянуто у статті за посиланням: «Фінансовий лізинг активів: що це таке і як його обліковувати?». Нижче наведемо лише ключові тези.
1. Облік у лізингоодержувача.
Отримання об’єкта: отримане авто відображають у складі капітальних фінінвестицій (на субрахунку 152) та визнають довгострокове зобов’язання (рахунок 531). Вартість визначають як найменшу з двох оцінок: справедлива вартість або теперішня вартість мінімальних орендних платежів.
Відтак авто в загальному порядку вводять в експлуатацію: Д-т 105 К-т 152.
Амортизація: отриманий об’єкт амортизують протягом строку корисного використання (якщо передбачено перехід власності) або протягом коротшого зі строків — оренди чи корисного використання.
Лізингові платежі: кожен платіж поділяють на дві частини:
— погашення основної суми боргу («тіла») (спершу Д-т 593 К-т 611, потім Д-т 611 — К-т 311);
— фінансові витрати (відсотки) (Д-т 952 — К-т 684).
2. Облік у лізингодавця.
Передача об’єкта: операцію прирівнюють до продажу. З балансу списують переданий актив (наприклад, з рахунку 10 чи 286) та визнають довгострокову дебіторську заборгованість (рахунок 181), а також дохід від реалізації (рахунок 712).
Лізингові платежі: отриманий платіж також поділяють на дві частини:
— погашення дебіторської заборгованості (спершу Д-т 377 К-т 181, потім Д-т 311 — К-т 377);
— фінансовий дохід (відсотки) (Д-т 377 — К-т 732).