Статус відпрацьованих мастил та ліцензування
Відпрацьовані мастила (оливи) — це гідравлічні, моторні, трансмісійні та інші мастила, що стали непридатними для використання. Згідно з українським законодавством, вони класифікуються як небезпечні відходи.
Операції у сфері поводження з небезпечними відходами, включаючи їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію, видалення, знешкодження та захоронення, підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про управління відходами» та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Порядок поводження з відпрацьованими мастилами
Підприємства (у тому числі комунальні), у яких утворюються відпрацьовані мастила, зобов’язані:
— забезпечувати їх роздільне збирання (накопичення);
— передавати ці відходи виключно суб’єктам господарювання, які мають відповідну ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів. Це стосується як передачі на утилізацію, так і потенційного продажу;
— вести первинний облік придбаних, використаних мастил та поводження з відпрацьованими мастилами.
Продаж відпрацьованих мастил
Чи можна продавати?
Так, але продаж можливий лише за умови, що покупець (контрагент) має ліцензію на операції у сфері поводження з небезпечними відходами. Укладення договору з таким ліцензованим переробником дозволяє продавати відпрацьовані мастила як вторинну сировину.
Чи потрібна ліцензія продавцю?
Законодавство чітко вимагає ліцензію для поводження з небезпечними відходами. Хоча пряму заборону на продаж без ліцензії утворювачем відходів чітко не прописано в деяких джерелах, діяльність з продажу відпрацьованих мастил може бути розцінена контролюючими органами як операція у сфері поводження з небезпечними відходами, що потребує ліцензії і для продавця. Тому продаж без ліцензії є ризикованим.
Наслідки продажу без ліцензії або неліцензованому суб’єктові
Продаж відпрацьованих мастил суб’єктові господарювання, який не має ліцензії, є прямим порушенням законодавства.
Провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (що може включати і продаж) без відповідної ліцензії є адміністративним правопорушенням. Це може призвести до накладення штрафів на посадових осіб підприємства згідно зі статтею 164 КУпАП (провадження господарської діяльності без ліцензії). Також можливою є відповідальність за порушення екологічного законодавства (наприклад, ст. 82 КУпАП) тощо.
Що краще: продаж чи утилізація?
Продаж (ліцензованому суб’єктові).
Дозволяє потенційно отримати дохід, але несе ризики для продавця, якщо він сам не має ліцензії, бо сам факт продажу може трактуватися як ліцензована діяльність. Треба ретельно перевіряти наявність ліцензії у покупця.
Утилізація/Передача на переробку.
Передбачає передачу відпрацьованих мастил спеціалізованому підприємству, що має ліцензію, на підставі договору про надання послуг. Хоча це може потребувати витрат, це є юридично безпечнішим та правильнішим варіантом для підприємства, яке не має ліцензії. Це гарантує дотримання вимог законодавства щодо поводження з небезпечними відходами та мінімізує ризики штрафів.
Отже, для комунального підприємства, що ліцензії на поводження з небезпечними відходами не має, найбільш безпечним та юридично коректним варіантом є укладання договору з ліцензованою організацією на утилізацію або переробку відпрацьованих мастил, а не їх самостійний продаж. Продаж можливий лише ліцензованому покупцю, але навіть тоді для продавця без ліцензії є ризики. Передача відходів неліцензованим особам є порушенням закону.