• Посилання скопійовано

Що робити з активом, утримуваним для продажу, коли минув рік?

На балансі компанії на рахунку 286 обліковується об’єкт нерухомості, утримуваний для продажу. В найближчий рік об’єкт реалізовувати не планується. Які облікові та податкові наслідки?

Відображення в обліку

Відповідно до наведеної умови, підприємство придбало нерухомість для подальшого її продажу. Вартість придбання визначається відповідно до НП(С)БО 9 (п. 8 розд. ІІ НП(С)БО 27) і є його балансовою вартістю.

Надалі такі активи відображають у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин: балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 9 розділу ІІ НП(С)БО 27).

При цьому необоротний актив та групу вибуття визнають утримуваними для продажу у разі, якщо:

— економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не використання за призначенням;

— вони готові до продажу в їх теперішньому стані;

— їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;

— умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

— їх продаж має високу ймовірність, зокрема якщо керівництво підприємства підготувало відповідний план або уклало твердий контракт про продаж, здійснює їх активну пропозицію на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Період завершення продажу може бути подовжено на строк понад один рік, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, що продовжує виконувати план продажу.

Інакше такі необоротні активи треба повернути до складу основних засобів за найближчою з дат: ухвалення рішення про використання або закінчення року за відсутності дій щодо продажу.

Повертають за нижчою з оцінок:

— балансовою вартістю необоротного активу на момент його визнання як утримуваного для продажу, скоригованою на суми амортизації та переоцінки, які було б визнано за період його утримання для продажу, або

— вищою з оцінок: чистою вартістю реалізації необоротного активу або вартістю використання.

Розглянемо на прикладі переведення об’єкта до складу ОЗ.

Приклад Підприємство придбало нерухомість для подальшого продажу у лютому 2024 р. Вартість придбання — 7 200 тис. грн. Чиста вартість реалізації станом на 30.09.2024 — 7 000 тис. грн. Тож підприємство уцінило нерухомість на цю дату балансу: Д-т 946 К‑т 286 — 200 тис. грн (7 200 тис. - 7 000 тис.).

У жовтні керівництво вирішило використовувати нерухомість у госпдіяльності.

Варіант 1. Чиста вартість реалізації менша від балансової вартості:

— ліквідаційна вартість — 2 400 тис. грн. Строк використання — 50 років;

— скоригована балансова вартість 7 200 тис. (7 200 тис. - 2 400 тис) : (12 місяців х 50 років) х 7 місяців = 7 144 тис. грн;

— чиста вартість реалізації станом на жовтень 2024 р. не змінилася — 7 000 тис. грн. Вартість використання підприємство визначити не може.

Чиста вартість реалізації нижча за балансову. Тому орієнтуємося на чисту вартість реалізації:

— Д-т 103 К-т 286 7 000 тис. грн — нерухомість переведено до складу ОЗ за чистою вартістю реалізації (7 000 тис. грн < 7 144 тис. грн).

Варіант 2. Балансова вартість нижча від чистої вартості реалізації:

— ліквідаційна вартість — 1800 тис. грн. Строк використання — 10 років;

— скоригована балансова вартість — 7 200 тис. (7 200 тис. – 1 800 тис) : (12 х 10) х 7 = 6 885 тис. грн.

Балансова вартість нижча за чисту вартість реалізації, тому орієнтуємося на балансову вартість:

— Д-т 10 К-т 286 — 6 885 тис. грн нерухомість переведено до складу ОЗ за скоригованою балансовою вартістю (6 885 тис. грн < 7 000 тис. грн);

— Д-т 977 К-т 286 — 115 тис. грн — різницю між скоригованою балансовою вартістю та чистою вартістю реалізації віднесено до складу витрат.

Автор: Пантюхова Анна

До змісту номеру