Суттєво. Роботодавець надає безоплатне житло декільком працівникам за місцем його основної діяльності з метою виконання ними своїх службових обов’язків. ДПСУ роз’яснює нюанси оподаткування такої операції.
! Роботодавцям
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні зазначив, що в межах своїх повноважень та за рахунок власних коштів надає безоплатне житло декільком працівникам за місцем основної діяльності ТОВ з метою виконання ними своїх службових обов’язків.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. Чи є вартість орендованої плати за орендовану квартиру податковим благом та базою для розрахунку податку на доходи фізичних осіб та військового збору для працівників ТОВ?
2. Чи є вартість орендної плати за орендовану квартиру базою для розрахунку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування (далі — єдиний внесок) для працівників ТОВ?
3. Чи виникають у ТОВ податкові зобов’язання для цілей оподаткування ПДВ операцій з безоплатного надання оренди житла працівникові?
Відповідно до п. 5.1 — 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до ст. 813 Цивільного кодексу України сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.
Щодо питання першого
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно із пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Підпунктом 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу «Перехідні положення» передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13-1 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Разом з цим перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п. 167.2 — 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого визначено пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, та військовий збір за ставкою, встановленою пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Враховуючи викладене, якщо юридична особа (роботодавець) з метою виконання фізичною особою — працівником трудової функції орендує для такого працівника нерухоме майно (квартиру) та за власний рахунок сплачує орендну плату, то дохід у вигляді вартості безоплатно отриманої послуги з оренди нерухомого майна, яка складається з суми орендної плати, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Щодо питання другого
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою для нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону №2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі — Закон №108), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464).
Статтею 2 Закону №108 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом №2464 (частина четверта ст. 8 Закону №2464).
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону №2464).
Перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 (далі — Інструкція №5).
Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції №5 інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством), належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат та відповідно є базою нарахування єдиного внеску.
Враховуючи викладене, дохід у вигляді вартості оренди житла працівникам за рахунок роботодавця відноситься до складу заробітної плати, а отже, є базою нарахування єдиного внеску.
Щодо питання третього
Правові основи оподаткування ПДВ установлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Згідно з пп. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Продаж результатів робіт (послуг) — будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до пп. 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни).
Згідно з пп. 201.1 та 201.10 ст. 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до закону України від 05 жовтня 2017 року №2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами та доповненнями, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені Кодексом терміни.
Враховуючи викладене, згідно зі ст. 185 Кодексу операція платника ПДВ з безоплатного постачання товарів/послуг є об’єктом оподаткування ПДВ.
Таким чином, при здійсненні ТОВ операцій з постачання послуг із надання у безоплатне користування житла своїм працівникам ТОВ повинно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію1.
1 Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності нормами законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.