Суттєво. Навіть у разі звернення покупцем у суд постачальник складає РК лише на дату списання коштів з рахунку на суму поверненого ним авансу. Для покупця саме РК є підставою для зменшення ПК.
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо повернення попередньої оплати (авансу) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариством укладено договір на придбання партії товару одного найменування та перераховано постачальнику попередню оплату (аванс), на дату отримання якої постачальником було складено та зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН). Постачальником було поставлено лише частину передплаченого товару.
У зв’язку з невиконанням умов договору Товариство подало позов до суду про стягнення заборгованості за вказаним договором, за результатами розгляду якого частина коштів була повернута Товариству від постачальника (як сплата за мировою угодою), частина від приватного виконавця (стягнута на користь Товариства у межах виконавчого провадження).
З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. Чи зобов’язаний постачальник скласти розрахунок коригування та надати його Товариству для реєстрації в ЄРПН та який код причини коригування зазначається в такому розрахунку коригування?
2. Чи має Товариство на підставі складеного постачальником розрахунку коригування відкоригувати податковий кредит, а постачальник податкові зобов’язання?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.
Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, — дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року №996XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Правила складання податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної регулюються статтями 201 та 192 Кодексу та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі — Порядок №1307).
Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року №2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами, та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Кодексу).
Пунктом 192.1 статті 192 Кодексу передбачено, якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів / послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача — платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН, зокрема, отримувачем (покупцем) товарів / послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку — постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.
Згідно з пунктом 23 Порядку №1307 Державна податкова служба України визначає умовні коди причин коригування, які платники податку зазначають у графі 2.1 табличної частини розділу Б розрахунку коригування, та забезпечує їх оприлюднення на власному вебпорталі для використання платниками податку під час складання розрахунків коригування відповідно до Кодексу.
Отже, у разі виникнення підстав для коригування податкових зобов’язань, визначених пунктом 192.1 статті 192 Кодексу, постачальник складає розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату виникнення податкових зобов’язань за операцією. У графі 2.1 розділу Б такого розрахунку коригування зазначається код причини коригування, який відповідає причині, з якої здійснюється таке коригування (у разі якщо коригування здійснюється на підставі судового рішення, графа 2.1 розділу Б розрахунку коригування заповнюється виходячи з того, у зв’язку з чим суд прийняв таке рішення, та виходячи із суті господарських операцій, які здійснюються у зв’язку з його виконанням, підтверджених відповідними бухгалтерськими документами).
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питання 1
На дату списання коштів з рахунку постачальника, на суму повернутої ним попередньої оплати (авансу), такий постачальник має скласти розрахунок коригування на зменшення податкових зобов’язань до податкової накладної, складеної на дату отримання таким постачальником попередньої оплати (авансу) (якщо з дати її складання не минуло 1 095 календарних днів), та надати його отримувачу (покупцю) для реєстрації в ЄРПН.
Оскільки відбувається повернення попередньої оплати (авансу) за частину товару, у графі 2.1 розділу Б такого розрахунку коригування зазначається код причини коригування «102» — «Зміна кількості».
Щодо питання 2
У разі повернення суми попередньої оплати (авансу) покупець повинен зменшити податковий кредит у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.
Водночас слід зазначити, що будь-який платник податків (у тому числі постачальник, який у ситуації, описаній у зверненні, складає податкову накладну за операцією з постачання товарів та розрахунки коригування до такої податкової накладної) у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу в порядку, визначеному статтею 52 Кодексу, для отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного використання норм Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).