Суттєво. ПКУ не надає права платнику податків покладати на третіх осіб обов’язок декларування та сплати своїх податкових зобов’язань, крім випадку визнання таких осіб податковим агентом або представником.
! Платникам податків
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Управління щодо можливості сплати податкових зобов’язань суб’єкта господарювання, у якого відсутні кошти на поточних рахунках та арештовані рахунки, керуючись ст. 52 гл. 3 розд. ІІ Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Управління поінформувало, що Державне підприємство «Державний будівельний комбінат» (далі — Підприємство), яке належить до сфери його управління, провадить господарську діяльність із надання в оренду нерухомого майна та запитує: (1) щодо можливості для Управління покласти на іншу особу, яка також належить до сфери його управління та орендує у Підприємства земельну ділянку, обов’язок із сплати податкових зобов’язань за таке майно; (2) щодо порядку виконання такої сплати; (3) щодо визнання виконаних іншою особою податкових зобов’язань Підприємства загальним оподаткованим доходом Підприємства.
У зверненні не надано інформацію щодо наявності у Підприємства майнових прав на нерухоме майно, яке Підприємство надає в оренду.
Кодекс покладає на платника податків обов’язок із сплати податків в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом (пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу), але не надає право платнику податків покладати на третіх осіб обов’язок декларування та сплати своїх податкових зобов’язань, крім випадку визнання таких осіб податковим агентом (ст. 18 Кодексу) або представником (ст. 19 Кодексу).
Оскільки обов’язок із справляння земельного податку не може бути делегований орендарям земельної ділянки, а інформація щодо визначення податкового агента або представника платника податків відсутня, то питання (2) та (3) не можуть вважатися актуальними.
Звертаємо увагу, що п. 102.9 ст. 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом (в тому числі зупинення строків надання індивідуальних податкових консультацій), іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).