Суттєво. Для підтвердження статусу податкового резидента України слід подати заяву до контролюючого органу за основним місцем обліку, зокрема засобами електронного зв’язку в електронній формі.
! Фізособам, зокрема громадянам України, які проживають за кордоном
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо надання роз’яснення норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомив, що весь час проживав на території України до 24 лютого 2022 року, але зараз знаходиться на території …. на підставі тимчасової візи. Відповідно до діючого законодавства України по сьогоднішній день сплачуються податки як фізичною особою — підприємцем, учасником товариства (оподаткування дивідендів), і як директором товариства (отримання заробітної плати, з якої податковим агентом утримані усі податки).
Після закінчення воєнного стану платник податків планує повернутися і надалі проживати на території України.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
Чи є фізична особа — підприємець та засновник товариства податковим резидентом України, проживаючи з …. по сьогоднішній день на території ….?
Необхідність яких документів є в отриманні для підтвердження податкового резидентства України?
Які наслідки втрати податкового резидентства України?
Які необхідні заходи для залишення податкового резидентства України?
Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу визначено функції контролюючих органів, зокрема, контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.
Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична особа — резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання — це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об’єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).
Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Таким чином, оскільки достатньою підставою для визначення статусу резидента України є реєстрація фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності, а також зважаючи на наявність такої реєстрації у Вас, то у розумінні Кодексу Ви можете вважатися резидентом України.
Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022 №248 затверджено форму довідки-підтвердження (далі — Довідка) та Порядок підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі — Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку надання Довідки або підтвердження статусу податкового резидента України на документах за спеціальними формами, затвердженими іноземними компетентними органами, здійснюється безоплатно на підставі заяви платника податків за формою, наведеною у додатку до Порядку (далі — Заява).
При цьому Заява подається платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за основним місцем обліку, а у разі подання Заяви на отримання Довідки платниками податків — фізичними особами, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання або не мають постійного місця проживання, — до будь-якого контролюючого органу. Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених розділом II Кодексу (п. 3 Порядку).
Таким чином, Довідка дозволить фізичній особі — резиденту України підтвердити свій статус податкового резидента України, а також, у разі врахування її контролюючими органами країни перебування, уникнути подвійного оподаткування доходів шляхом застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування.
<...>