Про обов’язковість нарахування резерву зазначається аж у двох НП(С)БО:
1) п. 13 НП(С)БО 11 «Зобов’язання» (тут зазначається саме імперативна норма, забезпечення створюють (для відшкодування подальших (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам);
2) п. 7 НП(С)БО 26 «Виплати працівникам» — виплати за невідпрацьований час, які підлягають накопиченню, визнають зобов’язанням через створення забезпечення у звітному періоді.
Мінфін також нагадує про обов’язковість створення резерву відпусток у листах:
- від 09.06.2006 №31-34000-20-25/12321;
- від 20.08.2009 №31-34000-20-5/22614;
- від 23.01.2014 №31-08410-07-10/1550.
Суми створених забезпечень визначаються щомісяця і визнаються витратами. Як наслідок, резерв на оплату відпусток стосується витрат звітного року.
Таке забезпечення створюється на підставі графіка відпусток, запланованих у звітному році. Іншими словами, за рахунок резерву нараховують оплату поточних відпусток разом із нарахованим ЄСВ (або компенсацію за невикористану відпустку при звільненні).
Тому, скажімо, якщо підприємство у 2022 році не створювало резерву (проте було зобов’язане зробити це!) й у відпустку працівники не ходили, витрат, пов’язаних з оплатою відпусток, за цей період підприємство не має. При визначенні податку на прибуток заниження податкових зобов’язань теж немає. Але якщо працівники за затвердженими графіками протягом 2022 року ходили у відпустки, то їм виплачувалися відпусткові, які датою нарахування відображались у витратах. Проте такі суми повинні були погашатися за рахунок створеного резерву і лише в разі його недостатності — списуватися на витрати.
Під час перевірки податківці можуть визнати заниження податкового зобов’язання через неправильне відображення витрат в окремих кварталах року, і на це буде вказано у ППР. Адже створення резерву передбачає рівномірне визнання витрат на оплату відпусток. Якщо цього не зробити, то витрати визнаватимуться за фактом надання відпусток. Це порушує правило (і дату) визнання витрат.
З цього правила, звісно, є винятки. Резерв можуть не створювати:
1) ФОПи (оскільки вони не ведуть бухгалтерського обліку за Законом про бухоблік і дія НП(С)БО на них не поширюється);
2) мікропідприємства — юридичні особи, які визнані такими відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
3) підприємства, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства;
4) непідприємницькі товариства (п. 7 НП(С)БО 25).
Увага! Право не створювати резерв прямо пов’язане з правом складати скорочену фінансову звітність. А хоча до НП(С)БО 25 зміни поки що не внесли, в Порядку подання фінзвітності вони вже є. З переліку тих, хто подає скорочену фінзвітність, «спрощенців» вилучили. Ми про це писали тут.
Отже, найближчим часом і в НП(С)БО 25 перелік тих, хто може не створювати резерв, скоротиться. Відповідні зміни вже є в проекті, про який ми писали тут.
Докладно про те, як розраховується резерв, як він відображається у бухгалтерському обліку та які матиме податкові наслідки, ми розповідали тут.