У цьому разі маємо справу з продажем корпоративних прав фізособою. Внаслідок такого продажу фізособа може отримати інвестиційний прибуток, з якого і сплачуються ПДФО та військовий збір. Якщо інвестприбутку немає, то й податків не виникає. Прибуток виникає тоді, коли корпоративні права продані за більшу суму, ніж вони були придбані.
Придбанням інвестиційного активу вважаються, зокрема, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юрособи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, що й було зроблено в цьому випадку — в момент створення ТОВ.
Згідно з пп. 164.2.9 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж ЦП, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.40 і 165.1.52 ПКУ.
Своєю чергою, як сказано у пп. 170.2.2 ПКУ, інвестиційний прибуток розраховується як додатна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається зі суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4 — 170.2.6 ПКУ (крім операцій із деривативами).
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку — фізособою самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для потреб оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року (пп. 170.2.1 ПКУ).
Підприємство, частку якого одна фізособа продає іншій фізособі, не є податковим агентом, бо фактично підприємство не здійснює виплату доходу і взагалі не бере участі у цій операції. Таким чином, у звітності підприємство-емітент не відображає цю операцію взагалі, а продавець-фізособа зобов’язаний за результатами того року, в якому відбувся продаж корпоративних прав, подати декларацію про майновий стан і доходи. ТОВ має лише внести відповідні зміни до статуту, і на дату реєстрації змін в обліку у підприємства змінюється аналітика на рахунку 40 — відповідно до зміни учасників ТОВ.
Якщо ціна придбання інвестиційного активу буде менша від ціни продажу, то інвестиційного прибутку у продавця не виникає (відповідно, бази для оподаткування немає), проте фізособа-продавець однаково повинна подати декларацію про майновий стан і доходи з додатком Ф1 до декларації, в якому показати фактичний дохід від продажу інвестиційного активу і фактичні витрати на його придбання.
Витрати на придбання корпоративних прав слід підтверджувати документально. Наприклад, якщо учасник вносив свою частку в ТОВ у грошовій формі, то у нього мають бути документи про сплату відповідної суми на рахунок ТОВ: квитанція з каси банку або виписка з рахунку чи квитанція прибуткового касового ордера самого ТОВ, якщо грошовий внесок вносився до каси ТОВ. Якщо внесок був у вигляді основних засобів, ТМЦ тощо, має бути акт приймання-передачі цього внеску, в якому зазначено його вартість.
Чинне законодавство не містить вимог щодо визначення мінімальної вартості продажу частки у статутному капіталі товариства. Тож учасник за умови дотримання інших вимог, установлених Законом про ТОВ, може продати свою частку в статутному капіталі за будь-якою ціною (в тому числі і за 1 грн), а також відчужити безоплатно (тобто подарувати).
І наостанок нагадаємо, що ця операція має бути задокументована належним чином: між учасниками має укладатися договір про купівлю-продаж частки, зберігатися документи про оплату частки (в цьому випадку це буде виписка банку за рахунком продавця), а також варто скласти акт приймання-передачі частки між учасниками.